9. Проектування подовжнього профілю мостового переходу

Подовжній профіль мостового переходу в межах ширини розливу ріки складається з характерних ділянок: 1 - міст і ділянки високих насипів, що примикають до нього; 2 - низький заплавний насип; 3 - ділянки сполучення низьких і високих заплавних насипів.

При заданій величині отвору моста його довжину L_M орієнтовно (тому що схема моста не розробляється) можна визначити за формулою

(9.1)

де L- отвір моста; m - закладення конусів насипів у моста (m =1,5-2,0); Н_м - відмітка проїзної частини моста; РРВВ - розрахунковий рівень високих вод; - довжина фундаментних опор моста.

Міст може розташовуватися в подовжньому профілі на ділянці опуклої вертикальної кривої, прямої з ухилом не більш 2%, у тому числі і на горизонтальній ділянці.

При виборі проектного рішення необхідно враховувати особливості розташування русла ріки в поперечному перерізі річкової долини, вимоги забезпечення відводу води з проїзної частини моста, конструктивні особливості пролітних будівель.

Нижче приводиться послідовність проектування подовжнього профілю мостового переходу при розташуванні моста на горизонтальній прямій.

Мінімальна сумарна довжина моста і високих заплавних насипів, у межах якого не допускається змін елементів проектної лінії, дорівнює

L_np=L_м+20, м. (9.2)

Якщо ця ділянка запроектована у виді прямої горизонтальної лінії, то її відмітка дорівнює Н_м.

З метою економії об’ємів земляних і робіт для укріплення на підходах до моста необхідно значну частину подовжнього профілю проектувати у виді горизонтального насипу оптимальної висоти з відміткою H_min.

Ділянки сполучення високої і низкою заплавних насипів складаються з прямої вставки з ухилом І_эк опуклої й увігнутий вертикальних кривих, що примикають до неї.

Ухил прямої вставки І_эк, що відповідає найменшому об’єму земляних робіт на ділянці сполучення, визначається за формулою

, (9.3)

де - мінімальний радіус опуклої кривої, призначуваний у залежності від категорії дороги.

Рис.9.1. Приклад подовжнього профілю мостового переходу

Довжина опуклої вертикальної кривої, що сполучає горизонтальну ділянку з ділянкою, що має ухил І_эк, дорівнює

(9.4)

різниця відміток між початком і кінцем кривої складає

(9.5)

Аналогічні формули використовуються і для увігнутої кривої: довжина увігнутої кривої

; (9.6)

різниця відміток між початком і кінцем увігнутої кривої

(9.7)

Довжина прямої вставки з ухилом І_эк між опуклою й увігнутою кривими визначається за формулою

(9.8)

Приклад подовжнього профілю мостового переходу через ріку з однією заплавою показаний на рис.9.1.

10. Проектування поперечних профілів заплавних насипів

Ширину заплавних насипів поверху призначають відповідно до категорії дороги, а ухил укосів - у залежності від висоти насипу й умов її роботи.

У низьких заплавних насипів з відміткою H_min укіс, що омивається водою проектують не крутіше ніж 1:2 з виположенням через кожні 6.…8 м висоти (рис.10.1,а).

У високих насипів (рис.10.1,б) укоси, на відмітках H_min і менше проектують так само, як у низьких заплавних насипів, а верхню частину насипу, не піддану впливу хвиль і течії, проектують як звичайний дорожній насип з укосами крутістю 1:1.5...1:1,75.

Сухий укіс і укіс, що омивається водою сполучають горизонтальною площадкою - бермою шириною 2,5...3 м. Це підвищує стійкість насипу і полегшує проведення ремонтних робіт під час паводка.

На заплавах рік, що меандрують заплавні насипи можуть перетинати староріччя, де протягом усього року спостерігаються рівні води. У цьому випадку необхідно влаштування берм на рівні берегів староріччя. Їх виконують у вигляді контрбанкета з кам'яного накиду шириною не менш 2...3 м (рис.10.1,в).

Рис. 10.1. Поперечні профілі насипів на заплавах:

а - поперечний профіль високого насипу; б - поперечний профіль низького насипу; в - поперечний профіль низького насипу на переходах