Основні правила композиції. Закономірності і засоби композиції
Наука про композицію вивчає загальні і внутрішні закономірності будови форм в мистецтві і дизайні, а також конкретні засоби досягнення їх цілісності і єдності із змістом речей.
Мета композиції в дизайні — створити утилітарно виправдану форму речі, що має функціональну, конструктивну і естетичну цінність. Структура речі, що формується по законах композиції, отримує такі функціональні і конструктивні особливості, які найкращим чином відповідають призначенню речі. Композиційний пошук в художньому проектуванні направлений на додання формі властивостей, що забезпечують отримання споживачем корисних ефектів. Композиційний пошук в художньому проектуванні направлений на додання формі властивостей, що забезпечують отримання споживачем корисних ефектів. Композицію — «твір» — розуміють в області мистецтва як си-тему побудови художнього твору. Це поняття застосовне до процесу проектування, до проекту і самого виробу.
Розглядаючи різні закономірності композиції, треба познайомитися з властивостями просторової форми матеріальних предметів. Під властивостями просторової форми розуміється сукупність всіх її зрительно сприйманих ознак: геометричний вигляд (конфігурація), величина, положення в просторі, маса, фактура, текстура, колір, світлотінь.
Геометричний вигляд — властивість форми, визначувана співвідношенням її розмірів по трьом координатам простору, а також характером (конфігурацією) поверхні форми.
Залежно від переважання одного з трьох основних вимірювань виділяються три види форми:
1) об'ємний, такий, що характеризується відносною рівністю всіх трьох просторових вимірювань (тривимірний);
2) площинний, такий, що визначається різким (або повним) зменшенням розмірів по одній з трьох координат вимірювання;
3) лінійний, для якого характерне переважання якого-небудь одного вимірювання над двома іншими при їх щодо малій величині;
Іншою ознакою геометричного виду форми є прямолінійність або криволінійність поверхні. Величина — властивість протяжності форми і її елементів по трьом координатам. Величина форми оцінюється по відношенню до розмірів людини або інших форм або як співвідношення величин елементів одній і тойже форми.
При зіставленні форм по величині спостерігається їх рівність або нерівність. Положення в просторі — властивість форми, визначувана її місцезнаходженням серед інших форм, а також щодо спостерігача в системі трьох координатних площин: фронтальною, профільною і горизонтальною.
Взаємне розташування форм в просторі по відношенню один до одного і глядачеві розглядається і за іншою ознакою. Вони можуть бути розташовані у відношенні один одного або глядача ближче, далі, вище, нижче, зліва, справа і т.п. Форма може розташовуватися і на різних рівнях по відношенню до лінії горизонту, тобто на рівні горизонту, вище або нижче за неї.
Одна або декілька форм по відношенню до інших можуть бути розташовані на одному або декількох рівнях. Поєднання вказаних типових положень дає складні ситуації композиційного розташування форм в просторі. При рішенні багатьох композиційних задач велику роль грає облік зорового сприйняття маси. Воно залежить від багатьох чинників. Велике значення мають розміри і форма того або іншого предмету.
«Зорова маса» — властивість форми, визначувана візуальною оцінкою кількості речовини (матеріалу), що заповнює простір в межах видимої геометричної форми. Як і при аналізі інших властивостей форми, тут можна встановити ступені масивності, залежні від різних умов. Більшій по величині формі зрительно відповідає і велика маса, якщо приблизно однакові всі інші їх властивості і умови сприйняття. Сприйняття маси змінюється і залежно від геометричного виду форми. Найбільшою «зоровою масою» володіють форми, що наближаються до куба і кулі, і всі ті, вимірювання яких по трьом координатам рівні між собою або близькі до рівних. Мінімальною масою володіють форми, що наближаються до лінійних.
Зміна маси форми залежить, крім того, від кольору, фактури і текстури матеріалу, з якого вона зроблена, і від величини предмету або елементів, що є сусідами з нею. Збільшення маси спостерігається при зіставленні з даною формою предметів або деталей менших розмірів. При збільшенні деталей, що зіставляються, маса того ж предмету зменшується. Всі ці зміни масивності форм ілюзорні, а не фактичні і часто використовуються і проектуванні виробів.
Велике значення в сприйнятті форм має фактура — властивість, що характеризує зовнішню будову поверхні форми (шорстка, гладка ін.). Фактурність матеріалу залежить від щільності і величини мікроспотворень поверхні. Фактура створює зоровий образ виробу і виступає одним з основних джерел дотикової інформації. Саме відмінність фактур дає нам можливість розрізняти на чорно-білому зображенні воду і метал, сніг і папір.
При розробці художньо-конструкторського проекту будь-якого виробу вибір фактури поверхні таке ж важливе завдання, як і вибір матеріалу. Один і той же матеріал може виглядати вельми по-різному при різній o6работке його поверхні. Фактура виступає активною властивістю поверхні, здатною впливати навіть на сприйняття пропорційних відносин форми.
Сприйняття фактури залежить і від характеру освітлення поверхні. Використовуючи у виробі ту або іншу фактуру поверхні, проектувальник повинен враховувати ті конкретні умови, при яких вона сприйматиметься: віддаленість від спостерігача, характер, кут, яскравість, кольоровість освітлення і ін. У сприйнятті форми важливе значення грає і текстура — спостерігаємо на поверхні зовнішні ознаки структури матеріалу, з якого предмет виготовлений. Найчастіше текстурою (малюнком) характеризуються вироби з дерева і тканини.
Малюнок текстури деревини змінюється залежно від напряму обробки. У виявленні текстури значну роль грає колір, особливо різниця (контраст) в природному забарвленні волочив деревини. Фактура і текстура є активними засобами мистецтва ний виразності. Ефект фактури і текстури використовується раніше все для того, щоб передати природні якості матеріалу, розкрити його естетичну своєрідність. Якщо фактура або текстура матеріалу дуже виразні, то їх дія на спостерігача може бути сильніше, ніж дія самої форми виробу. Фактура і текстура поверхонь повинні підбиратися з урахуванням розмірів виробу і величини простору, в якому воно функціонуватиме