ВСТУП

Кожна галузь діяльності людини має історію, бо діяльність заро­джується як потреба людини, виробництва, суспільства. Вона розви­вається, змінюється, є необхідним елементом сучасності. Знати ми­нуле – значить розуміти теперішнє і мати реальну можливість за­зирнути в майбутнє.

Як виникло управління? Коли людина відчула необхідність управлін­ня? Як розвивалось управління? Які зміни в ньому відбуваються? Як це вплинуло на розвиток самої людини?

Дослідження історичних коренів науки управління дає змогу виділи­ти два періоди її формування: емпіричний – заснований на практич­ному досвіді та інтуїтивному розумінні, і теоретичний, що ґрунту­ється на глибокому вивченні та осмисленні її основ.

Перші ідеї наукового підходу до управління, впорядкованого його ана­лізу виникли саме у сфері практичного управління, а не наукової діяль­ності. Практика визнала потребу: більше уваги приділяти управлінню і показала залежність успіхів у виробництві від успіхів в управлінні.

При вивченні історії завжди складно виділити етапи розвитку тієї чи іншої ідеї, концепції. Сьогодні історичні процеси менеджменту структурують за етапами розвитку управлінської думки, виділяючи певні школи, підходи, які змінюють одна одну в часі і розширюють розуміння управління.

Вивчення історії розвитку менеджменту на сучасному етапі є актуальним, оскільки, вивчаючи історичний досвід і шляхи розвитку, відстежуючи еволюцію, можна прийти до розуміння дійсної суті управління і усвідомлення того, як зробити його більш ефективним. Менеджмент і його теорії пронизують усе економічне життя ринко­вої економіки і набули значного поширення, стали необхідними в науко­вій і практичній діяльності. Вивчення історії менеджменту є важли­вою умовою формування сучасного менеджера-професіонала, якому доводиться реалізувати найскладніші функції управління.

Знання історії розвитку менеджменту дасть змогу одержати ме­неджерам кваліфіковану освіту, допоможе їм формувати власні пог­ляди для ефективного вирішення як сучасних, так і майбутніх проб­лем, саме тому дисципліна «Історія менеджменту» є необхідною при забезпеченні підготовки студентів напряму підготовки 6.030601 «Ме­неджмент» програм професійного спрямування «Менеджмент орга­нізацій» та «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» за кре­дитно-модульною системою організації навчального процесу.

Основними формами вивчення дисципліни і проведення поточного і проміжного контролю є: лекції, семінарські заняття, науково-дослід­на робота з аналізу історії управління, тестування, складання крос­вордів, наукові семінари, реферативні читання тощо.

Основна мета дисципліни – ознайомлення майбутніх менеджерів із основними, найбільш значимими направленнями історії розвитку ме­неджменту на різних етапах формування науки управління.

Предметом вивчення дисципліни «Історія менеджменту» є сукуп­ність теоретичних і методичних питань, пов’язаних із генезисом управління як сучасної науки.

Об’єктом дисципліни «Історія менеджменту» є процес дослі­дження генезису управлінської думки та формування менеджменту як науки та мистецтва.

Мета і завдання дисципліни «Історія менеджменту» полягають у теоретичній підготовці студентів із питань:

– формування чіткого уявлення про зародження науки управління та її основні етапи розвитку, які вона пройшла;

– розкриття сутності та значення менеджменту, основних поло­жень традиційного і сучасного менеджменту;

– ознайомлення з методами вивчення історії менеджменту;

– вивчення розвитку управлінської думки в стародавні часи і особ­ливості її формування в Київській Русі;

– розуміння причин виникнення менеджменту як науки, еволюція наукових шкіл;

– розкриття сутності сучасних підходів управління;

– вивчення особливостей формування сучасної системи менедж­менту в Україні;

– ознайомлення зі становленням і особливостями розвитку аме­риканського, японського, західноєвропейського менеджменту і їх до­сягненнями в галузі менеджменту.

У результаті вивчення дисципліни «Історія менеджменту» май­бутній фахівець повинен

знати: історію менеджменту як науки, що є цілісною системою знань про управління, накопичена за сотні й тисячі років практичної діяльності людей і представлена у вигляді теорій, концепцій, шкіл, підходів, способів, форм і методів управління. Освоєння цих знань є умовою підготовки висококваліфікованих спеціалістів-менеджерів;

уміти:

– використовувати наукові погляди і рекомендації у практичній діяльності менеджерів;

– орієнтуватись у теоретичній літературі з питань менеджменту;

– розуміти підходи до вивчення історії вчень менеджменту;

– характеризувати школи менеджменту і основні підходи до їх вивчення;

– розглядати в історичному аспекті виникнення управління і його розвиток на різних етапах розвитку суспільства;

– характеризувати основні етапи розвиту менеджменту в США, Західній Європі, Японії, а також розглядати у загальному контексті розвитку управлінської думки в Україні від найдавніших часів до сьо­годення.

Набути навички:

– використання досягнень наукових шкіл і підходів в управлінні су­часними організаціями, підприємствами з метою підвищення ефек­тивності менеджменту;

– осмислення історичних тенденцій розвитку менеджменту, бо вивчення наукових досліджень у менеджменті продовжується.

Структура навчального процесу з дисципліни «Історія менеджмен­ту». Дисципліна є базовою серед навчальних програм управлінського циклу для вищезазначених спеціальностей і є основою для подальшого розгляду таких дисциплін, як «Менеджмент підприємства», «Мене­джмент персоналу», «Стратегічне управління», «Операційний менедж­мент», а також безпосередньо пов’язаний із такими дисциплінами, як «Фінансовий менеджмент», «Економіка підприємства».

