ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Поняття та види інтелектуальної, творчої діяльності

2. Поняття права інтелектуальної власності

3. Предмет та метод права інтелектуальної власності

4. Принципи права інтелектуальної власності

5. Поняття та види правовідносин інтелектуальної власності

6. Система права інтелектуальної власності

7. Об'єкти права інтелектуальної власності

8. Суб'єкти права інтелектуальної власності

9. Зміст права інтелектуальної власності

10. Джерела права інтелектуальної власності

11. Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні

1. Поняття та види інтелектуальної, творчої діяльності

Попри зовнішню нескладність тлумачення терміна «ін­телектуальна діяльність», який, здавалося б, можна просто перекласти як «розумова діяльність» (від лат. іпіеііесіиаіів — розумовий), визначення цього поняття не може ґрунтуватися на такому спрощеному підході. Адже інтелектуальна (розу­мова) діяльність може відбуватися в багатьох випадках, не даючи при цьому результатів, які можуть стати об'єктом права інтелектуальної власності (наприклад, діяльність учителя, правознавця, бухгалтера тощо). Разом із тим, така діяльність є розумовою.

Оцінюючи сутність та значення інтелектуальної діяльності стосовно постіндустріального суспільства, слід визнати плід­ним підхід, у якому під інтелектуальною діяльністю мають на увазі одну з форм життєдіяльності людини, сутнісну основу процесу створення інтелектуального продукту та відтворення інтелектуального капіталу, найпотужнішу рушійну силу роз­витку людської цивілізації.

При цьому важливим моментом у тлумаченні поняття інтелектуальної діяльності є розрізнення у ній двох взає­мопов'язаних аспектів: репродуктивного — спрямованого на розв'язання стандартних завдань, досягнення заданих резуль­татів, застосування відомих алгоритмів та типових засобів; і творчого (продуктивного) — спрямованого на розв'язання нестандартних завдань, які потребують створення нових (не­повторних, оригінальних, унікальних) або нестандартного застосування відомих засобів у принципово нових ситуаціях, які не мають аналога в минулому¹. Звідси випливає зазначене положення, згідно з яким не кожна інтелектуальна (розумо­ва) діяльність є творчою, тоді як творча діяльність завжди є інтелектуальною.

У правничій літературі творча діяльність, або ж просто творчість, визначається як діяльність, унаслідок якої наро­джується щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Інте­лектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об'єктами правової охорони. При цьому слушно звертають увагу на те, що далеко не всі ре­зультати творчої діяльності стають об'єктами інтелектуальної власності й, отже, є об'єктами правової охорони.

Таким чином, об'єктами права інтелектуальної власності є такі результати творчої діяльності, які відповідають уста­новленим для них вимогам закону і яким унаслідок цього надається правова охорона.

Аналіз відносин, що виникають у зв'язку з інтелектуальною діяльністю, дає змогу виокремити кілька її видів.

Літературно-мистецька діяльність — це діяльність зі ство­рення творів науки, літератури та мистецтва, її характерною особливістю є сфера використання результатів, оскільки вона спрямована на збагачення внутрішнього світу людини, форму­вання її як соціальної особистості.

Науково-технічна діяльність — це діяльність, спрямо­вана на матеріальне забезпечення потреб суспільства. Вона поділяється на науково-дослідну, винахідницьку, проектно-конструкторську й інші різновиди діяльності у сфері техніки та технологій. До цього ж виду діяльності відносять також діяльність, пов'язану зі створенням засобів індивідуаліза­ції учасників цивільного обороту, товарів і послуг та інших об’єктів права інтелектуальної класності.