
- •Розділ VI. Кров та кровообіг
- •50. Склад, функції та значення крові
- •51. Плазма крові, її хімічний склад та властивості
- •52. Будова і функції еритроцитів, тромбоцитів та лейкоцитів
- •53. Групи крові, резус-фактор
- •Резус-фактор
- •54. Зсідання крові
- •55. Правила переливання крові
- •56. Поняття про імунітет
- •57. Види імунітету: клітинний та гуморальний, уроджений та набутий
- •58. Механізми формування імунітету
- •59. Поняття про антигени та антитіла
- •60. Формування імунних реакцій
- •61. Можливі причини пригнічення імунної системи
- •62. Поняття про імунну пам’ять
- •63. Проблема відторгнення чужорідних частин при пересадженні тканин та органів
- •64. Штучний імунітет (активний та пасивний)
- •65. Поняття про вакцини та сироватки та їх роль у профілактиці та лікуванні захворювань
- •66. Будова та робота серця людини
- •67. Автоматія серця
- •68. Нервово-гуморальна регуляція серцевого циклу
- •69. Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), великого та малого кіл кровообігу
- •72. Нейрогуморальна регуляція кровообігу
- •73. Лімфатична система, лімфообіг
- •74. Cклад, утворення та функції лімфи
- •75. Особливості будови лімфатичних вузлів та їх роль
60. Формування імунних реакцій
В імунології відомі шість форм специфічних реакцій, з яких і складається власне імунологічна реактивність (специфічна реактивність):
вироблення антитіл;
реакції гіперчутливості сповільненого типу;
реакції гіперчутливості негайного типу;
імунологічна пам’ять;
імунологічна толерантність;
ідиотип-антиідиотипова взаємодія.
Своєрідне місце займають механізми імунологічного надзору – аллогенна інгібіція, інактивація несингенних стовбурових клітин та протипухлинна активність особливих клітин – природних кіллерів. Ці феномени належать до категорії первинного розпізнавання “свого” та “чужого”, що призводить до гальмування розмноження генетично чужорідних клітин.
Імунологічна пам’ять – здатність індивіда реагувати за вторинним типом, тобто прискорено та посиленно, на повторно введений антиген, яким індивід був імунізований раніше.
Зберігають імунологічну пам’ять Т-лімфоцити, тривалість життя яких набагато більша, ніж В-лімфоцитів. Наявність імунологічної пам’яті, що забезпечує вироблення антитіл за вторинним типом, пояснюється і збільшеним вмістом В-лімфоцитів, які несуть відповідні рецептори.
Вироблення антитіл – білків, котрі належать до того чи іншого класу імуноглобулінів, синтез яких стимулюється після парентерального надходження антигену;
антитіла мають здатність специфічно взаємодіяти з даним антигеном;
здатність реагувати виробленням специфічних імуноглобулінів притаманна не тільни ссавцям, але й птахам, рептиліям, рибам.
Забезпечення антигенної однорідності та індивідуальності організму є основним еволюційно виробленним “завданням” імунної системи. У разі виявлення носія чужорідної антигенної інформації (віруса, бактерії, паразиту, пухлинної клітини) клітини імунокомпетентної системи обумовлюють, як правило, його “нейтралізацію”, деструкцію та видалення з організму.
Але імунні реакції не завжди проходять за цією схемою. Нерідко в ході їх реалізації пошкоджуються та руйнуються власні клітини та неклітинні структури організму.
Такий тип імунних реацій отримав назву реакцій зміненої, підвищенної чутливості (гіперчутливості) або алергією.
Реакції гіперчутливості негайного типу – алергічні реакції, які клінічно проявляються зразу або через декілька хвилин після контакту організму з алергеном. Антитіла, що обумовлюють розвиток алергій, це імуноглобуліни класу IgЕ, або реагіни. Для реалізації дії IgE антитіл участі комплементу не потрібно;
Реакції гіперчутливості сповільненого типу – інша форма підвищеної чутливості до антигенних субстанцій. Це клітинно-опосередкована, Т-лімфоцитзалежна алергія. За швидкістю розвитку проявів після повторної дії антигену цей тип реакцій гіперчутливості належить до сповільненого (вони починають маніфестуватися через декілька годин або діб);
Імунологічна толерантність – специфічна імунологічна стійкість, явище зворотнє імунній відповіді, основа розуміння того, чому імунна система в нормі не розвиває імунну відповідь проти антигенів власного організму. Це відсутність клона клітин, які здатні розпізнавати даний антиген; або ці лімфоцити існують, але вони “засліплені” (блоковані) надлишком аутоантигенів, або їх реагування стримується спеціальними клітинами-супресорами, зокрема Т-супресорами.