Для студентів денної форми навчання напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» програм професійного спрямування: «Менедж­мент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» за кредитно-модульною системою організації навчального процесу освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра передбачено: 20 год – лек­цій, 16 год – семінарських занять, 10 год – індивідуальних занять, 80 год самостійної роботи студентів, разом – 126 год.

Для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» програми професійного спрямування: «Менедж­мент організацій» за кредитно-модульною системою організації нав­чального процесу освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра перед­бачено: 6 год – лекцій, 6 год – практичних занять, 114 год – самос­тійної роботи студентів. Разом – 126 год.

Підсумковою формою перевірки знань за двома модулями є залік.

Дисципліна «Історія менеджменту» відноситься до циклу дисциплін підготовки бакалаврів за напрямом 6.030601 «Менеджмент» програм професійного спрямування «Менеджмент організацій», «Менедж­мент зовнішньоекономічної діяльності» за кредитно-модульною сис­темою організації навчального процесу освітньо-кваліфікаційного рів­ня бакалавр за вибором навчального закладу. Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до освітньо-кваліфікаційної ха­рактеристики, освітньо-професійної програми та навчального плану підготовки фахівців кваліфікаційного рівня бакалавра напряму підго­товки 6.030601 «Менеджмент» та навчальної програми, затвердже­ної Вченою радою ПУЕТ, протокол № 6 від «01» липня 2011 р.

Навчально-методичний посібник включає тематичний план дисцип­ліни, навчальну програму дисципліни, плани лекцій і семінарських за­нять, методичні рекомендації до вивчення дисципліни за темами, зав­дання для самостійної роботи, індивідуальні завдання, термінологіч­ний словник, перелік рекомендованої для опрацювання літератури.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1. Теоретичні основи історії розвитку

управлінської думки

Тема 1. Еволюція управлінської думки як предмет

історії менеджменту

Необхідність вивчення дисципліни «Історія менеджменту» в підго­товці менеджерів, цілі, завдання, предмет, зміст дисципліни. Соціаль­не управління як система. Поняття менеджменту, його сутність і ха­рактерні ознаки. Методи вивчення історії менеджменту.

Тема 2. Менеджер у соціально-економічній системі

Особливості управлінської праці. Менеджер як професія, ролі ме­неджерів. Класифікація груп менеджерів. Модель сучасного менедже­ра. Світовий досвід і завдання підготовки менеджерів на Україні в рин­кових умовах господарювання.

Тема 3. Управлінська думка в стародавні часи

Загальна характеристика сфер людського життя, в яких знаходять прояв дії управління. Характеристика управлінських революцій. Пере­думови їх виникнення та наслідки для розвитку управління. Історичні періоди розвитку і практичне управління. Фактори, які вплинули на розвиток менеджменту як науки. Еволюція управління як наукової дисципліни.

Тема 4. Особливості розвитку управлінської

думки на Україні

Джерела вивчення розвитку української управлінської думки. Гос­подарювання і управління в Київській Русі. Розвиток управлінської думки в Україні до середини ХІХ ст. Управлінська думка в Україні з другої половини ХІХ ст. до 1917 р.

Модуль 2 Еволюція науки управління та її сучасний стан

Тема 5. Зміст основних положень школи

наукового управління

Ф. У. Тейлор – засновник школи наукового управління. Основні положення системи управління Ф. У. Тейлора. Ф. і Л. Гілбретт, Г. Гантт і їх роль у розвитку школи наукового менеджменту. Г. Форд і розробка ним організаційно-технічних принципів управління. Основні недоліки і внесок школи наукового управління в розвиток менеджменту.

Тема 6. Формування адміністративної (класичної)

школи управління

«Файолізм» або загальна теорія менеджменту. Чотирнадцять прин­ципів управління А. Файоля. Теорія бюрократії М. Вебера. Г. Лютер, Л. Урвік, Дж. Муні, Г. Черч і їх внесок у розвиток адміністративної школи. Роль Г. Емерсона в розвитку теорії управління. Основні недо­ліки адміністративного підходу і внесок класичної школи в розвиток менеджменту.

Тема 7. Соціально-психологічні теорії управління

Передумови виникнення шкіл людських стосунків і поведінкових наук. Мері Паркер Фоллет, Олівер Шелдон, Гюго Мюнстерберг, Чес­тер Ірвінг Бернард, їх внесок у розвиток теорії менеджменту. Біхє­віористичне направлення в менеджменті. Абрахаам Маслоу; Девід Мак-Клеланд, Дуглас Мак-Грегор, Фредерік Герцберг, Кріс Арджиріс, Рен­сіс Лайкерт – представники школи поведінкових наук, використання положень їх теорій з метою виявлення потенційних можливостей пра­цівника. Недоліки й основний внесок шкіл людських стосунків і пове­дінкових наук в розвиток менеджменту.

Тема 8. Сучасні підходи і теорії управління

Школа науки управління або кількісний підхід. Процесний, систем­ний, ситуаційний підходи і їх основний зміст.

Тема 9. Особливості формування сучасної системи менеджменту на Україні

Підходи до управління в перші десятиліття соціалістичної доби. Видатні представники радянського менеджменту та їх внесок у розви­ток управлінської думки: О. К. Гастєв, П. М. Керженцев, Ф. Р. Дунаєв­ський, О. О. Богданов та ін. Зміни в системі управління в 50–70-ті р. ХХ ст. Управлінська сутність перебудови і перехід України до ринко­вого регулювання економіки. Нова управлінська парадигма України періоду її ринкового реформування.

