
- •Розділ VI. Кров та кровообіг
- •50. Склад, функції та значення крові
- •51. Плазма крові, її хімічний склад та властивості
- •52. Будова і функції еритроцитів, тромбоцитів та лейкоцитів
- •53. Групи крові, резус-фактор
- •Резус-фактор
- •54. Зсідання крові
- •55. Правила переливання крові
- •56. Поняття про імунітет
- •57. Види імунітету: клітинний та гуморальний, уроджений та набутий
- •58. Механізми формування імунітету
- •59. Поняття про антигени та антитіла
- •60. Формування імунних реакцій
- •61. Можливі причини пригнічення імунної системи
- •62. Поняття про імунну пам’ять
- •63. Проблема відторгнення чужорідних частин при пересадженні тканин та органів
- •64. Штучний імунітет (активний та пасивний)
- •65. Поняття про вакцини та сироватки та їх роль у профілактиці та лікуванні захворювань
- •66. Будова та робота серця людини
- •67. Автоматія серця
- •68. Нервово-гуморальна регуляція серцевого циклу
- •69. Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), великого та малого кіл кровообігу
- •72. Нейрогуморальна регуляція кровообігу
- •73. Лімфатична система, лімфообіг
- •74. Cклад, утворення та функції лімфи
- •75. Особливості будови лімфатичних вузлів та їх роль
53. Групи крові, резус-фактор
Неодноразово здійснювались спроби перелити кров від тварини людині і навпаки, але всі спроби закінчувалися невдачею і хворий, як правило, гинув. Причиною цього є процес склеювання еритроцитів у грудочки з подальшим гемолізом. Явище склеювання еритроцитів носить назву аглютинації. Причина цього явища полягає в наступному: в плазмі крові знаходиться аглютинуюча (склеююча) речовина – аглютинін, а в еритроцитах – аглютинована склеювана речовина – аглютиноген. Аглютинінів у плазмі два види - і . Аглютиногенів також два – А і В. Аглютинація відбувається в тому випадку, якщо аглютинін співпадає з аглютиногеном А, а аглютинін співпадає з аглютиногеном В.
Кров людей поділяють на 4 групи:
І (0) – в плазмі містяться аглютиніни і , а в еритроцитах аглютиногенів немає;
ІІ (А) - в плазмі містяться аглютинін , а в еритроцитах аглютиноген А;
ІІІ (В) - в плазмі містяться аглютинін , а в еритроцитах аглютиноген В;
ІV (АВ) - в плазмі аглютинінів немає, а в еритроцитах містяться аглютиноген А та В;
Антигени є спадковими, причому А і В домінантні. Виявлено кілька підтипів цих антигенів. Плазма крові новонародженого, як правило ще немає антитіл і . Після народження вони поступово з'являються (зростає титр) до того фактору, який був відсутній. Титр аглютинінів досягає максимуму у віці 10-14 років, після чого поступово знижується.
Резус-фактор
При переливанні крові необхідно враховувати не тільки групу крові за системою АВ0, але й резус-належність. У більшості (до 85%) людей на мембрані еритроцита є так званий резус-фактор, який міститься і в еритроцитах одного з видів мавп – макак резус. На відміну від антигенів А та В у сироватці крові людини з резус-негативним фактором немає антирезусних антитіл. Вони з’являються після надходження резус-позитивних еритроцитів у русло крові людей з резус-негативним фактором. Їх нараховується приблизно 15%. Переливання резус-позитивних еритроцитів людині з резус-негативним фактором призводить до імунізації. Резус-фактор має значення не тільки при переливанні крові, але й при вагітності. Так, якщо в резус-негативної матері кров плода містить резус-позитивний фактор, то у відповідь на надходження в її організм еритроцитів плода поступово, протягом кількох місяців, з’являються антирезус-антитіла.
54. Зсідання крові
Зсідання крові — важлива захисна реакція організму, яка запобігає крововтратам. Важливу роль у зсіданні крові відіграють тромбоцити. У 1 л крові міститься (180-320) х 109 тромбоцитів. Вони легко руйнуються при пошкодженні кровоносних судин.
У плазмі крові крові міститься розчинний білок – фібриноген. При ушкоджені судин внаслідок складних фізико-хімічних реакцій він перетворюється на нерозчинний білок фібрин. Нитки фібрину густо перекривають рану, утворюючи сітку. Між ними затримуються клітини крові й щільно закривають рану. Для зсідання крові необхідна наявність у крові багатьох речовин: білків, вітамінів, солей кальцію. Якщо їх немає, зсідання крові не відбувається.
Процес зсідання крові розділяють на три групи реакцій, або три стадії зсідання крові.
На першій стадії при порізах відбувається руйнування тромбоцитів з вивільненням із них попередника тромбопластину, який, взаємодіючи з факторами плазми крові, перетворюється в активний тромбопластин. Для утворення активного тромбопластину необхідні іони Са++ і деякі інші фактори плазми, зокрема антигемофільний глобулін. У разі нестачі або відсутності антигемофільного глобуліну утворення тромбопластину сповільнюється (знижується зсідання крові), кров не зсідається. Таке захворювання називають гемофілією.
У другій стадії активний тромбопластин діє на плазмовий фактор зсідання крові протромбін, який в присутності Са++ перетворюється на тромбін. Синтез протромбіну потребує вітаміну К.
Тромбін, діючи на фібриноген, перетворює його на нерозчинний білок – фібрин (третя стадія).
При деяких захворюваннях (наприклад, атеросклерозі) кров може зсідатися всередині судини й утворювати в ній тромби. Вони можуть призвести до закупорки важливих судин, що дуже небезпечно для життя. В організмі є речовини, що запобігають зсіданню крові й утворенню тромбів (антикоагулянти). До них належить гепарин, який утворюється в печінці й легенях. Він здатний інактивувати тромбін, тобто перетворювати його в неактивний стан. Виділення гепарину регулюється нервовою системою з центром у довгастому мозку.
В організмі існує третя система, завдяки їй відбувається розчинення тромбу, який повинен бути видаленим, оскільки він заважає загоюванню рани. Це фібринолітична система, основним білком якої є фібринолізин. Він з’являється в плазмі за певних умов та здатний розчиняти утворений тромб.
У кінцевому рахунку зсідання крові здійснюється в результаті взаємодії факторів зсідання і протизсідання, гармонійна робота цих систем забезпечує нормальне функціонування організму.