УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНИЙ ІНСТИТУТ -НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ

ІНСТИТУТ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР

Серія

«Практичне насінництво і сучасне насіннєзнавство»

НАСІННИЦТВО

Й НАСІННЄЗНАВСТВО

опійних культур

За редакцією

кандидата сільськогосподарських наук М.М. ГАВРИЛЮКА

Київ АГРАРНА НАУКА

2002

УДК 633.85*631.531 ~^."

г* &' „

Насінництво й насіннєзнавство олійних культур / л* н

М.М. Гаврилюка. — К.: Аграрна наука, 2002. — 224 с.

У книзі викладено стан виробництва олійних культур в Україні, розвиток насінництва й насіннєзнавства, сортовий і насіннєвий контроль, насінництво окремих олійних культур.

Розраховано на спеціалістів насіннєвих господарств, викладачів і студентів сільськогосподарських навчальних закладів.

Авторський колектив:

М.М. Гаврилюк, В.М. Соколов, О.І. Рижеєва,

М.О. Кіндрук,ІО.М. Ряботаї Г.К. Фурсова, І.В. Аксьонов,

В.В. Вишневський, О.Ю. Кіріяк, Т.М. Лупинос

Рекомендовано до друку

вченою радою Інституту олійних культур УЛАН 24 травня 2002 р. (протокол № 12)

Рецензенти:

В.Я. Щербаков - л-р с.-г. наук, професор, зав. кафедри

рослинництва Одеського аграрного державного університету;

Н.Г. Гізбуллін — д-р с.-г. наук, член-кореспондент УААН

Засновники серії:

Українська академія аграрних наук,

Селекційно-генетичний інститут —

Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення

ДНЕІ КОПЕТРС Ц, [ 0 -Ь Л>

гоо

АГРАРНЬІЙ УН^пткгитЕТ

БИБЯ' ^!О~"" ^ ® ^м-^м- ^ГавР^илюк- ^в-^м- Соколов,

'----------------——------■--------- О.І. Рижеєва, М.О. Кіндрук,

Н ³⁷⁰⁴АЖ⁰⁰~^{22 Без} оголошення |о.м. Ряботаї. Г.К. Фурсова.

І.В. Аксьонов, В.В. Вишневський, I5ВN 966-540-182-3 О.Ю. Кіріяк, Т.М. Лупинос. 2002

ВСТУП

Серед технічних культур дуже важливе значення в народному господарстві України мають олійні культури. Основу олійної си­ровинної бази складають однорічні олійні рослини: соняшник, ріпак, соя, рицина, льон олійний, гірчиця, рижій та ін. Значною мірою потребу в олії задовольняють прядивні рослини, насіння яких містить олію — бавовник, коноплі, льон-довгунець тощо.

Для одержання високих урожаїв олійних культур потрібно мати хороші сорти, добре насіння й вирощувати їх за рекомендова­ною технологією.

Насінництво безпосередньо пов'язане з селекцією. У резуль­таті селекційної роботи з'являються нові сорти, а насінництво реалізує досягнення селекції вирощуванням на насінницьких по­сівах високоякісного насіння та впровадженням його у вироб­ництво.

Насінництво забезпечує розмноження високоякісного сорто­вого насіння, зберігання в цьому процесі біологічної чистоти, морфологічних ознак, формує високі врожаї й посівні якості на­сіння спеціальними прийомами вирощування, збирання та піс­лязбиральної обробки його.

Вченими підраховано, а практиками доведено, що врожаї сіль­ськогосподарських культур підвищуються на 20—25% за раху­нок висіву високоякісного насіння реєстрованих сортів.

Велику роль у насінництві відіграють стандарти на насіння, методи його лабораторного аналізу. Без спеціальних контроль­но-насіннєвих лабораторій неможливо визначити якість насін­ня, яким засівають значні площі.