Тема 10. Становлення та особливості розвитку американського,

японського і західноєвропейського менеджменту

Принципи японського управління та їх еволюція. Особливості аме­риканського менеджменту. Концепція соціального ринкового господа­рювання Л. Ерхарда. «Шведська модель соціалізму» в умовах ринко­вої економіки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛІНИ

для студентів денної форми навчання напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

програм професійного спрямування «Менеджмент організацій»,

«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра

Навчально-організаційна структура дисципліни

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS 3,5

Вибіркова, відповідно до навчально­го плану

Семестр 1

Кількість змістовних модулів 2

Форма теоретичної та практичної підготовки, год.

Лекції – 20 год.

Семінарські заняття – 16 год

Загальна кількість годин 126

Самостійна позааудиторна робота – 80 год

Кількість годин на тиждень 2

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача – 10 год

Вид контролю: ПМК

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛІНИ

для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

програми професійного спрямування «Менеджмент організацій» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра

Навчально-організаційна структура дисципліни

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS 3,5

Вибіркова, відповідно до навчально­го плану

Семестр 1

Кількість змістовних модулів 2

Форма теоретичної та практичної підготовки, год.

Лекції – 6 год.

Семінарські заняття – 6 год

Загальна кількість годин 126

Самостійна позааудиторна робота – 104 год

Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача – 10 год

Вид контролю: ПМК

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

для студентів напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» програм професійного спрямування «Менеджмент організацій», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра

Назва модуля (розділу), теми

Кількість годин за формами навчання та видами занять

денна форма навчання

заочна форма навчання

разом

аудиторні

заняття

позаауди­торна робота

разом

аудиторні

заняття

позаауди­торна робота

лекції

семінарські

ІР

СРС

лекції

семінарські

ІР

СРС

Модуль 1. Теоретичні основи історії розвитку управлінської думки

Тема 1. Еволюція управлінської думки як предмет історії менеджменту

10

2

–

2

6

8

2

–

–

6

Тема 2. Менеджер у соціально-еконо­мічній системі

12

2

2

–

8

10

–

–

2

8

Тема 3. Управлінська думка в стародав­ні часи

16

2

2

2

10

15

2

–

1

12

Тема 4. Особливості розвитку управ­лінської думки на Україні

12

2

2

2

6

14

–

–

2

12

Разом за модулем 1

50

8

6

6

30

47

4

–

5

38

Модуль 2. Еволюція науки управління та її сучасний стан

Тема 5. Зміст основних положень шко­ли наукового управління

13

2

2

8

15

2

–

1

12

Тема 6. Формування адміністративної (класичної) школи управління

13

2

2

1

8

14

–

2

–

12

Тема 7. Соціально-психологічні теорії управління

12

2

2

1

8

14

–

–

2

12

Тема 8. Сучасні підходи і теорії управ­ління

11

2

–

1

8

12

–

2

–

10

Тема 9. Особливості формування сучас­ної системи менеджменту на Україні

13

2

2

1

8

14

–

2

–

12

Тема 10. Становлення і особливості розвитку американського, японського і західноєвропейського менеджменту

14

2

2

–

10

10

–

–

2

8

Разом за модуль 2

76

12

10

5

50

79

2

6

5

66

Усього з дисципліни

126

20

16

10

80

126

6

6

10

104

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

МОДУЛЬ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ

УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ

ТЕМА 1

ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДУМКИ ЯК ПРЕДМЕТ

ІСТОРІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

План

1. Необхідність вивчення дисципліни «Історія менеджменту» в під­готовці менеджерів. Цілі, завдання, предмет, зміст дисципліни.

2. Соціальне управління як система.

3. Поняття менеджменту, його сутність і характерні ознаки.

4. Методи вивчення історії менеджменту.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Розуміння, знання історії менеджменту визначає можливості його ефективного вдосконалення. Знання історії менеджменту має велике значення в формуванні професійної свідомості менеджера, розвиває у нього почуття відповідальності, навички стратегічного та широкомас­штабного мислення. Потреба в знаннях історії будь-якої науки вини­кає на певному етапі розвитку і самої науки і суспільства в цілому. До тих пір, поки не сформувалась у відносно цілісному вигляді концепція самої науки, історія розвитку її предмета і її ідей виглядає фрагмен­тарно. Коли ж концепція визначена, подальший розвиток науки в знач­ній мірі залежить від осмислення її історичних тенденцій. Це відно­ситься і до сучасної науки управління. Її подальший розвиток і прак­тичне використання в значній мірі залежить від знань історії.

Завданням дисципліни «Історія менеджменту» є ознайомлення з основними, найбільш значними направленнями розвитку історії мене­джменту на різних етапах формування науки управління. Предметом дослідження дисципліни «Історія менеджменту» є управлінська дум­ка. Об’єктом історії менеджменту як науки є процес дослідження сис­теми знань про управління, накопиченої за сотні, тисячі років прак­тичної діяльності людини і представленої у вигляді теорій, концепцій, шкіл, підходів, принципів, способів і методів управління.

Чому вивчення дисципліни «Історія менеджменту» необхідна умо­ва формування кваліфікованої освіти сучасних менеджерів? Чому не можна ставити знак тотожності між історією розвитку менеджменту і процесом розвитку системи управління. Чи є між ними зв’язок? Які науки, на Ваш погляд, вплинули на розвиток дисципліни «Історія ме­неджменту».

