80. Процеси вдиху та видиху та їх регуляція

• Дихальні рухи. Рух повітря по дихальних шляхах здійснюється шляхом ритмічних дихальних рухів — вдиху і видиху. У новонароджених буває до 60 дихальних рухів за хвилину, а у дорослих — 16-18 разів.

• Під час вдиху відбувається збільшення грудної клітки завдяки опусканню діафрагми і підніманню ребер.

• Діафрагма — грудо­черевна перепона — утвір, що відмежовує у ссавців грудну порож­нину від черевної. Вона має вигляд поперечно розміщеної куполо­подібної м'язово-сухожильної пластинки, краї якої прикріплені до стінок грудної клітки. Її опускання здійснюється за рахунок скоро­чення смугастих м'язових волокон, що робить купол більш плоским. При опусканні діафрагми органи черевної порожнини відсуваються вниз і в боки, що супроводжується рухами стінки живота.

• Ребра під час вдиху піднімаються догори, тобто займають більш горизонтальне положення, передніми кінцями відсувають грудину вперед, що супроводжується збільшенням об'єму грудної порожнини. Ребра піднімаються завдяки скороченню зовнішніх між­реберних м'язів, які прикріплюються косо від ребра до ребра.

• Звичайно ритм дихальних рухів підтримується імпульсами, які надходять в нервову систему (довгастий мозок) із рецепторів легень і дихальних м'язів.

• Під час вдиху збуджуються нервові центри, які гальмують видих.

• При активному видиху виникають імпульси, які гальмують вдих. Отже, видих є рефлексом на по­дразнення, викликане вдихом, і навпаки.

• На частоту і глибину дихальних рухів впливають різні подразники зовнішнього середо­вища, що діють на рецептори шкіри, слуху, зору, нюху, смаку. Процес збудження потрапляє в різні ділянки головного мозку, а звідти збудження досягає дихального центру. Від дихального центру через відцентрові нерви збудження йде до дихальних м'язів. Внаслідок цього відбуваються прискорення і посилення або сповільнення й послаблення дихальних рухів: настає рефлекторна зміна дихання.

• Психічні подразники (страх, радість та ін.) також впливають на дихальний центр.

• Існують і захисні дихальні реф­лекси (кашель, чхання). Це своєрідно змінені різкі видихи, за допо­могою яких видаляються сторонні частинки, що потрапили в ди­хальні шляхи.

81. Газообмін у легенях

• Роблячи вдих і видих, людина вентилює легені, підтримуючи в альвеолах відносно стабільний склад газів. Людина дихає атмосферним повітрям з великим вмістом кисню (20,9%) і низьким вмістом вуглекислого газу (0,03%) а видихає повітря, в якому кількість кисню знижується, а вуглекислого газу — збільшується.

• У легенях кисень із альвеолярного повітря переходить у кров, а вуглекислий газ із крові переходить в легені шляхом дифузії через стінки альвеол і кровоносних капілярів.

• Загальна товщина їх дорівнює близько 0,4 мкм.

• Напрямок і швидкість дифузії визначаються парціальним тиском газу, або його напругою (табл. 10). (Парціальний тиск і напруга, по суті, синоніми, але про парціальний тиск кажуть, якщо даний газ знаходиться в газо­вому середовищі, а про напругу — якщо він розчинений в рідині). Парціальним тиском газу називають ту частину загального тиску газів, яка приходиться на даний газ.

Таблиця 10