4. Оформлення курсової роботи

Оформляють курсовий проект відповідно до чинних стандартів оформлення наукових звітів. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із стандартів: 1) ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»; 2) ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні правила та вимоги”.

Роботу друкують з використанням комп’ютера та принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 мм ´ 297 мм), використовуючи гарнітуру Times New Roman, шрифт 14 (чіткий, чорного кольору). Рекомендовано на сторінках роботи використовувати береги такої ширини: верхній і нижній – не менше 20 мм, лівий – не менше 25 мм, правий – не менше 10 мм. Під час виконання роботи слід дотримуватись рівномірної насиченості, контрастності й чіткості зображення. Усі лінії, літери, цифри та знаки мають бути чіткі, нерозпливчасті та однаково чорні впродовж усієї роботи. Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі наводять мовою оригіналу. Дозволено транслітерувати власні назви і назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи при першій згадці у тексті звіту оригінальну назву.

Обсяг основного тексту курсового проекту має становити 25-30 аркушів.

Структурні елементи «Зміст», «Переліки скорочень та умовних позначень», «Вступ», «Висновки», «Рекомендації», «Перелік посилань» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Для розділів та підрозділі наявність заголовка обов’язкова. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід друкувати з абзацу великими літерами напівгрубим шрифтом без крапки в кінці. Дозволено їх розташовувати посередині рядка. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід друкувати з абзацного відступу з першої великої літери без крапки в кінці. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Переносити слова в заголовках заборонено.

Виконання кожного завдання починати з нової сторінки. Сторінки роботи наскрізь нумерують арабськими цифрами впродовж усього тексту, включаючи додатки. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами. Підрозділи, як складові частини розділу, нумерують у межах кожного розділу окремо. Номер підрозділу складається з номера відповідного розділу та номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1 або 1.2.

Таблиці, формули та ілюстрації в межах одного розділу у роботі нумеруються наскрізно (наприклад: Рис. 1.2 – другий рисунок в межах виконання 1 розділу). У правому верхньому куті пишеться слово «Таблиця» із зазначенням її номера (наприклад: Таблиця 1.3). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть у скороченому вигляді і в дужках, наприклад: (табл. 1.3). Під словом «Таблиця» розміщується заго­ловок таблиці – симетрично до форми таблиці. Слово «Таблиця» і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Кожна таблиця має мати заголовок, в якому вказується адресність і період, що розглядається. У таблиці мають бути вказані одиниці виміру поданих величин. Якщо розмірність їх всіх однакова, то вона вказується у дужках під назвою таблиці.

Ілюстрації і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах завдання, за виключенням ілюстрацій, винесених у додатки. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 1.2 - другий рисунок першого розділу роботи. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Аналогічно нумерують формули. Номери формул пишуть біля правого боку аркуша на рівні формули. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками.

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, можна оформлювати як виноски. Виноски позначають над рядком арабськими цифрами з круглою дужкою, наприклад, ¹⁾. Виноски нумерують в межах кожної сторінки. Дозволено виноску позначати зірочкою (^*).Знак виноски проставляють безпосередньо після слова, числа, символу чи речення, до якого дають пояснення. Цей самий знак ставлять і перед текстом відповідного пояснення.

Посилання на джерело інформації, наведене у переліку посилань, рекомендовано подавати так: номер у квадратних дужках, за яким це джерело зазначено у переліку посилань, та, за потреби, назва джерела, наприклад, «у роботах [2–3] стверджується», “поняття розглядається у дослідженнях українських і російських учених [1; 5; 25; 57]”; “автор наголошує... (19, с. 35)” і т.д. Якщо в науковому тексті наводиться конкретна цитата, то в квадратних дужках зазначається номер позиції у списку використаних джерел і вказується конкретна сторінка. Наприклад: [5, с. 55].

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині звіту, наводять у кінці тексту звіту перед додатками (якщо такі є), починаючи з нової сторінки. До списку використаної літератури включаються усі використані дже­рела. У переліку посилань бібліографічні описи подають у порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті або в абетковій послідовності прізвищ перших авторів або заголовків. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання). Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, ви­давництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Якщо додатки є продовженням тексту основної частини роботи, нумерація сторінок додатків – це продовження нумерації сторінок роботи. Кожен додаток повинен мати заголовок, який друкують вгорі прописними літерами і симетрично до тексту сторінки. Над заголовком, але посередені рядка, друкують слово «ДОДАТОК» і велику літеру української абетки, що позначає додаток. Текст кожного додатка починають з нової сторінки.

Якщо у роботі як додаток наводиться документ, що має самостійне значення (наприклад, фінансова звітність підприємств, сертифікат, стандарт і інше) та оформлений згідно з вимогами до цього документа, тоді у додатку вміщують його копію без будь-яких змін в оригіналі. У копії цього документа вгорі справа проставляють нумерацію сторінок роботи, як належить при нумерації додатка, а знизу – зберігають нумерацію сторінок документа.

Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б і т.д. Рисунки, таблиці, формули та рівняння у тексті додатків слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А. Якщо в додатку один рисунок, одна таблиця, одна формула чи одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця Г.1, формула (В.1).