Парціальний тиск кисню і вуглекислого газу у вдихуваному і аль­веолярному повітрі та їхня напруга в крові

Газ	Парціальний тиск (напруга), мм рт.ст.
	атмосферне повітря	альвеолярне повітря	венозна кров (у легенях)	артеріальна кров
Кисень	159	107	40	102
Вуглекислий газ	0,2	40	47	40

• Різниця між напругою газів у венозній крові і парціальним тиском їх в альвеолярному повітрі дорівнює для кисню близько 60 мм рт. ст., а для вуглекислого газу — 7 мм рт. ст.

• Експериментальним шляхом встановлено, що при різниці на­пруги кисню в 1 мм рт. ст. у дорослої людини, яка знаходи­ться в стані спокою, в кров надходить 25-60 см³ кисню за хвилину. Людині в спокої необхідно приблизно 25-30 см³ кисню на хвилину.

• Отже, різниця тисків кисню в 70 мм рт. ст. до­статня для забезпечення організму киснем при різних умовах його діяльності: при фізичній роботі, спортивних вправах тощо.

• Швидкість дифузії вуглекислого газу із крові в 25 разів більша, ніж кисню, тому за рахунок різниці в 7 мм рт. ст. вуглекислий газ встигає виділитися з крові.

• Кров транспортує кисень від легень до тканин і вуглекислий газ від тканин до легень. В крові, як і у всякій рідині, гази можуть знаходитися в двох станах: фізичного розчину і хімічно зв'язаними. Вуглекислий газ і кисень розчиняються в плазмі крові в невеликій кількості. Основна маса кисню і вуглекислого газу переноситься в хімічно зв'язаному вигляді.

• Основний перенощик кисню — ге­моглобін крові, кожний грам якого зв'язує 1,34 см³ кисню.

• Вугле­кислий газ переноситься кров'ю в основному у вигляді хімічних сполук — гідрокарбонатів натрію і калію, але частина його пере­носиться і гемоглобіном (близько 10%).

• Збагачена киснем у легенях кров по великому колу розноситься до всіх тканин організму, де відбувається дифузія в тканини під дією різниці напруги в крові і тканинах. У клітинах тканин кисень використовується в біохімічних процесах тканинного (клітинного) дихання — процеси окиснення вуглеводів, жирів, білків.

82. Основні показники активності дихання

• Дихальний об'єм (ДО) — кількість повітря, що надходить у легені за один спокійний вдих (500 мл).

• Резервний об'єм вдиху (РО_вд) — максимальна кількість повітря, яку людина може вдихнути після нормального вдиху (2500 мл).

• Резервний об'єм видиху (РО_вид) — максимальна кількість повітря, яку людина може видихнути після спокійного видиху (1000 мл),

• Життєва ємність легень (ЖЄЛ) — найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після максимально глибокого вдиху. Цей сумарний показник легко визначити, знаючи попередні величини:

ЖЄЛ = ДО + РО_вд + РО_вид

• ЖЄЛ залежить:

— від віку

— статі

— росту

— маси тіла

— фізичного розвитку людини.

• Заняття деякими видами спорту (гребля, плавання тощо); підвищують ЖЄЛ.

• Показники ЖЄЛ коливаються: від 3500 мл до 4800 мл — у чоловіків; від 3000 мл до 3500 мл — у жінок.

• У фізично тренованих людей вона досягає 6000 — 7000 мл.

• Показники ЖЄЛ свідчать про стан фізичного розвитку, стан здоров'я. Якщо вони менші, ніж наведені вище, то це ознака недостатнього фізичного розвитку, або наслідок захворювання.

• Визначають ЖЄЛ за допомогою приладу - спірометра.

• Після максимально глибокого видиху в легенях залишається повітря, яке називається залишковим об'ємом (ЗО;1000мл).

• Загальна ємність легень (ЗЄЛ) — кількість повітря, яке міститься в легенях на висоті максимуму вдиху:

ЗЄЛ = ЖЄЛ + ЗО.

• Об'єм дихальних шляхів («мертвий простір», МП) дорівнює в середньому 150 мл.

• Функціональна залишкова ємність (ФЗЄ) — кількість повітря, яке залишається в легенях у кінці видиху:

ФЗЄ = РОвид. + ЗО.