Значення сортового насіння важко переоцінити, особливо сьо­годні, за умов розвитку ринкової економіки. Насінництво по­винно забезпечити прискорене розмноження нових сортів. Від нього залежить підвищення економічної ефективності сільсько­го господарства,

У цій книзі на основі результатів досліджень наукових спів­робітників Селекційно-генетичного інституту— Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН, Інституту олій-

З

них культур УААН і літературних даних ^^^^^олШних сінництва, сортового й насіннєвого контролю осни

культур - соняшнику, сої, ріпаку, льону олійного, іФ

цини, рижію. . ..„ййутнім

Матеріали книги стануть у пригоді насшнєводам і май"?

агрономам.

СТАН ВИРОБНИЦТВА ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

-------■—« ♦ і—--------

Вирощування олійних культур — один з основних і традицій­них напрямів сільськогосподарського виробництва в Україні. По­сівні площі олійних поступаються за обсягом лише зерновим (пшениці та ячменю).

У структурі виробництва олійних культур чільне місце, особ­ливо в останній час, посідає соняшник: його посіви перевищу­ють 90% площ. Очевидна і важливість соняшнику — сьогодні він є основною українською культурою для виготовлення олії та шро­ту, а його експорт дає значний валютний прибуток.

В останні роки вирощування цукрових буряків і виробництво цукру стало нерентабельним. Внаслідок цього посівні площі цієї культури, починаючи з 1991 р., невпинно скорочуються. Така тенденція характерна також і для інших технічних культур. За цієї ситуації багато господарств перейшли на виробництво на­сіння соняшнику. Це приносить реальний прибуток як у вигляді живих грошей, так і — засобів виробництва. Численні комерцій­ні організації охоче купують соняшник навіть на корню, що є своєрідним кредитуванням виробництва. Саме тому господарст­ва, прагнучи до будь-якого прибутку, розширюють посівні пло­щі соняшнику. Так, у 1990 р. соняшник займав близько 43% усієї площі технічних культур, цукровий буряк — 47%. А в 1998 р. під соняшником було вже більше 66%, під цукровим буряком — лише 29% площі технічних культур. Відповідно зменшилась та­кож площа під льоном-довгунцем з 5 до 1%.

Але зростання посівних площ соняшнику не привело до знач­ного збільшення валового збору насіння (табл. 1). Лише в 1995 р., дуже сприятливого для росту й розвитку соняшнику, валовий збір збільшився завдяки підвищенню врожайності до 14,2 ц/га. Найбільший валовий збір насіння був у 2000 р. —.3457 тис. т (врожайність— 12,2 ц/га.)

Причинами невисокого врожаю насіння соняшнику є пору­шення технологічних процесів його вирощування: не дотримую-

5

Таблиця 1. Динаміка основних показників виробництва соняшнику в Україні

Відсоток Урожайність

Посівна ----------------1---------------1-------------— Валовий після

Роки площа, загальної площі зібраних збір, іоообки

тис. га площі с.-г. технічних плош тис. т ц /_га '

культур культур соняшнику '

1990 1629 5,1 43,6 99,2 2571 15,8

1991 1601 5,0 44,3 99,0 231! 14,6

1992 1641 5.2 45,1 99,3 2127 13,0

1993 1637 5,2 46,7 99,5 2075 12,7

1994 1789 5,7 50,9 96,7 1569 9,1

1995 2020 6,5 53.9 99,4 2860 14,2

1996 2107 6,3 57,5 96,1 2123 10,5

1997 2065 6,3 61,7 96,9 2308 11,5

1998 2518 8,7 66,4 99,5 2262 9,3

1999 2822 9,7 74,5 99,2 2794 10,0

2000 2860 9.8________7x0_______99,3 3457________12,2

ться сівозміни (соняшник слід повертати на те саме місце не раніше як через 7-8 років); не вносяться добрива (в 1990 р. було внесено 117 кг/га діючої речовини МРК, а в 1996 р. — усього 7 кг/га); соняшник почали висівати в умовах, де він ніколи не вирощувався й не може нормально розвиватися.

Так, показник соняшнику у Закарпатській, Івано-Франківській, Вінницькій та Чернігівській областях був низькорентабельним.

Лише в традиційних районах впрошування соняш нику ця куп ь-тура рентабельна: Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Хар­ківська, Донецька, Полтавська області мають середню рентабе­льність виробництва соняшнику близько 50%.

