2. Підходи до аналізу соціальної структури суспільства

1. Класовий – центральне місце в соціальній структурі займають класи, які обумовлені поділом праці та виробничими відносинами. За марксизмом класи – це великі групи людей, які відрізняються між собою місцем в системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю в суспільній організації праці, способом отримання і розміром доходів.

Поряд з класами виділяють класоподібні соціальні групи:

• інтелігенція (люди, що займаються висококваліфікованою розумовою працею);

• спеціалісти-управлінці, так звана номенклатура чи бюрократія (люди, що знаходяться при владі).

В сучасному суспільстві грубо виділяють такі класи:

1. Управлінська бюрократія та рядове чиновництво;

2. Господарські керівники вищої, середньої та нижчої ланки;

3. Кваліфіковані і некваліфіковані робітники державних підприємств;

4. Землероби;

5. Інженерно-технічні працівники;

6. Науково-технічна і гуманітарна інтелігенція;

7. Учні та студенти;

8. Особи, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю (легально і нелегально), приватні підприємці;

9. Декласовані елементи (злочинці, бомжі).

Окрім того, зустрічається ще й такий поділ на класи:

1. Вищий клас – ті, хто володіє чи прямо контролює виробничі ресурси.

2. Середній клас – включає більшість „білих комірців” і професіоналів.

3. Робітничий клас.

4. Селяни – люди, зайняті с/г.

На сучасному етапі йде процес відтворення якісно нової соціальної структури, яка несе відбиток нових економічних, політичних ат соціальних відносин.

2. Стратифікаційний підхід – термін стратифікація походить від латинського strata – прошарок. Страта – це група людей, які об’єднані однією чи кількома ознаками спільними соціальними ознаками: рівень освіти, умови праці, розмір прибутків, побутові умови тощо.

Стратифікація – це нашарування груп, які мають різний доступ до соціальних благ в силу їх становища в соціальній ієрархії.

Страти в суспільстві розміщені ієрархічно.

Основа стратифікації – соціальна нерівність між членами суспільства, вона підтримується і регулюється різними соціальними інститутами, постійно відтворюючись.

Види стратифікації

• закрита – передбачає жорстка межі страт, заборону переходу із однієї страти в іншу (кастовий лад в Індії, в країнах Африки);

• відкрита – не обмежує перехід з однієї страти в іншу, не має заборони на змішані шлюби тощо.

Згідно теорії стратифікації західне суспільство пройшло еволюцію від пірамідального типу структури суспільства до ромбовидного, де середній прошарок є найчисельнішим.

Основою віднесення себе до певного прошарку є матеріально-економічний достаток чи диференціація прибутків.

До вищого прошарку – відносять людей, прибуток яких є достатнім для того, щоб ні в чому собі не відмовляти.

До середнього прошарку – відносять людей, прибуток яких такий, що вистачає для придбання необхідних продуктів, товарів і послуг.

До нижчого прошарку – відносять людей, прибутку яких ледь вистачає лише для придбання продуктів харчування, вони часто гроші беруть в борг.

Представники цих прошарків можуть відноситись до різних суспільних груп (робітники, селяни, інтелігенція тощо). Будь-яке суспільство – ієрархічне, і соціальна нерівність – це об’єктивне явище, що є наслідком нерівності позицій. Суспільство без розшарування – це міф. Соціальна стратифікація – це постійна характеристика для будь-якого суспільства.