Додаток а Види туристичних продуктів (турів)

№ варіанта	Вид туристичного продукту (туру)
1	Рекреаційний
2	Оздоровчий
3	Пізнавальний
4	Діловий
5	Релігійний
6	Спортивний
7	Етнічний
8	Ностальгічний
9	Соціальний
10	Транзитний
11	Екологічний
12	Сільський
13	Пригодницький
14	Гірський
15	Науковий
16	Мисливський
17	Екстремальний
18	Залізничний
19	Авіаційний
20	Водний
21	Автомобільний
22	Автобусний
23	Велосипедний
24	Пішохідний
25	Підводний
26	Дитячий
27	Молодіжний
28	Для осіб середнього віку
29	Для осіб “третього” віку
30	Сімейний

Додаток б Класифікація видів туризму

За основною метою подорожі розрізняють такі види туризму:

• рекреаційний туризм, – який здійснюється з метою відпочинку, оздоровлення, відновлення фізичних, емоційних, психологічних сил. Він характеризується, як правило, тривалістю подорожі, проживанням в одному населеному пункті в готелі, невеликою кількістю екскурсій і різноманітною розважальною програмою;

• оздоровчий туризм – подорожі з оздоровчими та лікувальними цілями. Він має декілька різновидів у залежності від природних засобів дії на організм людини, а саме кліматолікування та ін. До цієї групи відносять і пляжний відпочинок;

• пізнавальний туризм, тобто поїздки з метою ознайомлення з природними, історичними, культурними пам’ятками, музеями, театрами, суспільним устроєм, життям і традиціями народів у країні перебування. Його особливістю є різноманітна екскурсійна програма, можливість формування культурних зв’язків і міжнародного співробітництва;

• діловий туризм – обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов’язків через участь у з’їздах, наукових конгресах і конференціях, семінарах і нарадах, ярмарках, виставках, салонах та ін. До основних характеристик ділового туризму відносять високу динамічність, незалежність від сезонних коливань і значну доходність;

• релігійний туризм заснований на релігійних потребах людей різних конфесій через подорожі до святих місць, виконання релігійних процедур, місій, тощо;

• спортивний туризм в залежності від мети подорожі поділяється на активний і пасивний. Перший вид передбачає пересування людей для зайняття спортом; другий – відвідування спортивних змагань. Зарубіжні спеціалісти виокремлюють такий різновид спортивного туризму, як фан-туризм, тобто поїздки фанатів певної спортивної команди у місця спортивних змагань за її участю;

• етнічний туризм переслідує мету відвідування родичів і близьких та пов'язаний з виїздом у віддалені регіони чи інші країни;

• ностальгічний туризм – це подорожі з метою відвідування місць в області історичного проживання. Особливо великого значення ностальгічний туризм має для країн, частина населення яких проживає за кордоном;

• соціальний туризм здійснюється з метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші тощо);

• транзитний туризм відповідно до рекомендацій ВТО охоплює категорію «інші цілі поїздок». При тому розрізняють два різновиди транзиту. Перший відноситься до авіапасажирів, які юридично не в’їжджають у країну, де міняють перевізника, але за традицією вважаються її відвідувачами. Другий відноситься до осіб, які подорожують через третю країну до місця призначення чи постійного проживання;

• екологічний туризм спрямований на ознайомлення з природними цінностями, екологічне виховання і освіту. Він включає відвідування екологічно чистих природних територій, не змінених або мінімально змінених діяльністю людини;

• сільський туризм – тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість для ознайомлення з способом життя, культурою, традиціями, звичаями. Організування сільського туризму забезпечується створенням туристичних сіл на основі наявних сільських поселень з традиційною архітектурою і розташованих у мальовничих місцевостях; формуванням турів з проживанням і харчуванням туристів у сільській оселі; здаванням в оренду осель і кімнат у сільській місцевості;

• пригодницький туризм – це вид відпочинку, пов'язаний з відвідуванням екзотичних місць (вулканів, островів, водоспадів, місць катастроф і т.п.). Такий вид туризму пов'язаний з ризиком, фізичними навантаженнями;

• туризм з активними способами пересування здійснюється на добровільній основі. При тому склад групи, маршрут, спорядження, забезпечення продуктами харчування, спосіб пересування визначаються туристами самостійно. Основними формами такого туризму є походи, експедиції, туристичні конференції, туристично-спортивні змагання.

За способом пересування і використовуваними транспортними засобами види туризму поділяють на:

• залізничний туризм, характерними особливостями якого є відносна комфортабельність і доступність за ціною;

• авіаційний туризм є пріоритетним для країн, віддалених від основних туристичних центрів. Авіаційні подорожі поділяються на групові з використанням частини місць у літаках пасажирських авіаліній і спецрейсів з повною орендою літака для туристичних перевезень;

• водний туризм поділяється на морський і річний. Його переваги полягають у тому, що туристи забезпечуються засобами розміщення, харчування, спорту і розваг на судні;

• автомобільний туризм займає провідне місце в загальному туристичному потоці. До характерних особливостей даного виду туризму відносять високу рухомість туристів, відвідування великої кількості місць, можливість вибору оптимального маршруту тощо;

• автобусний туризм – подорожі організованих груп туристів по розроблених маршрутах з використанням автобусів. Автобусні подорожі можуть бути туристично – екскурсійними, «вихідного дня» та ін.;

• велосипедний туризм розповсюджений у країнах з рівним рельєфом місцевості та обмежений поїздками, як правило, на вихідні дні та на невеликі відстані;

• туризм з використанням інших засобів пересування (повітряні кулі, дельтаплани, дирижаблі);

• пішохідний туризм, який найбільше розповсюджений у внутрішньому туризмі.

За рекомендаціями ВТО в залежності від вікової категорії розрізняють:

• дитячий туризм – діти (до 14 років), які подорожують як зі своїми батьками, так і з групою однолітків;

• молодіжний – молоді люди (15-24 років), що подорожують як в одиночку, так і в групі однолітків;

• осіб середнього віку – активні особи 25-44 років, які подорожують в основному сім’ями (з дітьми), та економічно активні особи середнього віку (45-65 років), що подорожують в основному без дітей;

• осіб «третього» віку (65 років і старше).