Поряд із зниженням урожайності значний вплив на величину валового збору насіння чинять зростаючі втрати при збиранні, транспортуванні, заготівлі, зберіганні. За різними джерелами, се­редній рівень втрат насіння становить близько 40 кг/га. При цьому загальний показник втрат дорівнює близько 80 тис. т. Якшо ра­хувати, що середня ціна тонни насіння 210 доларів, то сума втрат досягатиме близько 17 млн. доларів США. Основні причини цього с: недосконала конструкція й незадовільна підготовка до роботи збиральної техніки; незадовільний стан транспорту, доріг, пере­робного обладнання й т. ін.

6

Таблиця 1. Динаміка основних показників виробництва соняшнику в Україні

Відсоток Урожайність

Посівна ----------------1---------------1-------------— Валовий після

Роки площа, загальної площі зібраних збір, іоообки

тис. га площі с.-г. технічних плош тис. т ц /_га '

культур культур соняшнику '

1990 1629 5,1 43,6 99,2 2571 15,8

1991 1601 5,0 44,3 99,0 231! 14,6

1992 1641 5.2 45,1 99,3 2127 13,0

1993 1637 5,2 46,7 99,5 2075 12,7

1994 1789 5,7 50,9 96,7 1569 9,1

1995 2020 6,5 53.9 99,4 2860 14,2

1996 2107 6,3 57,5 96,1 2123 10,5

1997 2065 6,3 61,7 96,9 2308 11,5

1998 2518 8,7 66,4 99,5 2262 9,3

1999 2822 9,7 74,5 99,2 2794 10,0

2000 2860 9.8________7x0_______99,3 3457________12,2

ться сівозміни (соняшник слід повертати на те саме місце не раніше як через 7-8 років); не вносяться добрива (в 1990 р. було внесено 117 кг/га діючої речовини МРК, а в 1996 р. — усього 7 кг/га); соняшник почали висівати в умовах, де він ніколи не вирощувався й не може нормально розвиватися.

Так, показник соняшнику у Закарпатській, Івано-Франківській, Вінницькій та Чернігівській областях був низькорентабельним.

Лише в традиційних районах впрошування соняш нику ця куп ь-тура рентабельна: Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Хар­ківська, Донецька, Полтавська області мають середню рентабе­льність виробництва соняшнику близько 50%.

Поряд із зниженням урожайності значний вплив на величину валового збору насіння чинять зростаючі втрати при збиранні, транспортуванні, заготівлі, зберіганні. За різними джерелами, се­редній рівень втрат насіння становить близько 40 кг/га. При цьому загальний показник втрат дорівнює близько 80 тис. т. Якшо ра­хувати, що середня ціна тонни насіння 210 доларів, то сума втрат досягатиме близько 17 млн. доларів США. Основні причини цього с: недосконала конструкція й незадовільна підготовка до роботи збиральної техніки; незадовільний стан транспорту, доріг, пере­робного обладнання й т. ін.

6

Незважаючи на зниження врожайності й значні втрати, част­ка соняшнику у валовій продукції сільського господарства остан­нім часом збільшилася. Продукція олійно-жирового комплексу порівняно з іншими продовольчими комплексами АПК України найбільш конкурентоспроможна на світовому ринку, а у зв'язку з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності України ак­тивізувалась І торгівля продукцією цього комплексу. У першу чергу це стосується насіння соняшнику й соняшникової олії. Виробляючи більше 2 млн. т насіння соняшнику щорічно, Укра­їна посідає з цього показника одне з провідних місць у світі, забезпечуючи до 10% продукції рівня світового виробництва (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка виробництва насіння соняшнику основними країнами-виробниками, млн. т

Виробники^ 1994 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р.