Сучасну науку управління прийнято ділити на два рівня знань: теорії соціального управління, що пояснюють механізм функціонуван­ня суспільства на різних історичних етапах і прикладні теорії орга­нізації та управління, що забезпечують науково-методичну базу для розробки практичних рекомендацій щодо раціоналізації праці та вдос­коналенню управління.

Основним об’єктом нашого дослідження і вивчення є управління соціальними системами (людьми) або соціальне управління, а предме­том – система управління різними сферами суспільства і галузями організації соціального життя.

Класифікація соціального управління відповідає класифікації основ­них сфер організації суспільства.

Для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття: «управління», «менеджмент», «адміністру­вання», «керування». Дайте визначення цим поняттям. Чому ці понят­тя належать тільки до класу соціального управління і чому між по­няттями «соціальне управління» і «менеджмент» можна поставити знак рівності. У соціальному управлінні одночасно об’єкт управління є суб’єктом управління, тому що і в першому і в другому випадках мова йде про людей і створені ними соціальні спільноти.

Менеджмент є основним принципом соціального управління, що поєд­нує адміністративну й управлінську частини, що включають адмі­ністративна і управлінська частини соціального управління?

Система менеджменту (соціального управління) включає такі ком­поненти: механізм управління, структуру управління, функції управ­ління, процес управління. Розберіться з вищевказаними поняттями і дайте їм визначення. Термін «менеджмент» застосовується для харак­теристики управління соціально-економічними процесами на рівні під­приємства, що діють у ринкових умовах з метою отримання ефекту діяльності – прибутку. Це поняття трактується в сучасній літературі досить широко. В Оксфордському словнику англійської мови менедж­мент визначається як «спосіб (манера) спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, певного виду уміння та адміністративні навич­ки, орган управління, адміністративна одиниця». Між цими різними трактуваннями протиріч немає, вони лише доповнюють один одного. Різноманітність концепцій управління обумовлює сьогодні існування багатьох визначень менеджменту. Менеджмент – інтеграційний про­цес; функція управління; люди, які керують організацією; орган або апарат управління; мистецтво і наука управління. Розгляньте детально підходи до визначення менеджменту. Покажіть співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент». За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на виробничий, фінансовий і марке­тинговий менеджмент. Охарактеризуйте види менеджменту.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробниц­тва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку. Вкажіть завдання менеджменту з огляду на вищезазначене. Якими особливостями характеризується сучасний менеджмент. Що є предметом, об’єктом і суб’єктом вивчення менеджменту.

Складність явищ і процесів, які вивчаються в управлінні, передба­чає використання не одного, а сукупності підходів і методів. Методо­логічною основою сучасної науки управління є загальнотеоретичні та специфічні методи наукового пізнання: діалектичний, конкретно-історич­ний, оптимізаційний, структурно-функціональний, системно-ситуацій­ний і динамічний підходи, які ґрунтуються на загальній теорії розвит­ку систем, теорії організації та управління, інформації, саморегуляції і самоуправління, теорії господарського механізму. Розгляньте, в чому особливість використання кожного вищевказаного метода в контексті розвитку наукової думки.

У процесі наукового дослідження проблем управління широко ви­користовують: фотохронометражні спостереження, методи соціальної психології, спостереження, експеримент, методи опитування. Як і в інших науках використовують методи індукції і дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, інтуїції. Розгляньте як можливо використати вище­вказані методи вивчаючи розвиток управлінської думки.

Посібник наукових знань про управління представлений системою наук, яка містить три складові: методологічні й теоретичні основи управління; науку управління; теорію і мистецтво управління. Роз­гляньте ці складові.

Людством нагромаджено багатий досвід удосконалення управлін­ня. Його вивчення і використання сприяє підвищенню ефективності виробництва, досягненню кращих результатів діяльності. Розроблені й використовуються методи творчого пошуку альтернатив. Вкажіть, які методи включаються до методів творчого пошуку. Розгляньте їх де­тально. Вивчаючи розвиток управлінської думки, визначають не тіль­ки, якою вона буде, а й чому вона була саме такою, якою вона може стати в майбутньому, тому все частіше використовується науковий метод. У якій послідовності відбувається фундаментальна процедура наукового дослідження.

Термінологічний словник

Процес управління – поєднання змісту (функцій) і форм (структур) управління через конкретний механізм.

Система управління – це форма реалізації взаємодії і розвитку від­носин управління, відображених, у першу чергу в законах і принципах управління а також у цілях, функціях, структурі, методах, процесі й механізмі управління.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити йо­го стан або поведінку в зв’язку зі зміною обставин.

ТЕМА 2

МЕНЕДЖЕР У СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Основні питання

1. Особливості управлінської праці.

2. Менеджер як професія, ролі менеджерів.

3. Класифікація груп менеджерів.

4. Модель сучасного менеджера.

5. Світовий досвід і завдання підготовки менеджерів на Україні в ринкових умовах господарювання.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Менеджмент завжди був нерозривно пов’язаний з людьми, які здій­снювали управління, тому праця у сфері управління одержала назву управлінська, а люди, які її здійснювали – управлінський персонал. Управлінська праця – це специфічний вид людської діяльності, який виокремився в процесі розподілу і кооперації суспільної праці. Це обособлення є об’єктивно необхідною умовою не тільки суспільного виробництва, але й суспільства в цілому. Порівняно з іншими видами праці в організації управлінська праця має ряд специфічних особли­востей, які проявляються в її характері, меті, цілях, предметі, засобах, результатах.

