14

Тема 1. Сутність, принципи і роль соціального страхування

1. Теоретичні основи соціального страхування.

2. Функції і принципи соціального страхування

3. Організаційно-правові форми і види соціального страхування.

4. Система соціальних гарантій населенню

Список літератури:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. // Голос України. – 1996. – 13 липня.

2. Про  Державний  бюджет   України   на 2011 рік: Закон  України № 2857-V1 від 23.12. 2010р. //Відомості Верховної Ради України,  2011 р., NN 7-8, ст. 52.

3. Про Державний бюджет України на 2012 рік: Закон України № 4282- V1 від 22.12.2011р (із змінами, внесеними згідно із законом № 4647 - V1 від 12.04.2012р.). [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

4. Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України № 2464-V1 від 8/07/2010р. // Офіційний вісник України, № 61.

5. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України № 1698 від 04.01.1998 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 12-1.

6. Про соціальні послуги: Закон України від 19 червня 2003 р.№ 966-ІУ// Урядовий кур'єр. – 2003. – № 168. – С. 6 - 9.

7. Офіційний сайт Верховної Ради України Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення № 47-48 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua .

8. Антропов В.В. Шведский опыт социального обеспечения [Электронный ресурс] – Режим доступу :http://biglibrary.ru/category38 /book113/part23/

9. Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування. Кредитно-модульний курс. Навч. пос. – К. Центр учбової літератури. 2009. – 412

10. Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 6. – С. 30-36.

11. Трубич С.Ю., Швець В.Є. Формування системи соціального страхування // Фінанси України. – 2004. – № 2. – С.110.

1. Теоретичні основи соціального страхування

Соціальне страхування – це невід'ємна частина соціальної політики та діяльності держави, основним об'єктом якої є людина і громадянин.

У Конституції України (ст. 46) записано, що право громадян на соціальний захист гарантується і забезпечується державним соціальним страхуванням.

Теоретичне обгрунтування необхідності соціального страхування непрацездатних громадян було розроблено майже у всіх країнах в кінці 19 – на початку 20 століття, тобто в період інтенсивного процесу індустріального розвитку і зростання чисельності працівників найманої праці.

Одним з важливих факторів, під впливом яких зростає необхідність соціального захисту, є різке зниження рівня забезпеченості економічно неактивної частини населення тобто: людей похилого віку, непрацездатних, безробітних. Втрата основного і єдиного джерела засобів існування, яким є заробіток, ставить працівника і його сім'ю у винятково важке матеріальне становище.

Таким чином, соціальне страхування – це гарантована державою система методів забезпечення громадян у старості, у випадках захворювання, втрати працездатності, підтримки материнства і дитинства, а також охорони здоров'я членів суспільства.

Необхідність соціального страхування обумовлена ​​наступними причинами:

• наявністю осіб, які з точки зору конкретних обставин не беруть участі в суспільно-корисній праці, а також за рахунок заробітної плати не можуть підтримувати своє життя;

• наявність громадян, які є працездатними, але не мають можливість це реалізувати.

Історично визначилися три форми організації соціального захисту населення:

• колективна форма (страхування, яке здийснюють профспілки);

• державна форма страхування;

• змішана форма страхування (заснована на взаємодії держави і профспілок).

Колективне страхування являє собою найбільш ранню форму соціального захисту. Воно з'явилося в Європі в другій половині XIX ст. разом з профспілками, що відстоюють права найманих працівників перед роботодавцями і державою. Характерним прикладом у цьому відношенні є Англія, де соціальне забезпечення здійснювалося як колективна самодопомога і самострахування шляхом створення кас взаємодопомоги, більничних кас, кас по безробіттю.

Державне соціальне страхування, введене в Германии в 1883 р. в рамках соціальних реформ, що проводилися Бісмарком (Отто Едуард Леопольд Карл-Вільгельм-Фердинанд герцог фон Лауенбург князь фон Бісмарк унд Шенхаузен (1815-1898)) політик, державний діяч, перший канцлер Німецької імперії (другого рейху), стало першим в історії законодавчим вирішенням питання соціального захисту населення. Були видані закони про страховання на випадок хвороби, потім про страхування від нещасного випадку, а в 1889 р. – закон про страхування по інвалідності та старості. Ці види страхування повинні були здійснювати лікарняні каси, каси підприємств і вільні каси вспомоществованія. Страхові внески встановлювалися законом і сплачувалися роботодателямі і працівниками пропорційно: одна третина – роботодавці та дві третини суми внесків – працівники.

Змішана форма соціального страхування вперше виникла в Швейцарії. При муніципалітеті м. Берна в 1893 р. була створена каса по страхуванню на випадок безробіття. Управління касою здійснювала комісія, що складалася з роботодавців, представників профспілок і муніципалітету. Членство в касі було добровільним. Туди міг вступити громадянин країни, і після дев'яти місяців сплати страхових внесків він отримував право на допомогу по безробіттю строком на 70 днів протягом року.

У багатьох країнах світу діє система взаємодополняючего соціального захисту, яка включає в себе наступні елементи:

• державне соціальне забезпечення;

• корпоративні соціальні програми;

• індивідуальне (тобто приватне) страхування.

На сьогодні в світі існує чотири моделі соціального захисту:

1. соціально-демократична модель скандинавських країн – держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення;

2. модель неоліберальна (США) – проблеми соціального захисту між підприємцями та найманими працівниками вирішуються переважно за участю профспілок;

3. модель неоконсервативна (Німеччина) заснована на змішаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем (відповідальність окремого підприємця замінена системою обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави);

4. система Беверіджа (Англія, Ірландія) – головним обов'язком держави є захист мінімальних доходів громадян.

Розглядаючи ці моделі можна зробити висновок, що система соціального захисту населення в Україні, на сьогоднішній день, в найбільшій мірі відповідає німецькій моделі.