Аргентина 5,9 5,6 5,5 5,4 5,1

Росія 1,6 4,2 2,7 2,8 3,2

Україна 1,6 2,8 2,1 2,3 2,3

ЄС 4.2 3,3 3,8 4,1 3,8

Увесь свгг________23,5 25,9________23ИЇ________ВД________24,9

До недавнього часу головним імпортером українського со­няшнику були країни СНД, і лише за умов лібералізації зовніш­ньої торгівлі Україна почала виходити на належне їй місце у світовому ринку соняшнику (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка зовнішньої торгівлі насінням соняшнику, тис. т

Експорт | Імпорт | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р.

Аргентина 585 845 581 640 632 Росія 533 1200 1100 875 910 Україна 352 85 866 1074 908 ЄС 0 0 0 0 0 Увесь світ 3180 3698 3925 3913 4142 Аргентина 2 3 4 40 56 Росія 0 0 0 0 0 Україна 8 8 9 2 2 ЄС 1600 2300 2200 2100 220 _____________Увесь світ 3105 3659 3875 3895 4048

7

Україна та Росія забезпечують від третини до майже полови­ни світового експорту соняшнику. Держави ЄС не експортують насіння, його переробляють на власних заводах. Водночас ці дер­жави є активними імпортерами олійної сировини.

Основними споживачами українського насіння соняшнику в Європі є Нідерланди, Франція, Іспанія, Бельгія, Італія. Туреч­чина збільшила закупки українського насіння й нині вона — го­ловний імпортер його з України. Дещо зменшились поставки насіння соняшнику до Великобританії та США.

Щодо імпорту соняшнику в Україну, то це посівний матері­ал — гібридне насіння. Росія його не ввозить, обходиться своїм. Не потрібно ввозити гібридне насіння соняшнику з Європи й Україні.

Справа в тому, що соняшник уражується дуже небезпечною хворобою — вовчком. У передвоєнні роки ця хвороба майже зни­щила соняшник у колишньому СРСР. Після цього почали шу­кати іншу олійну культуру, яка б замінила його. Лише створення академіком Л.О. Жлановим стійких проти вовчка раси Б сортів (Жданівський 8182, Жданівський 6432 та ін.) у 1939—1940 рр. врятувало соняшник. Але час від часу з'являються нові раси вов­чка, тому селекціонери завжди працюють над цією проблемою. В Україні всі гібриди й сорти соняшнику стійкі проти тих рас вовчка, що існують на сьогодні.

В інших країнах є свої раси вовчка, тому гібриди соняшнику, ввезені в Україну, скажімо, з Франції, стійкі проти рас фран­цузького вовчка, але повністю уражуються нашими расами цієї хвороби. На жаль, багато фермерів цього не знають, їх приваб­лює те, що закордонне гібридне насіння продається разом з тех­нологією й препаратами. А наслідок иього — рослини соняшни­ку гинуть від вовчка місцевих рас.

Крім соняшнику, в Україні впрошують на великих площах ріпак озимий і ярий (кольза), сою, зовсім небагато сіють рици­ни, льону олійного, гірчиці, рижію. Усього під олійними культу­рами в 1999 р. в Україні було 3091,13 тис. га, у 2000 р.— 3084,87 тис. га. Середня врожайність їх виявилася невисокою (табл. 4).

У 2000 р. дещо збільшилися площі під соєю та ріпаком ози­мим, але врожайність цих культур все ще залишається низькою. Зокрема, виробництво сої не стало стабільним (табл. 5).

Починаючи з 1993 р., зменшувались не тільки посівні площі, але й урожайність сої: в 1997 р. її зібрали лише по 8 ц/га (табл. 6).

8

Таблиця 4. Стан виробництва сої та ріпаку в Україні

_, І лоша Валовий збір, Урожайність, % від усієї

Культури збирання, _{тас ц/га} ^

тис. га

1999 р.

Усі олійні культури 3091,13 30013,8 9,7 100

Утому числі:

соя 42,28 453,8 10,7 1,3

ріпакозимий 52,07 580,1 11,1 1,7

ріпакярий 170,76 898,8 5.3 5,5

2000 р.

Усі олійні культури 3084,87 36640,2 11,9 100

У тому числі:

соя 60,60 644,0 10,6 1,96

ріпакозимий 98,42 1008,3 10,3 3,2

ріпакярий 58,23 310,2 5,3 1,8

В останні роки ці показники почали поліпшуватись, але вро­жайність цієї культури потрібно підвищувати.