Визначне мету, предмет, засоби, характер і продукт управлінської праці. Складіть схему процесу управлінської праці в організації.

Завдання менеджменту підприємств можуть бути реалізовані тіль­ки завдяки діяльності певної категорії працівників – менеджерів. Ме­неджер – управлінець ринкової орієнтації, професійний керівник, має спеціальну управлінську освіту, постійну посаду, відповідає за розроб­ку і прийняття рішень з організаційних питань менеджменту. Мене­джер – представник особливої професії, що здійснює управлінські фун­кції, його професіоналізм полягає в наявності пізнань і навичок у сфе­рі менеджменту, у здатності до роботи з людьми в умовах конкурен­тного середовища.

У керівництві організацією менеджер виконує різні ролі. Амери­канський економіст Г. Мінцберг виділив 10 управлінських ролей, які об’єднав у три основні групи: міжособистісні, інформаційні, пов’язані з прийняттям управлінських рішень.

Охарактеризуйте більш детально ролі, які виконує менеджер. Як змінюється структура ролей, які виконує менеджер від посади, рівня управління. Чому вищевказані ролі взаємопов’язані, взаємозалежні і взаємодіють у процесі роботи менеджера. Чому особливою є роль під­приємця. Дайте визначення поняттю «підприємець», у чому існують відмінності між менеджером і підприємцем.

Наслідком вертикального поділу управлінської праці є створення рівнів управління, яким відповідають три групи менеджерів: керівни­ки вищої ланки управління, керівники середньої ланки управління та керівники низової ланки управління. Проаналізуйте, які три рівні управління називає американський соціолог Талкотт Парсонс і як цим рівням відповідають три групи менеджерів. Охарактеризуйте функції представників цих рівнів управління.

За видами діяльності, працівників, зайнятих у сфері управління кла­сифікують: працівники розумової праці («білі комірці») та працівники фізичної праці («сині комірці»); за категоріями: керівники, спеціаліс­ти, службовці; за функціональним розподілом: лінійні менеджери та функціональні менеджери; за галуззю діяльності: промисловість, тор­гівля, будівництво і т. д.; за посадою: директор, завідуючий відділом, маркетолог, бухгалтер. Дайте детальну характеристику класифікації менеджерів.

Повсякденна діяльність менеджера забезпечує успіх роботи органі­зації. Помилки менеджера можуть призводити до негативних наслід­ків у роботі або навіть до банкрутства й розорення. Ефективність діяльності менеджера залежить від їхньої кваліфікації, досвіду, нави­чок і умінь використовувати наукові методи управління для досягнен­ня максимальних результатів. Ця проблема завжди була в центрі уваги практиків і теоретиків управління. Велику увагу їй приділяли класики наукового управління Ф. У. Тейлор, А. Файоль, вони визначили основ­ні якості, якими мають володіти менеджери. Розгляньте, на які якості вказували Ф. У. Тейлор, А. Файоль.

Слід зазначити, що перелік цих якостей постійно розширюється. Сучасний менеджер повинен володіти багатьма важливими для його професійного функціонування якостями, які можна звести до чотирьох основних груп:

1. Професійно-ділові;

2. Адміністративно-організаційні;

3. Соціально-психологічні;

4. Моральні.

Чому ефективність роботи менеджера залежить від багатьох внут­рішніх і зовнішніх чинників, а здатність впливати на перебіг подій від притаманних йому ділових і особистих якостей?

Детально розгляньте якості, якими повинен володіти менеджер і які з них відносяться до вищевказаних чотирьох груп.

Складіть таблицю, в якій перерахуйте: якості, здібності та уміння і навички сучасного менеджера. Накресліть модель сучасного менеджера.

Чому найважливішою вимогою до менеджера є здатність постійно працювати над собою?

Створення ефективної системи управління в Україні треба почина­ти зі старанного підбору керівних кадрів і їх навчання. Створення від­повідних факультетів з підготовки менеджерів у провідних навчаль­них закладах, регіональних центрах перепідготовки теперішніх керів­ників, перепідготовки резерву завершить формування цілісної системи підготовки керівників-менеджерів в Україні. Система освіти в Україні переживає сьогодні складні часи у зв’язку з обмеженим фінансуван­ням. Хоча у сфері бізнесової освіти ця проблема не стоїть так гостро завдяки розширенню платного навчання як у державних навчальних закладах, так і у приватних. Сьогодні, крім відомих державних універ­ситетів, бізнес-освіту в Україні можна здобути більше ніж у 150 при­ватних навчальних закладах. До провідних навчальних закладів Укра­їни, де створюється принципово нова система підготовки менеджерів, яка поєднує управлінські фундаментальні гуманістичні традиції і прак­тичну спрямованість слід віднести Міжнародну школу бізнесу (МШБ) у Києві засновану Києво-Могилянською академією та Міжнародним інститутом бізнесу, Міжнародний інститут менеджменту. Завдяки ви­сокоякісним програмам ці навчальні заклади займають провідні пози­ції в Україні з напрямів підготовки спеціалістів з урахуванням світово­го досвіду, в тому числі і менеджерів, здатних керувати в ринковій економіці. Які ще навчальні заклади проводять підготовку менедже­рів? Чим, на вашу думку, забезпечується практична спрямованість і висока ефективність навчання?

