5. Виступ учня «Правління Олега. Розширення меж Київської держави».

Через три роки Олег організував похід на кривичів, далі захопив Київ, вбивши київського князя Аскольда. Причому вбив не у відкритому бою, а підступом, заманивши його на розмову від імені ватаги купців.

На цю обставину звернув увагу ще історик XVIII ст. В. Татіщев. Він вва­жав, що Аскольд став жертвою змови київських прибічників язичництва: «Убивство Аскольдове найбільш вірогідне, що хрещення тому причиною було; можливо, кияни, не бажаючи хрещення прийняти, Олега призвали, а Олегу заздрість володарювання приєдналась...».

Безумовно, переворот 882 р. — убивство останнього Києвича і возшестя на київський стіл Олега — подія визначна у східнослов'янському регіоні. Династія Києвичів завершила своє існування, у Києві встановилася інша правляча династія — Рюриковичів. Олег узурпував владу, як з усього випли­ває, за допомогою внутрішніх сил, яких непокоїло посилення авторитета Аскольда. Оцінюючи цей факт, необхідно наголосити, що він не є актом зовнішнього завоювання чи загарбання, а рядовим державним переворо­том, який здійснили ворожі Аскольдові сили Києва. Олег став речником їхніх інтересів, вони намагались використати його честолюбство для влас­ної користі. Б. Рибаков називає Олега «безвісним конунгом, шо по-розбійницьки оволодів Києвом і помер невідомо де». Інші дослідники, зокрема М. Брайчевський, вважають Олега людиною непересічною. Прийшовши До влади в Києві за допомогою язичницької верхівки, він був змушений проводити політику, яку вона йому диктувала. І, передусім, антихристиянську політику.

Насамперед, Олегові треба було повернути під владу Києва ті племена, які одразу відокремилися, скориставшись династичним переворотом. Олег здійснив походи на древлян (883) і на уличів (885). Вочевидь, йому вдалося їх приборкати. Крім того, йому довелося вести боротьбу і з прихильниками Аскольда, які дотримувалися християнства і виступали проти язичницької верхівки. Про цю боротьбу свідчить «Повість минулих літ»: Олега, мовляв, прозвали Віщим «люди погани й невігласи», тобто язичники прозвали Оле­га Віщим. Знаменита легенда про смерть Олега від свого коня також є тому доказ, як зауважував Б. Рибаков.

«

І наступив на череп, і виповзла змія із черепа, і вжалила його в ногу. Від того розхворівся Олег і помер».

6. Повідомлення учня «Зовнішньополітична діяльність перших князів»

Навколо діянь Олега взагалі багато таємничого. «Повість минулих літ», наприклад, часто приписує йому або Аскольдові міфічні діяння. Так, Б. Ри­баков піддає сумніву і визволення Олегом від хозар сіверян та радимичів. Так само викликає роздуми і похід Олега 907 р. на Візантію. Брайчевський вважає, що опис цього походу відноситься до часів Аскольда, як і договір, зафіксований у «Повісті минулих літ».

Князь	Роки прав­ління	Діяльність
Дір	30-50 рр. IX ст.	Володів значною територією, до його столиці приїздили купці з інших країн. 839 р. — посольство русів відвідало Константино­поль. Поширення християнства
Аскольд	860-882 рр.	860 р. — похід на Константинополь, пограбування його передмість
Олег	882-912 рр.	882 р. — убивство Аскольда, захоплення влади в Києві Олегом. За часів його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни. Домовився з варягами, що сплачува­тиме їм щорічно 300 гривень данини, якщо вони відмовляться від набігів на Русь. 907 р. — успішний похід на Візантію, яка вимушена була сплатити данину і підписати угоду, за якою: • руські купці дістали можливість вільно приїжджати до Константинополя і торгувати безмитно; • руські посли і купці, які перебували в Константино­полі, протягом шести місяців забезпечувалися продовольством, безкоштовно користувалися лазнею; • на дорогу додому візантійський уряд мав забезпечувати русичів якорями, канатами, вітрилами. 911р. — русько-візантійська угода: • сторони несли рівну відповідальність за скоєні злочини; • зобов'язувалися надавати допомогу торговельним суднам, які зазнали катастроф, повертати полонених і втікачів. 912-913 рр. — 500 руських кораблів пройшли Волгою й досягли південного узбережжя Каспію
Ігор	912-945 рр.	Вийшли з підпорядкування Києву древляни, на яких Ігор пішов війною, наклав данину, більшу за попередню. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але остаточно підкорити їх йому не вдалося. Біля південних кордонів Русі вперше з'явилися пе­ченіги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир та одійшли до Дунаю, проте уже в 920 р. угоду було порушено 941 р. — невдалий похід проти Візантії. 944 р. — другий похід проти Візантії. Укладено договір: • руські купці мали сплачувати Візантії мито; • Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі і не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар. 944 р. — похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю поверну­лися додому. 945 р. — повстання древлян. Смерть Ігоря