6. Схема послідовного технологічного процесу

6.1.Установка фундамента або анкера.

6.1.1. Після зупинки механізму біля місця робіт, опустити аутригери або закріпити за рейки захвати і привести стрілу крана в робоче положення.

6.1.2. Опосвідчити котлован з перевіркою його глибини, розмірів у плані та відстані до осі колії (габариту установки опори).

6.1.3. Приєднати гак крана за допомогою тросової петлі кругового стропа до монтажних петель фундаменту, так щоб у піднятому положенні він розташовувався вертикально, одночасно зі стропуванням, закріпити за монтажну петлю мотузкові розчалки.

Перевірити правильність закріплення шляхом піднімання фундаменту (анкера) на 5 - 10 см.

6.1.4. Підняти краном фундамент і, запобігаючи його розгойдуванню мотузковими розчалками, перемістити його до місця установки над котлованом. Повільно опустити фундамент в котлован, перевірити правильність його розташування в плані, глибину закладення, горизонтальність опорної або верхньої поверхні, габарит установки.

Глибина закладання перевіряється за положенням верха фундаменту або анкера, відносно рівня головки рейки. Відхилення від проектного положення не повинне перевищувати ±100 мм.

Відхилення опорної поверхні фундаменту від горизонталі, убік дії основних навантажень, не допускається; ухил опорної поверхні убік, протилежну дії основних навантажень, не повинен перевищувати 1/30; для стаканних фундаментів перевищення грані, з боку колії, над гранню з боку „поля” не повинне перевищувати 25 мм.

Розворот фундаментів у плані, відносно напрямку, перпендикулярному осі колії, повинен бути не більше ±3° (tg 3° = 1/20), а в анкерів – відхилення нахилу анкерного відтяжки від проектного не повинне перевищувати ±3°.

Габарит анкерів і фундаментів до осі колії, на рівні головки рейки, від проектного може відрізнятися не більше, ніж на +150 мм. Зміна проектного положення в меншу сторону не допускається.

Анкери для відтяжок анкерних опор повинні встановлюватися так, щоб відтяжки розташовувалися у вертикальній площині анкеровки або проводів, при неможливості, уздовж шляху з тим же габаритом, що й анкерні опори. Відхилення від проектного положення відстані між анкерною опорою та анкером для відтяжки не повинні бути більше ± 200 мм.

6.2. Засипання котловану.

6.2.1. Після закінчення регулювання фундамент присипати землею з трамбуванням на 1/3 глибини котловану.

6.2.2. Опускаючи гак крана, вивести його із зачеплення зі стропами, зняти стропи і від”єднати капронові розчалки.

6.2.3. Привести стрілу крана в транспортне положення, підняти аутригери або звільнити рейкові захвати і перемістити механізми до наступного котловану.

6.2.4. Продовжити засипання пазух котловану подрібненим ґрунтом. Засипання робити шарами товщиною не більше 20 см з ретельним трамбуванням грунту. Не допускається засипання грудками, розміром більше 50 мм. При наявності кріплення стінок котловану інвентарними щитами, витягати по мірі засипання.

Засипання блокових фундаментів під опори гнучких поперечин слід робити механізованим способом, ковшовим екскаватором, з пошаровим трамбуванням грунту. Щоб уникнути зсуву блоків фундаменту, до початку засипання, на анкерні болти надягти спеціальний шаблон, що фіксує положення болтів. Він повинен відповідати розмірам опорного башмака опори. Шаблон зняти після остаточного засипання котловану.

Зайвий ґрунт, що залишився після засипання пазух котловану спланувати і щільно утрамбувати. Укоси виїмок, кювети і земляне полотно, пошкоджені під час розробки котловану, привести у справний стан.

Анкери і фундаменти металевих опор повинні виступати з грунту не менше ніж на 300 мм. При спорудженні присипки насипу навколо фундаменту зробити пошарове ущільнення грунту до щільності, що відповідає щільності насипу.