Термінологічний словник

Менеджери – прошарок управлінців, головним завданням яких є організація і координація діяльності колективів на основі врахування об’єктивних законів і закономірностей.

Підприємець – це людина, яка готова йти на ризик нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну, соціальну відповідальність; отримує грошо­вій дохід і задоволення від досягнень; розвиває власну справу на заса­дах вкладання додаткових фінансових коштів.

Професійно-кваліфікаційний поділ праці – диференціація управ­лінських працівників відповідно до їх професійної підготовки та розпо­діл робіт відповідно до функцій управління і закріплення їх за управ­лінськими працівниками відповідно до кваліфікації, стажу роботи.

Ролі менеджера – сукупність певних правил поведінки, що від­повідають конкретній посаді, яку обіймає менеджер.

Функціональний поділ праці – виділення функцій, об’єктивно-необ­хідних для ефективного управління, виконання яких закріплюється за окремим працівниками або підрозділами апарату управління.

Семінарське заняття 1

Еволюція управлінської думки-предмет історії менеджменту. Менеджер у соціально-економічній системі

Мета заняття: ознайомлення студентів з метою і завданнями дис­ципліни «Історія менеджменту» його сутністю і роллю в професійній діяльності менеджера та формуванні системного мислення про менедж­мент як науку; визнання місця менеджера в соціально-економічній системі.

План

1. Значення і роль вивчення дисципліни «Історія менеджменту» в підготовці менеджерів.

– цілі, задачі, предмет, зміст дисципліни;

– роль у формуванні професійної свідомості менеджера;

– потреба в вивченні і її зв’язок з іншими дисциплінами.

2. Поняття менеджменту, його сутність і характерні ознаки:

– соціальне управління як система;

– складові частини та визнання менджменту;

– основні категорії менеджменту.

3. Методи вивчення історії менеджменту:

– метод управління, походження цього поняття;

– використання сукупності підходів і методів управління;

– необхідність використання наукового методу.

4. Менеджер як професія:

– трактування терміна «менеджер» і класифікація груп менеджерів;

– схема діяльності керівника в організанії і його рольові функції.

5. Модель сучасного менеджера:

– еволюція вимог до менеджера;

– сучасні вимоги до менеджера;

– вимоги до особи менеджера у різних країнах.

6. Світовий досвід і завдання підготовки менеджерів на Україні:

– особливості розвитку підготовки менеджерів на Україні;

– особливості підготовки менеджерів у різних країнах.

Питання для самостійного опрацювання

1. Коли людина відчула необхідність управління, як воно розвива­лось, як це вплинуло на розвиток самої людини.

2. Чому розвиток і практичне використання науки менеджменту залежить від розвитку знань історії менеджменту.

3. Чому класифікація соціального управління відповідає класифі­кації основних сфер організації суспільства.

4. Чому існує багато визначень поняття «менеджмент», уточніть, чи є між ними протиріччя і які?

5. Якими рисами характеризується сучасний менеджмент і які його завдання?

6. Чому методи менеджменту такі ж різноманітні, як і інтереси лю­дей, а характер їх діяльності у конкретній формі, адаптований до реальних ситуацій бізнесу.

7. Охарактеризуйте особливості управлінської праці і її продукт.

8. Як змінюються, і чому, вимоги до менеджерів. Які основні ви­моги до сучасного менеджера.

Практичне завдання 1

Дайте відповіді на тести

1. Менеджер – це:

а) керівник або управляючий, який має спеціальну освіту, обій­має постійну посаду і має повноваження в галузі прийняття рішень по конкретних видах діяльності організації в ринко­вих умовах;

б) людина, яка виконує керуючі функції організації, несе повну відповідальність за діяльність організації;

в) керівник, який реалізує всі функції підприємства і виконує всі принципи виробництва;

г) керівник, який виконує різні операції і процедури на підпри­ємстві.

2. Основні функції, які виконує менеджер в організації:

а) планування, організації, мотивація і контроль;

б) ієрархічну, технічну, професійну, посадову;

в) стратегічне планування, ефективна мотивація, всебічний контроль;

г) за функціональним розподілом і за місцем у системі управ­ління.

3. Залежно від ієрархічних рівнів управління менеджерів поділяють на:

а) аналітичних і конструктивних;

б) низового, середнього та вищого рівнів;

в) лінійних і функціональних;

г) планування, організації, мотивації і контролю.

4. Менеджер вищої ланки менеджменту забезпечує:

а) виконання оперативних завдань;

б) розробляє тактику, забезпечує реалізацію стратегії;

в) ставить цілі і розробляє стратегію;

г) виконує всі перелічені функції.

5. Які три групи ключових ролей виконують менеджери організації:

а) комунікаційні, контролюючі, організаційні;

б) інформаційні, прийняття рішень, міжособові;

в) інформаційні, прийняття рішень, комунікаційні, контролюючі;

г) по плануванню, організації, контролю.

6. Хто з перших класиків наукового менеджменту розглянув якос­ті, якими повинні володіти менеджери:

а) А. Файоль, Г. Емерсон;

б) М. П. Фолетт;

в) Е. Мейо, Ф. Тейлор;

г) Ф. Тейлор, А. Файоль.

7. Продуктом управлінської праці є:

а) прибуток, який одержало підприємство;

б) управлінський вплив на колективи людей і управлінське рі­шення;

в) створення умов для досягнення цілей організації, координації і узгодження спільної діяльності працівників організації;

г) функції управління.

