10.6. Складання технічного звіту та необхідної документації

Після закінчення робіт замовнику готуються та здаються наступні документи:

- файл (файли) з результатами польових спостережень;

- польові журнали;

- абриси прив’язки станцій та перешкод;

- схема спостережень;

- список втрачених пунктів і реперів;

- пояснювальна записка.

Матеріали до здачі готуються відповідно до вимог нормативно-технічних документів.

Перед виконанням практичного заняття необхідно вивчити відповідний лекційний матеріал.

Практичне заняття №5

Тема:Основи теорії похибок вимірювань та оцінка точності геодезичних вимірювань.

Мета:.

Завдання:

Теоретичні відомості

2.1 Види помилок вимірювань. Властивості випадкових помилок

Процес вимірювання фізичної величини – це порівняння її з іншою фізичною величиною такого ж роду, яку прийнято за одиницю вимірювань. Розрізняють безпосередній і посередній методи вимірювань.

При безпосередньому методі вимірювання предмета виконують безпосередні порівняння з одиницею міри. При посередньому - вимірювану величину обчислюють, розв’язуючи рівняння зв’язку між розмірами обчислюваного предмета як функції і величини іншого предмета.

Вимірювання також бувають рівноточними і нерівноточними.

Рівноточними називають вимірювання коли одну і ту ж величину вимірюють однокову кількість разів, в однакових умовах, однаковими приладами і однаковими методами.

Якщо хоча б одна умова порушується, вимірювання називають нерівноточними.

Результат вимірювання завжди відмінний від справжнього розміру предмета. Відхилення виникають через грубі, систематичні і випадкові помилки.

Грубі помилки це промах виконавця, прорахунки, описки і т.д. Для виключення грубих помилок предмет вимірюють два і більше разів.

Систематичні помилки виникають при вимірюванні однієї і тієї ж величини з однаковим знаком і з однаковою закономірністю (наприклад: мірна стрічка більша за контрольну на 10 мм). Систематичні помилки бувають:

- інструментальні - від дефектів приладів;

- середовища - вплив температури, вітру, рефракції;

- особисті – наприклад: при вимірюваннях одні спостерігачі заокруглюють до більшого, інші – до меншого відліку.

Випадковіпомилки (неминучі), не підпорядковуються певним законам, виникають від впливу різних факторів (недосконалість вимірювальних приладів, недосконалість органів чуття, нерівномірний вплив середовища, особливості прийнятої методики вимірювань, обмеження точності інструментів, кваліфікація виконавця).

Доведено, що випадкові помилки вимірювань, які відзначаються масовим (статистичним) характером, мають такі властивості:

- за даних умов вимірювань випадкові помилки не можуть перевищувати певної межі (границі), яку називають граничною помилкою;

- в ряді вимірювань малі за абсолютною величиною помилки трапляються частіше від великих;

- додатні помилки з’являються так само як і рівні їм за абсолютною величиною від’ємні помилки;

- границя відношення суми випадкових помилок однакової точності, однієї і тієї ж величини до числа вимірювань при нескінченому числі вимірювань, наближається до нуля:

lim_n n  0 (2.1)

де  - сума випадкових помилок, n – кількість вимірювань.

Наука, що вивчає похибки називається теорією похибок. Вона вирішує такі основні задачі:

5. Вивчення законів розподілу похибок спостережень.

6. Оцінка точності безпосередньо виконаних результатів спостережень та їх функція.

7. Знаходження найбільш надійного значення величини, що визначається і характеристики точності.

8. Встановлення допусків, які обмежують використання результатів спостережень в заданих межах точності.