- •7.Основні теореми про рівносильність рівняння
- •8.Рівняння
- •9.Основні теореми про рівносильність рівняння
- •11.Основні елементарні функції
- •12.Тригонометричні функції
- •13.Перетворення графіків функцій
- •14.Прогресії
- •15.Арифметична прогресія
- •16.Геометрична прогресія
- •19.Елементи комбінаторики
- •20.Початки теорії імовірностей
- •21.Елементи статистики
- •1.Геометричні фігури на площині
- •3.Чотирикутники
- •4.Многокутники
- •5.Коло, круг
- •6.Координати і вектори на площині
- •7.Прямі та площини в просторі
- •8.Многогранники
- •9.Тіла обертання
- •10.Координати і вектори в просторі
5.Коло, круг
Колом називається множина всіх точок площини, які лежать на даній відстані від деякої даної точки площини, яка називається центром кола.
|
Радіусом кола (R) називається відрізок, що сполучає центр кола з будь-якою точкою кола. Довжина кола l = 2πR, де π ≈ 3,14. Відрізок, що сполучає дві точки кола, називається хордою. Хорда, яка проходить через центр кола, називається діаметром (d, D). 0 - центр кола, R = OA = OB = OC - радіус кола, d = CB - діаметр кола, AB - хорда кола. d = 2R |
|
AB і AC - дотичні до кола. п AE - січна. |
Круг - частина площини, що знаходиться всередині кола.
Площа круга:
|
Сектором називається частина круга, обмежена двома його радіусами. - - Площа сектора:
|
|
Частина круга, обмежена хордою і стягуваною нею дугою, називається сегментом. Площа сегмента обчислюється як різниця площі сектора, обмеженого радіусами OA і OB, і площі трикутника OAB. |
|
Кут, вписаний в коло, дорівнює половині відповідного центрального кута. |
|
Вписані кути, що спираються на одну і ту ж хорду, рівні. Вписані кути, що спираються на діаметр, прямі. |
6.Координати і вектори на площині
|
Вид прямокутної системи координат на площині показано на рисунку. Пряму x називають віссю абсцис, пряму у – віссю ординат. Кожній точці площини відповідають два числа (координати). На першому місці записують координату по осі х (інакше - абсцису), на другому – координату по осі у (інакше - ординату). Наприклад, точка А має координати 3 і 2: А(3; 2). І навпаки, пара чисел (-2; 3) визначає точку В(-2; 3). |
|
Осі координат розбивають площину на чверті |
|
Для
будь-яких точок А(хА,уА)
і В(хВ,
уВ)
відстань між ними знаходиться із
виразу:
Наприклад,
A(-3; 1); B(1, -2), тоді
Координати
середини відрізка C(Xc,
Yc)
|
В
ектором називають
напрямлений відрізок. А – початок
вектора, В- кінець вектора.
Вектор
позначається a або AB.
Абсолютною величиною (або модулем) вектора називається довжина відрізка, що зображає вектор. Абсолютна величина вектора a позначається |a|.
Два вектори називаються рівними, якщо вони суміщаються паралельним перенесенням. Рівні вектори однаково напрямлені і рівні за абсолютною величиною.
Координатами вектора a називають числа a1 = x2 - x1, a2 = y2 - y1, де A1(x1, y1), A2(x2, y2) - кінці вектора a.
Рівні вектори мають рівні відповідні координати. Якщо у векторів координати рівні, то вектори рівні.
Сумою векторів a i b з координатами (a1, a2) і (b1, b2) називається вектор с з координатами (a1 + b1, a2 + b2), тобто
a(a1, a2) + b(b1, b2) = c(a1 + b1, a2 + b2).
Приклад додавання векторів
|
|
На лівому рисунку показані вихідні вектори, а на правому - результат додавання. Для побудування суми векторів вектор a переноситься паралельно самому собі, в його кінець поміщається початок вектора b та сполучається початок вектора a з кінцем вектора b. |
Різницею векторів a і b з координатами (a1, a2) і (b1, b2) називається вектор с з координатами (a1-b1, a2-b2), тобто
a(a1, a2) - b(b1, b2) = c(a1 - b1, a2 - b2).
Добутком вектора a на число λ називається вектор с з координатами (λa1, λa2), тобто
λa(a1, a2) = c(λa1, λa2).
Абсолютна величина вектора λa дорівнює |λ||a|. Напрям вектора λa, збігається з напрямом вектора a, якщо λ > 0, і протилежний напряму вектора a, якщо λ < 0.
Два вектора називаються колінеарними, якщо вони лежать на одній прямій або на паралельних прямих. У колінеарних векторів відповідні координати пропорційні.
Скалярним добутком векторів a(a1, a2) i b(b1, b2) називається число a1b1 + a2b2.
Кутом між ненульовими векторами AB i AC називається кут BAC. Кутом між будь-якими двома векторами a i b називається кут між векторами, що дорівнюють даним і мають спільний початок. Кут між однаково напрямленими векторами дорівнює нулю.
Скалярний добуток векторів дорівнює добутку їх абсолютних величин на косинус кута між ними:
a•b = |a|•|b|•cos φ.
Якщо вектори перпендикулярні, то їх скалярний добуток дорівнює нулю. Якщо скалярний добуток векторів дорівнює нулю, то вектори перпендикулярні.