8. Зміст управлінської діяльності полягає в поєднанні трьох скла­дових елементів:

а) завдань, функцій, ролей;

б) планування, організації і контролю;

в) діяльності менеджерів нижчого, середнього і вищого рівнів;

г) лідера, керівника, наглядача.

9. Менеджмент – це:

а) управління;

б) управління організацією;

в) управління людьми;

г) керівництво людьми.

10. Менеджер – це:

а) засновник підприємства;

б) управлінець;

в) керівник служби;

г) начальник цеху.

11. Чим відрізняються менеджери і підприємці?

а) освітою;

б) характером участі у підприємницькій діяльності;

в) керівними функціями;

г) оплатою праці.

12. Чи відрізняються категоріі «управління» та «менеджмент»?

а) так, кардинально відрізняються;

б) ні, вони тотожні;

в) управління – це складова менеджменту;

г) менеджмент – це складова управління;

13. Управління – це:

а) керівництво;

б) планування;

в) дія на певний об’єкт;

г) регулювання.

Практичне завдання 2

Дайте відповідь на психологічний тест «Чи здатні Ви

бути менеджером?»

Оберіть лише один варіант відповіді на кожне запитання.

1. Уявіть собі, що з наступного дня Ви будете управляти великою групою працівників, старших від вас за віком. Чого у такому разі ви будете найбільше побоюватись?

а) що можете виявитись менш компетентним, ніж Ваші підлеглі;

б)що Вас будуть ігнорувати та не виконувати прийняті Вами рішення;

в)що Ви не зможете виконати роботу на належному рівні.

2. Якщо Ви зазнаєте значної невдачі, то:

а) намагаєтесь її проігнорувати, заспокоюючи себе, що буває й гірше;

б)напружено думаєте, кого чи які обставини можна звинува­тити у такому стані речей;

в)аналізуєте причини невдачі, оцінюючи, в чому Ваші помилки і як можна виправити ситуацію;

г) впадаєте в депресію, опускаєте руки.

3. Які із наведених нижче рис і якостей характеризують Вас?

а) скромний, товариський, доброзичливий, повільний, слухняний;

б) привітний, наполегливий, енергійний, винахідливий, вимог­ливий, рішучий.

в) працездатний, впевнений у собі, стриманий, старанний, вико­навчий, логічний.

4. Ви вважаєте, що переважно люди:

а) схильні працювати старанно та якісно;

б) ставляться до роботи залежно від її оплати;

в) трактують роботу як необхідність.

5. Керівник відповідає за:

а) підтримку хорошого настрою у колективі;

б) вчасне та якісне виконання поставлених завдань.

6. Уявіть собі, що Ви є керівником певної організації і повинні про­тягом тижня показати вищому керівництву план визначених робіт. Яким чином Ви будете діяти?

а) напишете проект плану, покажете його вищому керівництву та попросите відкоригувати.

б) вислухаєте пропозиції підлеглих спеціалістів, після цього складете план, узявши до уваги лише ті пропозиції, з якими Ви погоджуєтесь;

в) делегуєте підлеглим повноваження зі складання плану та не будете його суттєво корегувати, а для узгодження з вищим керівництвом відправите свого заступника чи відповідного спеціаліста;

г) проект плану складете разом із підлеглими спеціалістами, після чого покажете його керівництву, обґрунтовуючи та відстоюючи всі положення плану.

7. На Ваш погляд, найкращих результатів досягає той керівник, який:

а) постійно контролює виконання завдань підлеглими;

б) залучає підлеглих до виконання спільних завдань, керуючись принципом «довіряй і перевіряй»;

в) піклується про роботу, але не забуває і про її виконавців.

8. Якщо Ви працюєте в певному колективі, то чи вважаєте відпо­відальність за виконання своєї роботи рівнозначною Вашій відпові­дальності за результати роботи усього колективу?

а) так

б) ні.

9. Ваші погляди чи вчинки підлягають критиці? Як Ви будете пово­дитись?

а) тверезо зважити усі «за» та «проти», стимулюючи негативні емоції;

б) у будь-якому випадку будете доводити правомірність своєї позиції;

в) образитесь і розгніваєтесь;

г) промовчите, але поглядів своїх не зміните.

10. Що приносить кращі результати?

а) стимулювання;

б) покарання;

11. Ви хотіли, щоб:

а) інші вважали Вас хорошим другом;

б) ніхто не сумнівався у вашій чесності та готовності допомогти у важку хвилину;

в) Вашими якостями та досягненнями захоплювались.

12. Чи Ви здатні приймати самостійні рішення?

а) так;

б) ні.

13. Якщо Ви повинні прийняти дуже важливе рішення, то:

а) намагаєтесь зробити це негайно та не повертатися до прий­нятого рішення;

б) приймаєте рішення негайно, але потім часто сумніваєтесь, чи правильно вчинили;

в) намагаєтесь відкладати прийняття рішень настільки, наскіль­ки це можливо.

Ключ до підрахунку балів

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

а

0

2

0

6

3

3

2

6

2

3

3

3

6

б

2

0

3

2

5

0

6

0

6

0

5

0

3

в

4

6

2

0

–

1

4

–

4

–

0

–

0

г

–

0

–

–

–

6

–

–

0

–

–

–

–

Результати:

Понад 40 балів: у Вас є усі дані для того, щоб стати хорошим мене­джером із сучасним стилем поведінки. Ви вірите в людей, у їх знання та позитивні якості. Ви вимогливі до себе та до своїх колег. Не будете миритись із безвідповідальністю, некомпетентністю, не намагатиме­тесь прагнути зовоювати дешевий авторитет. Для старанних, відпові­дальних і працьовитих підлеглих будете не лише керівником, а й хорошим товаришем, який у складних ситуаціях зробить усе необхід­не для того, щоб допомогти та підтримати.

