3. Посередні вимірювання

Посередні - це такі вимірювання, коли вимірювану величину можна одержати через пряме вимірювання других величин, пов'язаних з вимірюваною величиною відомою залежністю. Прикладом посереднього вимірювання може бути визначення площі земельної ділянки правильної геометричної форми за результатами прямого вимірювання її лінійних розмірів і відповідного математичного обчислення. Посередні вимірювання зустрічаються досить часто, коли прямі вимірювання неможливо здійснити.

4. Сумісні та сукупні вимірювання

Сумісним називають одночасне вимірювання двох і більше неоднойменних величин, щоб знайти залежність між ними. При цьому значення вимірюваних величин знаходять за даними повторних прямих або посередніх вимірювань неоднойменних величин. Повторні вимірювання проводять з різними сполученнями мір або за різних умов, які замінюються, що дає можливість скласти систему рівнянь, розв'язавши яку, знаходять шукане значення вимірюваної величини.

Сукупним називають одночасне вимірювання декількох однойменних величин, за яких шукані значення знаходять розв'язуванням систем рівнянь, які одержують за результатами прямих вимірювань різних сполук цих величин. Прикладом сукупного вимірювання може бути визначення маси окремих гир набору, коли відома маса тільки однієї з них. У даному випадку шукані маси знаходять за результатами прямих порівнянь мас різних комбінацій сполук гир.

Сумісні і сукупні вимірювання використовуються головним чином при проведенні науково-дослідних робіт.

5. Основи теорії похибок. Точність та похибки вимірювань

Точністю вимірювання називають ступінь наближення результатів вимірювання до справжнього (дійсного, істинного) значення вимірюваної величини.

У науково-технічній літературі і, на жаль, у стандартах зустрічаються вислови типу "точність вимірювання довжини (напруги, міцності, тощо) дорівнює 0,5 відсотка" неправильні в метрологічному розумінні. Правильніше буде: "похибка вимірювання не перевищує 0,5 відсотка, вимірювання проведені з похибкою не більше 0,5 відсотка". Термін "точність" слід застосовувати для якісного порівняння, наприклад, "точність вимірювання довжини штангенциркулем вища, ніж металевою лінійкою".

Похибка вимірювання - це алгебраїчна різниця між одержаним при вимірюванні і справжнім значенням вимірюваної величини. Результати всіх вимірювань мають похибки (помилки), які можуть бути як істотними, так і мізерними. Похибки виникають через недосконалість мір, вимірювальних приладів і методики вимірювання, викликаються мінливістю умов спостереження. Причиною похибок може бути недостатній досвід спостерігача чи особливість його органів відчуття. Оцінку похибок записують у такому вигляді:

δ = L-X,

де δ - похибка вимірювання; L - виміряне значення величини; X— справжнє значення величини.

Справжнє значення вимірюваної величини завжди залишається невідомим через відсутність "ідеальних" методів та засобів вимірювання. Тому на практиці замість справжнього значення використовують результат вимірювання, одержаний більш точною методикою та засобом вимірювання і названий справжнім значенням. Відповідно до цього значення δ теж буде визначатись з деяким наближенням до справжнього.

Похибка вимірювання може виражатися в одиницях вимірюваної величини (так звана абсолютна похибка - δ) або в долях, відсотках від її значення (відносна похибка - δ:х). Похибки мір і приладів визначають шляхом їх перевірки. Перевірка є сукупність дій з метою оцінки похибок мір і вимірювальних приладів.

Наука, що вивчає похибки називається теорією похибок. Вона вирішує такі основні задачі:

1. Вивчення законів розподілу похибок спостережень.

2. Оцінка точності безпосередньо виконаних результатів спостережень та їх функція.

3. Знаходження найбільш надійного значення величини, що визначається і характеристики точності.

4. Встановлення допусків, які обмежують використання результатів спостережень в заданих межах точності.