2. Функції і принципи соціального страхування

Соціальне страхування створює умови для відновлення робочої сили та захисту громадян при настанні конкретних страхових випадків, тобто:

• втрати працездатності;

• безробіття;

• нещасного випадку на виробництві та ін

Система соціального страхування включає в себе наступни аспекти:

• соціальні;

• економічні;

• фінансові;

• правові.

Соціальні аспекти полягають у створенні універсальної системи захисту всіх верств населення від усіх чинників нестабільності.

З економічної точки зору соціальне страхування виступає джерелом перерозподілу частини доходів підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності, призначених для соціального забезпечення працівників, у випадках, передбачених законодавством.

Фінансовий аспект полягає в підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом матеріального забезпечення та охорони здоров'я працівників.

З правової точки зору соціальне страхування являє собою встановлену державою і регульовану нормами права систему соціального захисту громадян при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.

Функції соціального страхування.

Основними функціями соціального страхування є:

• формування грошових фондів, якими покриваються витрати, пов'язані з підтримкою непрацездатних та осіб, що не беруть участь у трудовому процесі;

• зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих громадян;

• вирівнювання життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу;

• підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо постійне джерело доходу є недоступним (захисна функція);

• відшкодування збитку у зв'язку з втратою працездатності та збитків, завданих здоров'ю за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням та реабілітацією (компенсаційна функція);

• забезпечення застрахованим (і членам їх сімей) покриття всіх витрат, необхідних для нормального протікання відтворювального процесу, який охоплює практично весь життєвий цикл, в разі хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);

• вплив на громадський розподіл і перерозподіл: соціальні виплати збільшують частку вартості, яка спрямовується на споживання застрахованим особам. Це лежить в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між всіма застрахованими, роботодавцями і державою (перерозподільна функція).

Соціальне страхування, незалежно від сфери його застосування, повинно спиратися на наступні принципи:

• законодавче визначення умов і порядку здійснення соціального страхування;

• особистої відповідальності – працівники самостійно беруть участь у фінансуванні страхування;

• організаційного самоврядування – керівництво органами соціального страхування здійснюється уповноваженими представниками працівників і роботодавців (паритетність представників усіх суб'єктів соціального страхування в управлінні соціальним страхуванням);

• обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом (контрактом) та в інших випадках, передбачених законодавством про працю;

• державного регулювання;

• отримання виплат по соціальному страхуванню особами, зайнятими підприємницькою діяльністю;

• обов'язковість фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних з наданням соціальних послуг працюючим громадянам;

• солідарність і субсидування;

• гарантованість реалізації застрахованими громадянами своїх прав; забезпечення рівня життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування;

• цільове використання коштів соціального страхування.

Для здійснення функцій щодо соціального захисту громадян створено спеціальний орган державної виконавчої влади – Міністерство соціальної політики України. Відповідно до Положення про Мінистерство соціальної політики України від 8 липня 2011 року, одним із завдань Мінсоцполітики є «формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносін».

Соціальному страхуванню підлягають:

• особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи;

• особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі працівники та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю).

Суб'єктами соціального страхування є застраховані громадяни (члени їх сімей).

Об'єктом соціального страхування є страхові випадки, з настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на отримання соціальних послуг.

У соціальному страхуванні беруть участь дві сторони: страхувальники і страховики.

Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є відповідні страхові фонди (їх зараз чотири).

До основних критеріїв соціального страхування належать такі категорії, як:

• страховий стаж;

• страховий соціальний ризик;

• страховий випадок;

• страховий захист.

Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала обов'язковому соціальному страхуванню і сплачувала страхові внески.

Страховий соціальний ризик – це обставини, внаслідок яких громадяни або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди працездатність і засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або послуг по соціальному страхуванню.

Соціальний ризик виступає як основа для соціального захисту. Його можна назвати соціально-економічним, оскільки він:

• охоплює тільки економічно активне населення;

• пов'язаний із втратою заробітку чи іншого трудового доходу внаслідок наступних причин:

• біологічної (хвороба, інвалідність, старість);

• виробничої (втрата працездатності на виробництві або профзахворювання);

• економічної (безробіття);

• соціальної (народження і виховання дітей).

Страховий випадок є юридичним фактом, що служить підставою виникнення правовідносин на отримання матеріального забезпечення із страхових фондів.

До страхових випадків по соціальному страхуванню належать:

• тимчасова непрацездатність;

• вагітність, пологи і догляд за малолітньою дитиною;

• інвалідність;

• досягнення пенсійного віку;

• смерть годувальника;

• безробіття;

• нещасний випадок на виробництві;

• професійне захворювання та інші обставини, встановлені законодавством.

Страховий захист – це:

по-перше, державна підтримка верств населення, які можуть бути піддані впливу ринкових процесів з метою забезпечення відповідного життєвого рівня. Тобто це надання правової, фінансової та матеріальної допомоги, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;

по-друге, це комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

Основні елементи системи соціального захисту:

1. встановлення допустимих параметрів життя (розмір прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2. захист населення від зростання цін для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму;

3. вирішення проблеми безробіття, забезпечення ефективної зайнятості і перепідготовки кадрів;

4. пенсійне забезпечення;

5. утримання дитячих будинків, шкіл-інтернатів;

6. соціальні трансферти (допомоги по безробіттю, одноразові виплати на дітей, житлові субсидії);

7. соціальне обслуговування окремих громадян;

8. надання необхідної медичної допомоги.

Поняття «соціальний захист» слід розуміти ширше, ніж поняття «соціальне страхування».

Соціальна послуга – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та ін засобів, спрямованих на окремі соціальні групи, які знаходяться в складних ситуаціях з метою поліпшення їхньої життєдіяльності.

Формами надання соціальних послуг є:

• матеріальна допомога;

• соціальне обслуговування.

Соціальне обслуговування – система соціальних методів, що передбачає надання соціальних послуг соціальними службами окремим особам для подолання життєвих труднощів.