Основи електробезпеки на виробництві та надання першої долікарської допомоги людині, ураженій електричним струмом.

Мета роботи: ознайомлення з основними положеннями електробезпеки та набуття навичок швидкого і кваліфікованног надавання першої долікарської медичної допомоги людині, ураженій електричним струмом.

План заняття:

1. Причини ураження електричним струмом.

2. Дія електроструму на організм.

3. Фактори небезпечності ураження електричним струмом.

4. Послідовність та порядок надання першої долікарської допомоги.

1. Причини ураження електричним струмом

Питома вага електротравм у загальній кількості виробничих травм становить близько 1% від нещасних випадків на виробництві, зі смертельним наслідком – 20-30%. Тому відповідно до нормативних вимог робітники, зайняті у виробничих процесах, повинні бути навчені безпечним методам звільнення людини від дії електричного струму та надання постраждалому першої долікарської допомоги.

Причини ураження електричним струмом

1. Поява напруги на частинах електроустановок та машин, що не знаходяться під напругою в нормальних умовах експлуатації (корпуси, пульти тощо), частіше за все виникає внаслідок пошкодження ізоляції. Запобіжний захід – застосування заземлення.

2. Утворення електричної дуги між струмопровідною частиною електроустановки й людиною при напрузі, більшій за 1000 В. Спосіб запобігання – утворення певної відстані між установкою та людиною (15 кВ - 0,7 м, 220 кВ - 3,0 м).

3. Поява крокової напруги на поверхні землі в результаті замикання струмопровідних проводів на землю.

4. Унаслідок дії атмосферного чи статичного електричного струму.

5. Неузгоджені або помилкові дії персоналу, відсутність нагляду за електроустановками, порушення експлуатаційних вимог і т. ін.

2. Дія електроструму на організм людини

Серед різноманітних небезпечних виробничих факторів електричний струм має ряд особливостей:

1.Відсутність зовнішніх ознак небезпеки ураження електричним струмом. Людина не може завчасно побачити, почути, відчути чи передбачити можливість ураження.

2.Тяжкість наслідків електротравм: утрата працездатності, як правило, буває довгочасною; можливий смертельний наслідок.

3.Третя особливість полягає в тому, що струми промислової частоти величиною 10...25 мА можуть викликати інтенсивні судоми м’язів, унаслідок чого виникає так зване „приковування”, тобто проявляється ефект невідпускаючого струму. Людина при цьому не може самостійно звільнитися від дії електричного струму.

4.Можливість виникнення механічних ушкоджень після ураження електричним струмом. Наприклад, падіння з висоти, розриви м’язів, шкіри, судин та ін.

Людське тіло, яке складається з великої кількості клітин, різних за своєю будовою і складом, є провідником електричного струму. Живі клітини містять значну кількість розчинів та солей. Відмінності у будові й наявність цих речовин визначає їх різний електричний опір.

Розрізняють термічну, електролітичну і біологічну дію струму на організм людини:

• термічна дія проявляється в опіках різного ступеня, пошкодженні судин, серця, мозку та інших органів, що викликає в них функціональний розлад;

• електролітична дія виражається у здатності електричного струму розкладати органічну рідину, в тому числі й кров, що викликає значну зміну її фізико - хімічного складу, а також тканини в цілому;

• біологічна дія проявляється, головним чином, у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів (біострумів), характерних для нормально діючого організму та тісно пов’язаних із його життєвими функціями.

Дія електричного струму на організм людини може бути прямою і рефлекторною, тобто через нервову систему. Електричний струм, який проходить через тіло людини, подразнює, а потім збуджує живі тканини організму, що може супроводжуватися невимушеним судомним скороченням м'язів і в деяких випадках приводити до повної зупинки діяльності органів дихання та кровообігу.

Розрізняють види враження електричним струмом:

1) електричні травми;

2) електричні удари;

3) електричний шок.

Електрична травма – це місцеве ушкодження тканин та органів електричним струмом: опіки, електрометалізація шкіри, ураження очей дією на них електричної дуги.

Електричний опік – це ушкодження поверхні тіла чи внутрішніх органів під дією електричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини.

Опіки бувають двох видів: контактний і дуговий.

Контактний опік – це опік, одержаний у результаті доторкання до струмопровідної частини. Контактний опік є наслідком перетворення електричної енергії в теплову (найчастіше це опіки шкіри, оскільки шкіра людини має в багато разів більший електричний опір, ніж інші частини тіла).

Дуговий опік зумовлений дією на тіло електричної дуги, яка має високу температуру (близько 3500°С) та велику енергію. Електрична дуга виникає при високих напруженнях між струмопровідною частиною й тілом людини або між струмопровідними частинами.

Електрофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає під дією потужного потоку ультрафіолетового випромінення. Таке опромінення можливе при утворенні електричної дуги (при короткому замиканні).

Механічні пошкодження виникають унаслідок різких невимушених судомних скорочень м'язів під дією струму, який проходить через тіло людини. У результаті можливі розриви шкіри, кровоносних судин і нервової тканини, а також вивихи суглобів та навіть переломи кісток.

Електричний знак – це чітко обмежена пляма (Æ = 1 – 5 мм) сірого чи блідо-жовтого кольору, що з'являється на поверхні шкіри людини, яка зазнала дії струму; уражена ділянка шкіри затвердіває подібно до мозолі.

Електрометалізація шкіри – проникнення в шкіру частинок металу в результаті його розбризкування або випаровування під дією струму, наприклад при горінні електричної дуги.

Електричний удар – це збудження живих клітин організму під дією електричного струму, що проходить через них, супроводжується невимушеним судорожним скороченням м'язів. Зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електротравм, людина при цьому може і не мати.

Залежно від результату ураження електричні удари можуть бути умовно розділені на чотири ступеня:

1) судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості;

2) судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але із збереженням дихання та роботи серця;

3) утрата свідомості й порушення серцевої діяльності чи дихання (або того та іншого разом);

4) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

Електричний шок – своєрідна реакція нервової системи організму на сильне подразнення електричним струмом: розлад кровообігу, дихання, підвищення кров'яного тиску. Шок має дві фази: 1 – фаза збудження, 2 – фаза апатії та виснаження нервової системи.