75. Особливості будови лімфатичних вузлів та їх роль
Лімфатичні вузли розташовані по ходу лімфатичних судин і являють собою маленькі подовгувасті або брунькоподібні утворення довжиною 0,1-2,5 см. Вони з’єднані з системою лімфоциркуляції аферентними лімфатичними судинами, які входять у лімфатичний вузол у ділянці великої кривизни, та еферентними судинами, які виходять із воріт. Клапани в лімфатичних судинах забезпечують односторонній рух лімфи. У ворота входять артерії, а виходять з них вени.
Кожний вузол має фіброзну капсулу, яка розповсюджується в паренхиму у вигляді перетинок (трабекул). Спеціалізовані сітки, або фільтраційне ложе, яке складається з ретикулярних клітин та волокон, отримує Т- та В- лімфоцити з рециркулюючого лімфатичного пулу.
Т-лімфоцити займають периферійну ділянку лімфатичних вузлів та концентруються в міжфолікулярній зоні (між зонами первинних та вторинних фолікулів), а також в паракортикальній ділянці.
В-лімфоцити в кірковій речовині лімфатичного вузла містяться всередині первинних та вторинних лімфоїдних фолікулів (вузликів).
Кожен лімфатичний вузол є агрегатом В-лімфоїдних фолікулів, а в кожному фолікулі відбувається експансія декількох В-клітинних клонів. Т-лімфоцити групуються навколо цих фолікулів, функціонуючи разом з В-клітинами. На Т-клітинах, що безпосередньо оточують фолікули, експресовані спеціалізовані молекули міжклітинної взаємодії, які виступають у ролі молекул адгезії при контакті Т та В-клітин та допомагають здійснити Т-В- взаємозв’язок в процесі дозрівання та секреції антитіл.
Бар’єрні клітини фібробластного походження об’єднуються, визначаючи шлях крові та ділянки секвестрації.
Макрофаги сумісно з бар’єрними клітинами попереджають розвиток інфекції та приймають участь і імунній відповіді.
Аферентні лімфатичні судини, що містять лімфу, антигени, лімфоцити та макрофаги, проникають у субкапсулярний простір. Лімфа потрапляє в паракортикальні та медулярні ділянки, медулярні синуси і, накінець в еферентні лімфатичні судини.
Артерії постачають Т-клітини з тимусу та В-клітини з кісткового мозку до лімфатичних вузлів. В - і Т-клітини входять у середину лімфатичного вузла, де високі ендотеліальні клітини розпізнають лімфоцити та направляють їх у лімфовузли.
Структурний та клітинний склад лімфатичних вузлів дозволяє взаємодіяти антигену та лімфоцитарним клітинам, які визначають оптимальний рівень активації імунної відповіді.
Лімфатичні вузли можуть збільшуватися в розмірах і при нормальних умовах, але частіше це відбувається при посиленній імунній відповіді, а також при деяких патологічних станах.
Взаємозв’язок між кров’ю, тканинною рідиною та лімфою
Взаємозв’язок між кров’ю, тканинною рідиною та лімфою здійснюється в мікроциркуляторному руслі.
Головним результатом мікроциркуляції є транскапілярний обмін.
Компоненти, які обмінюються розчинені в рідині.
Кожний мілілітр плазми за добу не менше 6-7 разів опинюється поза судинами, в тканинній рідині.
До 20 л рідини щоденно здійснює шлях з капілярів та посткапілярних венул в тканини і транспортується назад, через лімфу (3л) і через судинну стінку (17 л).
В організмі 10 млрд капілярів і практично будь-яка його клітина знаходиться на відстані, що не перевищує 30 мікрон від найближчого “обмінного пункту”.
Обмін рідиною необхідний для задовільнення метаболічних потреб тканин, та стабілізації тиску в мікроциркуляторному руслі.
В нормі плазмова концентрація білків більш ніж в 3 рази перевищує інтерстиційну, тому білки плазми створюють онкотичний тиск, що утримує рідину в судині. Середній онкотичний тиск тканинної рідини в 4 рази менший за онкотичний тиск плазми, і завдяки йому вода утримується в тканинах.
Рис. 68. Нормальні еритроцити у вигляді двовгнутого диска (а) і зморщені в гіпертонічному розчині (б)
Рис. 69. Схема можливого переливання крові
Стрілки показують, особам з якою групою крові, кірм одноіменної, можна переливати кров вищезазначеної групи.
Рис. 4.12. Схема кровообігу: 1 - аорта; 2 - печінкова артерія; 3 - одна з артерій кишок; 4 - сітка капілярів великого кола; 5 - ворітна вена печінки; 6 - печінкова вена; 7,8 – верхня і нижня порожнисті вени; 9 - праве передсердя; 10 - правий шлуночок; 11 - легенева артерія; 12 - капілярна сітка малого кола; 13 - одна із 4 легеневих вен; 14 - ліве передсердя; 15 - лівий шлуночок; 16 - лімфатична сітка верхньої і нижньої частини тіла; 17 - верхній і нижній лімфатичні протоки. Стрілками позначено напрямки руху крові.