61. Функції та роль процента

-розподільча( сутність розподільної функції полягає у тому, що прибуток, отриманий позичальником із використання позичкового капіталу, розподіляється на дві частини — позичковий процент і підприємницький дохід. Пропорція такого розподілу закріплюється кредитною угодою і визначається за допомогою процентної ставки, яка узгоджується сторонами)

- збереження (функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, що за допомогою процента кредиторові забезпечується повернення від позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка була надана в кредит. Особливо дія цієї функції проявляється в періоди високих темпів інфляції. Адже інфляція породжує процентний ризик — небезпеку втрат: у кредиторів — унаслідок зниження реальних процентних ставок за кредити відносно темпів інфляції, у боржників — при їх підвищенні.

- стимулювальна (стимулювальна функція процента полягає в тому, що він спонукає позичальника ефективно використовувати, передусім, власний капітал, а також надані йому кредитором у тимчасове користування кошти: тримати на оптимальному рівні виробничі запаси, прискорювати процес виробництва і реалізації продукції, своєчасно розраховуватись зі своїми кредиторами)

62. Сутність, призначення та види фінансового посередництва

Сутність: У секторі непрямого фінансування поряд з кредиторами і позичальниками, які умовно можна назвати базовими суб’єктами ринку, з’являється третій — економічний посередник, який є самостійним і рівноправним суб’єктом грошового ринку. Діяльність фінансових посередників з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим по­середництвом. Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з одним і тим же об’єктом — вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон’юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань.

Призначення: Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб’єктів. Особливо важлива їх роль у переміщенні грошових заощаджень домашніх господарств в оборот ділових підприємств.

Види: . Щодо цього питання нема єдиної точки зору ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі.Різнобій у класифікації фінансового посередництва зумовлюється двома обставинами:

• відсутністю однозначного трактування самого поняття «банк»;

відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередниківТому більш правомірним є класифікація всіх фінансових посередників за одним критерієм — участю їх у формуванні пропозиції грошей. За цим критерієм вони поділяються на:

• банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;

• небанківські фінансові посередники (фінансово-кредитні установи), які такої здатності не мають.

63. Економічні вигоди фінансового посередництва полягають у:

- можливості для кожного окремого заощаджувача або інвестора оперативно розмістити вільні кошти у доходних активах, а для позичальника оперативно мобілізувати (фінансові ресурси для ведення господарської діяльності;

- зменшенні вартості фінансових операцій, пов'язаних з акумулюванням та позичанням вільного капіталу, розміщенням його у доходних активах, що досягається за рахунок ефекту масштабу;

- збільшенні прибутковості інвестиційного капіталу завдяки мінімізації фінансових ризиків, скороченню витрат, можливості од'єднання невеликих капіталів дія здійснення значних інвестицій;

- зменшенні фінансових ризиків для суб’єктів ринку завдяки наявності широкої інформаційної бази у посередників, здійсненню ними диверсифікації діяльності та застосуванню спеціальних систем страхування ризиків;

- наданні додаткових послуг кредиторам і позичальникам капіталу.