60. Формування імунних реакцій

• В імунології відомі шість форм специфічних реакцій, з яких і складається власне імунологічна реактивність (специфічна реактивність):

1. вироблення антитіл;

2. реакції гіперчутливості сповільненого типу;

3. реакції гіперчутливості негайного типу;

4. імунологічна пам’ять;

5. імунологічна толерантність;

6. ідиотип-антиідиотипова взаємодія.

   • Своєрідне місце займають механізми імунологічного надзору – аллогенна інгібіція, інактивація несингенних стовбурових клітин та протипухлинна активність особливих клітин – природних кіллерів. Ці феномени належать до категорії первинного розпізнавання “свого” та “чужого”, що призводить до гальмування розмноження генетично чужорідних клітин.

   • Імунологічна пам’ять – здатність індивіда реагувати за вторинним типом, тобто прискорено та посиленно, на повторно введений антиген, яким індивід був імунізований раніше.

   • Зберігають імунологічну пам’ять Т-лімфоцити, тривалість життя яких набагато більша, ніж В-лімфоцитів. Наявність імунологічної пам’яті, що забезпечує вироблення антитіл за вторинним типом, пояснюється і збільшеним вмістом В-лімфоцитів, які несуть відповідні рецептори.

   • Вироблення антитіл – білків, котрі належать до того чи іншого класу імуноглобулінів, синтез яких стимулюється після парентерального надходження антигену;

     • антитіла мають здатність специфічно взаємодіяти з даним антигеном;

     • здатність реагувати виробленням специфічних імуноглобулінів притаманна не тільни ссавцям, але й птахам, рептиліям, рибам.

       • Забезпечення антигенної однорідності та індивідуальності організму є основним еволюційно виробленним “завданням” імунної системи. У разі виявлення носія чужорідної антигенної інформації (віруса, бактерії, паразиту, пухлинної клітини) клітини імунокомпетентної системи обумовлюють, як правило, його “нейтралізацію”, деструкцію та видалення з організму.

       • Але імунні реакції не завжди проходять за цією схемою. Нерідко в ході їх реалізації пошкоджуються та руйнуються власні клітини та неклітинні структури організму.

       • Такий тип імунних реацій отримав назву реакцій зміненої, підвищенної чутливості (гіперчутливості) або алергією.

       • Реакції гіперчутливості негайного типу – алергічні реакції, які клінічно проявляються зразу або через декілька хвилин після контакту організму з алергеном. Антитіла, що обумовлюють розвиток алергій, це імуноглобуліни класу IgЕ, або реагіни. Для реалізації дії IgE антитіл участі комплементу не потрібно;

       • Реакції гіперчутливості сповільненого типу – інша форма підвищеної чутливості до антигенних субстанцій. Це клітинно-опосередкована, Т-лімфоцитзалежна алергія. За швидкістю розвитку проявів після повторної дії антигену цей тип реакцій гіперчутливості належить до сповільненого (вони починають маніфестуватися через декілька годин або діб);

       • Імунологічна толерантність – специфічна імунологічна стійкість, явище зворотнє імунній відповіді, основа розуміння того, чому імунна система в нормі не розвиває імунну відповідь проти антигенів власного організму. Це відсутність клона клітин, які здатні розпізнавати даний антиген; або ці лімфоцити існують, але вони “засліплені” (блоковані) надлишком аутоантигенів, або їх реагування стримується спеціальними клітинами-супресорами, зокрема Т-супресорами.