61. Можливі причини пригнічення імунної системи

• Коли йде мова про пригнічення імунної системи, мають на увазі виникнення імунологічної недостатності.

• Імунологічна недостатність – це уроджений або набутий дефект імунної системи, який проявляється неспроможністю організму повноцінно здійснювати реакції гуморального і (або) клітинного імунітету.

• Імунологічна недостатність може бути первинною та вторинною.

• Первинною називають імунологічну недостатність, яка виникає внаслідок уроджених дефектів імунної системи. Причиною виникнення первинних імунодефіцитів можуть бути:

а) генні мутації; дефектні гени, що утворилися передаються або зчеплені зі статтю (1/3 відомих на сьогодні імунодефіцитів), або автосомно-рецессивно;

б) хромосомні мутації; найбільш часто до розвитку імунодефіцитів призводять аномалії 14, 18, 20-ї пар хромосом та синдром Дауна. Імунологічна недостатність при цьому поєднується з іншими складними синдромами, що виникають внаслідок хромосомних аберацій;

в) внутрішньоутробні інфекції; часто до виникнення імунологічної недостатності призводять вірус краснухи та цитомегаловірус, що викликають складні вади розвитку.

• Вторинною називають набуту імунологічну недостатність (син. – імунодепресивні стани). Причинами її розвитку можуть бути екзогенні фактори фізичного (іонізуюче випромінювання), хімічного (речовини, що мають цитостатичну дію - імунодепресанти) та біологічного (віруси) походження.

• Ендогенними факторами, які сприяють розвитку вторинних імунодефіцитів, є старіння та інтоксикація (при уремії, опіковій хворобі, злоякісних пухлинах).

• Одним з найбільш клінічно важливих імунодефіцитних станів є синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Вперше цей синдром був описаний у 1981 році американськими дослідниками. Але ретроспективний аналіз свідчить про те, що СНІД уражував людей і раніше. Встановлено, що кожні 12-14 місяців число зареєстрованих випадків захворювання подвоюється. Але, співвідношення інфікованих осіб та захворівших коливається від 50:1 до 100:1. Найбільше розповсюдження СНІД має серед гомо- та бісексуальних чоловіків, наркоманів, реціпієнтів гемотрансфузій (хворих на анемію); дітей батьків, хворих на СНІД.

• Збудник СНІДу належить до групи ретровірусів підсімейства лентивірусів. Вірус СНІДу позначають як ВІЧ- вірус імунодефіциту людини або ЛАВ – лімфоаденопатичний вірус. Раніше його називали Т-клітинним лімфотропним вірусом людини.

62. Поняття про імунну пам’ять

• Під імунологічною памяттю розуміють здатність індивідуума реагувати прискорено, або посилено на повторне введення того антигену, яким він був імунізований раніше.

• Імунологічна пам’ять зберігається протягом багатьох місяців, а для деяких антигенів багато років, як прояв вторинної імунної відповіді. Але імунологічна пам’ять розвивається і при інших формах імунної відповіді. Найбільш яскравим прикладом тривалості імунологічної пам’яті є протикоровий та противісповий імунітет. Люди, що перехворіли цими інфекціями набувають специфічного імунітету на все життя. Це не пов’язано із збереженням високих титрів антитіл в крові.

• Зберігають імунологічну пам’ять лімфоїдні клітини.

• У стадію формування імунологічної памяті – відбувається накопичення Т- та В- клітин пам’яті. Вона характерна і для клітинного і для гуморального імунітету і залежить від формування дочірніх Т-та В-клітин. Імунологічна пам’ять (особливо Т-лімфоцитів) дуже стійка і може зберігатися багато років.