
- •2. Утворення метрологічної системи Історичні відомості про створення метрологічної системи
- •3. Поняття про одиниці вимірювань, їх відтворення та зберігання
- •4. Міжнародної системи одиниць сі
- •Деякі допоміжні одиниці сі та їх відповідність іншим одиницям
- •5. Англо-американська система одиниць вимірювання
- •6. Слов’янські одиниці вимірювання
- •7. Позасистемні одиниці ( фізичних) величин
- •Лекція 2 Технічні засоби вимірювання
- •1. Поняття про процес вимірювання. Вимірювальна техніка і засоби вимірювань.
- •2. Поняття про еталони
- •3. Міра та вимірювальний прилад
- •4. Метрологічне обслуговування приладів.
- •5. Умови застосування засобів вимірювальної техніки
- •Лекція 3. Види та методи вимірювань. Основи теорії похибок
- •1. Методи вимірювання, визначення і їх види
- •2 Прямі вимірювання
- •3. Посередні вимірювання
- •4. Сумісні та сукупні вимірювання
- •5. Основи теорії похибок. Точність та похибки вимірювань
- •6. Грубі, систематичні та випадкові складові частини похибок вимірювання
- •7. Критерії оцінки точності результатів вимірювань
- •Лекція 4. Метрологічна служба України.
- •Державна метрологічна служба
- •2. Відомчі метрологічні служби
- •Лекція 5 Предмет і завдання стандартизації.
- •1. Терміни та визначення основних понять у галузі стандартизації
- •2. Нормативні документи зі стандартизації.
- •3. Напрями та принципи стандартизації
- •4 Суб'єкти стандартизації
- •Лекція 5 Ліцензування і сертифікація.
- •1. Поняття про ліцензування. Основні терміни
- •2. Ліцензійні умови
- •3. Порядок отримання ліцензії
- •4. Нагляд і контроль у сфері ліцензування
- •5. Ліцензування у галузі землевпорядних робіт та оцінки землі.
- •6. Поняття про сертифікацію. Основні терміни.
- •Лекція 7 Метрологічне забезпечення геодезичних робіт в Україні.
- •1. Загальні поняття.
- •2 Органи державного управління в сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності
- •3. Види і умови здійснення топографо-картографічної діяльності
- •4. Нормативно-технічна документація в сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності
- •5. Метрологічне забезпечення топографо-геодезичної і картографічної діяльності
- •Кафедра геодезії та геоінформатики
- •Передмова
- •Практичне заняття №1
- •Завдання на практичну роботу
- •Практичне заняття №2
- •Практичне заняття №3
- •Періодичні перевірки теодоліта і їх послідовність виконання.
- •Періодичні перевірки нівеліра і їх послідовність виконання
- •Періодичні перевірки нівелірних рейок
- •Практичне заняття №4
- •10.3. Передпольове планування в камеральних умовах
- •10.4. Підготовка обладнання до польових вимірювань
- •10.4.1. Вимоги до gps-приймачів
- •10.4.2. Метрологічне забезпечення
- •10.4.3. Перевірка працездатності приймачів безпосередньо перед вимірюваннями
- •10.4.4. Організація базових станцій (в т.Ч. Отримання доступу до найближчої перманентної станції)
- •10.4.5. Закладання центрів (тимчасових роверних точок)
- •10.4.6. Ведення польового журналу
- •10.6. Складання технічного звіту та необхідної документації
- •Практичне заняття №5
- •2.1 Види помилок вимірювань. Властивості випадкових помилок
- •2.2 Критерії оцінки точності результатів вимірювань
- •2.2.1 Середнє арифметичне значення
- •2.2.2 Середня квадратична помилка окремого вимірювання
- •2.4 Обробка результатів багаторазових нерівноточних вимірювань однієї величини
- •2.5 Середня квадратична помилка арифметичної середини
- •Практичне заняття №6
- •Практичне заняття №7
- •Короткі теоретичні відомості
- •Рекомендована література
4 Суб'єкти стандартизації
Запровадження і дотримання єдиних і обов'язкових норм, правил і вимог в умовах багатогалузевого народного господарства є складним завданням, розв'язання якого вимагає системного підходу. Для цього створена Державна система стандартизації, основні положення якої викладені в ДСТУ 1.0 - 93 "Державна система стандартизації України. Основні положення".
Державна система стандартизації (ДСС) - це система правил і положень, що визначають порядок проведення робіт із стандартизації в Україні в усіх галузях народного господарства і на всіх рівнях влади. Ці правила і положення є в комплексі державних стандартів, умовно названому ДСТУ 1.
Згідно з Законом України "Про стандартизацію" суб'єктами стандартизації є:
• центральний орган виконавчої влади;
• рада;
• технічні комітети;
• інші.
Центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації є Держспоживстандарт. Він організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до Закону "Про стандартизацію" і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.
Рада стандартизації (далі - рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України. Персональний склад ради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.
Основною метою діяльності ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації. Рада формується на паритетних засадах із представників органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної академії наук (НАН) України, галузевих академій наук та відповідних громадських організацій. Діяльність ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.
Технічні комітети стандартизації створює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації (Держспоживстандарт) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності створюваного технічного комітету.
Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та їх об'єднання, відповідні громадські організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень, установлених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи зі стандартизації.
Лекція 5 Ліцензування і сертифікація.
1. Поняття про ліцензування. Основні терміни
2. Ліцензійні умови
3. Порядок отримання ліцензії
4. Нагляд і контроль у сфері ліцензування
5. Ліцензування у галузі землевпорядних робіт та оцінки землі.
6. Поняття про сертифікацію. Основні терміни.
1. Поняття про ліцензування. Основні терміни
Ліцензія (лат. licentia - дозвіл) у загальному значенні — це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. В Законі «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено наступні терміни:
Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Ліцензія- документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Анулювання ліцензії - позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.
Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.
Плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.
Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:
- забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
- захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України та визначення його особливостей для окремих видів господарської діяльності, що зумовлені специфікою їх провадження, у законах, що регулюють відносини у відповідній сфері;
- встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;
- запровадження ліцензування окремого виду господарської діяльності у разі недостатності інших засобів державного регулювання господарської діяльності, визначених відповідним законом.
Ліцензування не може використовуватися для обмеження конкуренції у провадженні господарської діяльності.
Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.