1. В умовах установи варто забезпечити

стабільне особистісне спілкування.

Особливу роль відіграє інтерес виховательки до особистості дитини і різносторонньому розвитку дітей.

Найважливіші моменти взаємодії між дитиною і дорослим здійснюється в процесі догляду за дитиною. Це годування, купання, одягання, прогулянки та ін.

У виховній системі Лоцці, розробленій під керівництвом Е. Піклер, дитина з першого дня свого життя вважається розумним партнером, якого постійно інформують про те, що з ним відбувається.

У системі Лоцці ставлення дорослого до дитини виявляється в тому, як дорослий зуміє надати дитині альтернативи для вибору дії і можливість закінчити значимі для неї дії.

Основний, провідний тип діяльності дитини в дитячому віці - емоційно безпосереднє спілкування, предметом якого є доросла людина. Перша потреба, яка формується в дитини, - це потреба в іншій людині. Тільки розвиваючись поруч з дорослою людиною, дитина сам може стати людиною. «Перше, що ми повинні виховати в наших дітей і що розвивається протягом всього дитинства, - пише Д.Б. Ельконін, - це потреба дітей у людині, у другій людині, спочатку в матері, батьку, потім у товаришеві, другу, у колективі і, нарешті, у суспільстві. На розвиток цієї потреби слід звернути особливу увагу: з дитиною треба говорити, посміхатися, розповідати їй казки, не переймаючись тим, що дитина ще не все розуміє з того, про що говорить їй дорослий. Зогляду на це М.І. Лисина

говорила про заздалегідь організований вплив дорослого: він спрямовує на дитину величезний арсенал засобів, які лише поступово стануть індивідуальними засобами її психічної діяльності.

Старі, післявоєнні, дослідження госпіталізму і зовсім нові дослідження родини як основного осередку, у якій починається психічний розвиток дитини, підтверджують положення про те, що спілкування дитини і дорослого на першому році життя є провідним типом діяльності дитини. У цій діяльності виникають і розвиваються основні психологічні новоутворення дитячого періоду.

Період немовляти (до року) складається з двох півперіодів: І півперіод до 5-6 міс. (до 2 міс. новонароджений); II півперіод - від 5-6 міс. до 12 місяців.

І півперіод характеризується тим, що йде надзвичайно інтенсивний розвиток сенсорних систем. Н.М. Щелованов помітив закономірність: у людини сенсорні процеси у своєму розвитку випереджають розвиток рухової системи. Кошенята народжуються сліпими, що б вони не розбіглися від матері. У птахів яскраво виражений механізм імпринтинга, що прив'язує їх до матері. У дитини таких механізмів немає. Її поведінка формується під контролем сенсорики.

У дитини в 4 місяці з'являється реакція на новизну (за М.П. Денисовою). Реакція на новизну - це явна сенсорна реакція, вона, зокрема, полягає в тривалості утримання погляду на новому предметі.

Приблизно в 5 місяців відбувається перелом у розвитку дитини, і починається II півперіод дитячого віку. Він пов'язаний з виникненням акту хапання - першої організованої, спрямованої дії. Це справжня революція в розвитку дитини першого року життя. Акт хапання готується всім попереднім її життям і має надзвичайне значення для психічного розвитку дитини. З ним пов'язане виникнення предметного сприйняття.

На основі акту хапання розширюються можливості маніпулювання з предметом, а у віці від 4 до 7 місяців виникають результативні дії: простого переміщення предмета, рух ними, намагання витягнути з предметів, які переміщуються, різні звуки. У віці 7-10 місяців формуються дії, що співвідносяться: дитина може маніпулювати з двома об'єктами одночасно, віддаляючи їх від себе і співвідносячи між собою - дитина відводить об'єкт від себе, наближаючи його до іншого об'єкта, щоб покласти, поставити чи нанизати. До кінця віку немовляти (від 10-11 до 14 місяців) виникає етап функціональних дій: це чіткіші дії нанизування, відчиняння, вкладання, але якщо раніше дитина виконувала дію одним показаним їй способом і на тих самих предметах, то тепер вона намагається відтворити дію на всіх можливих об'єктах.

До кінця дитячого віку в дитини виникає перше розуміння слів, а в дорослого з'являється можливість керувати орієнтуванням дитини.

До 9 місяців (початок кризи 1-го року) дитина стає на ніжки, починає ходити. Як підкреслював Д.Б. Ельконін, головне в акті ходьби не тільки те, що розширюється простір дитини, але й те, що дитина відокремлює себе від дорослого. Уперше відбувається роздроблення єдиної соціальної ситуації «Ми» - тепер не мама веде дитину, а вона веде маму, куди хоче. Ходьба - перше з основних новотворів немовля цього віку, що знаменує собою злам старої ситуації розвитку.

Другий основний новотвір цього віку - поява першого слова. Особливість перших слів у тому, що вони носять характер вказівних жестів. Ходьба і збагачення предметних дій вимагають мови, яка б задовольняла спілкування з приводу предметів. Мова, як і всі новоутворення віку, носить перехідний характер. Це автономна, ситуативна, емоційно зафарбована мова, зрозуміла тільки близьким. Ця мова специфічна за своєю структурою, і складається з обривків слів. Дослідники називають її мовою няньок. Але якою б не була ця мова, вона являє собою нову якість, що може служити критерієм того, що стара соціальна ситуація розвитку дитини розпалася. Там, де була єдність, стало двоє: дорослий і дитина. Між ними постав новий зміст - предметна діяльність.

У перший рік життя діти не тільки набувають моторних (рухових) навичок, але й учаться гратися, мислити, розуміти навколишній світ.