Урожайність сої по областях України коливається від 3,3 до 15,1 ц/га. Найбільші площі під соєю розташовані в Херсонській області, тут збирають зерна по ІЗ і більше ц/га, На рівні 13— 15 ц/га урожайність цієї культури лише в трьох областях: Київській, Херсонській, Черкаській.

Таблиця 5. Динаміка виробництва сої в Україні

-------------------------._.—.—-----------.---------.—.—„—.—.—.—,—------------.——-------.—.—.----------—.----------

Роки Площа збирання, га Урожайність, ц/га Валовий збір, тис. ц

1992 97,5 12.0 1170,1

1993 70,2 9,2 645,8

1994 44,0 7,4 325.6

1995 23,0 9,6 221,2

1996 16,1 9,4 151,6

1997 16,2 8,0 128,1 1998

1999 42,2 10,7 453.8

2000 60,6 10,7 644.0

9

Таблиця 6. Основні показники виробництва сої в Україні 1999 р. | 2000 р.

Область Площа Урожай- Валовий Площа Урожай- Валовий

збирання, ність, збір, збирання, ність, збір,

тис. га ц/га тис. ц тис. га ц/га тис. ц

Житомирська 0,19 10,3 2,0 0,10 10,2 0,10

Запорізька 0,53 9,8 5,2 1,58 8,9 14,2

Закарпатська 0,05 3,3 0,2 0,01 9,2 0,1

Київська 1,11 13,8 15,2 1,98 13,3 26,3

Одеська 3,96 8,6 34,1 2,40 9,1 21,7

Полтавська 4,30 12,2 52,3 10,13 11.6 116,9

Херсонська 15,70 13,0 204,1 16,63 13,2 219,8

Черкаська 2,20 15,1 33,0 5,15 12,6 64,7

Чернігівська 0,05 4,1 0,2 0,27 10,і 2,7

Немає стабільності у виробництві ріпаку озимого та ярого (табл. 7).

Найнесприятливіши.м роком для озимого ріпаку став 1996 р.: зібрані плоші — найменші, а врожайність — найнижча. У на­ступні роки ситуація дещо поліпшилась, хоча врожайність 10— 11 ц/га не можна вважати задовільною. Урожайність ярого ріпа­ку залишається дуже низькою — 5,3 ц/га, але посівні площі його розширюються.

По областях України врожайність ріпаку значно коливається (табл. 8). До того ж урожайність озимого ріпаку в 2—3 рази ви­ща, ніж ярого. Найкращі показники з обох культур у Київській області. Щодо врожайності кользи, то вона досить пристойна —

Таблиця 7. Динаміка виробництва ріпаку озимого та ярого

Показники | 1990 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1999 р. | 2000^7

Ріпак озимий

Площа збирання, тис. га 84,2 32,2 21,8 22,1 55,1 98,4

Урожайність, н/га 14,9 9.7 8,6 13,3 11,1 10,3

Валовий збір, тис. ц 1252,0 317,0 188,0 294,0 580,1 1008,3

Ріпак ярий

Площа збирання, тис. га 5,9 14.7 8,7 19,1 170,8 58,3

Урожайність, ц/га 8,5 5,7 4,7 7,7 5,3 5,3

Валовий збір, тис. ц 50,0 84,0 41,0 147,0 898.8 310,2

10

Таблиця 8. Урожайність ріпаку по областях України, ц/га

~--~~| '»»» I ^0Р-___

І Озимий Ярий Озимий Ярий

Вінницька 13,3 6,6 10,9 4,6

Запорізька 9,1 6,8 13,9 3,6

Івано-Франківська 14,1 5,3 13,2 3 4

Київська 13,4 6,5 11,4 9,6

Одеська 11,5 5,3 9,5 4,0

Тернопільська 10,3 4,1 8,5 3 4

Хмельницька 14,0 4,6 12,6 3,4

Черкаська______ 14,5 5,2 13,2 7,3