10–40 балів: ви б могли бути менеджером, але не на вищому рівні управління. Доводилося б постійно переборювати труднощі. Ви б на­магалися бути для своїх підлеглих опікуном, але нерідко могли б на них зірвати свій поганий настрій, постійно давали б свої поради, не зважаючи на те, чи є у них необхідність.

Менше 10 балів: будемо відвертими, управляти працівниками – це не для Вас, якщо Ви, звичайно, не переглянете свої погляди на життя та не відмовитесь від окремих своїх звичок. Насамперед Ви повинні стати впевненим у собі та повірити в людей.

Практичне завдання 3

Визнано, що в ідеалі менеджер повинен володіти такими якостями:

– глибокі знання того, що пов’язано з функціонуванням і розвит­ком ринкової економіки;

– політична зрілість, тобто вміння враховувати політичні наслідки рішень;

– схильність і здібність шукати й використовувати резерви люд­ського фактора;

– уміння ефективно використовувати кращі досягнення науково-технічного прогресу;

– переваги суспільних інтересів,тобто готовність на певному етапі відмовитись від особистих вигід заради суспільно значущих цілей;

– психологічна освіта;

– схильність і бажання керуватись принципами соціальної спра­ведливості;

– уміння приймати на себе відповідальність;

– здібність критикувати з користю для справи і сприймати кри­тичні зауваження;

– постійно проявляти ініціативу і підприємливість;

– діловитість (вміння не робити непотрібних справ);

– прагнення долати перешкоди, проявляти волю і гнучкість;

– логічне мислення;

– здібність в інтересах справи використовувати пропозиції, проти­лежні особистій позиції;

– стресостійкість як засіб захисту від перегрузок з допомогою ефек­тивних методів роботи;

Оцініть весь посібник якостей, якими повинен володіти ідеальний менеджер, і підготуйте відповіді на такі запитання:

1. Чи достатньо повний, на ваш погляд, приведений перелік? Чи не потрібно в нього щось додати?

2. Чи немає в цьому наборі, на вашу думку, чогось зайвого?

3. Які додаткові якості потрібні менеджеру, функціонуючому в сучасному Українському бізнесі?

За результати вивчення теми 1 та 2 студенти повинні

знати: мету, завдання, зміст дисципліни «історія менеджменту»; найбільш значні направлення в розвитку історії менеджменту на різ­них етапах формування науки управління; об’єкт і предмет дисцип­ліни; що являє собою з наукового погляду сучасне управління; які існують сучасні підходи до визначення менеджменту; які сучасні ме­тоди вивчення історії менеджменту;чому менеджер – це професія, які вимоги висуваються до нього, чому ці вимоги змінюються; як відбу­вається підготовка менеджерів на Україні;

уміти: формувати професійну свідомість, розвивати почуття від­повідальності; навички стратегічного та широкомасштабного мислен­ня, осмислювати історичні тенденції в розвитку менеджменту; розумі­ти найбільш значні направлення в розвитку історії менеджменту на різних етапах формування науки управління; розглядати і використо­вувати різні методи з метою вивчення історії менеджменту; розгля­дати менеджмент як систему соціального управління з позиції різних підходів до його визначення; чітко визначити мету і завдання менедж­менту; класифікувати управлінських працівників згідно з управлін­ською працею за функціональним розподілом, за місцем у системі управління; оцінювати відповідність менеджерів організації відносно вимог до сучасного менеджера; розробляти критерії ефективної діяль­ності менеджерів; використовувати досвід підготовки менеджерів в інших країнах; розглядати і використовувати різні методи з метою вивчення історії менеджменту.

Рекомендована література: 1, 3, 11, 12, 17, 19, 20, 22, 23, 31, 42, 44, 45, 50, 53, 55.

ТЕМА 3

УПРАВЛІНСЬКА ДУМКА В

СТАРОДАВНІ ЧАСИ

План

1. Загальна характеристика сфер людського життя, в яких знахо­дять прояв дії управління.

2. Характеристика управлінських революцій. Передумови їх виник­нення та наслідки для розвитку управління.

3. Історичні періоди розвитку і практичне управління.

4. Фактори, які вплинули на розвиток менеджменту як науки.

5. Еволюція управління як наукової дисципліни.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Прояв дій управління характерний в політичній, економічній, за­хисній сферах людського життя. Необхідність в управлінській діяль­ності виникла на перших етапах становлення людського суспільства, проте її здійснювали непослідовно, непродумано, тому це не дає під­став стверджувати, що наука про менеджмент зародилась у стародавні часи. З розвитком виробничо-господарської діяльності людей виникли певні організаційні форми, але управління ними не ґрунтувалося на узагальнених, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Отже, людство давно усвідомило важливість управління як особ­ливого виду діяльності.

Потреба в менеджменті з’явилась наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

У своєму розвитку управлінська думка пережила вагомі зміни, це дає можливості виділити значні етапи, на яких управління змінюва­лось настільки радикально, що можна говорити про управлінські рево­люції. Перерахуйте назви управлінських революцій, у які періоди во­ни відбувалися, які наслідки мали для розвитку науки управління.

Розглядаючи напрями становлення і етапи розвитку теорії і практи­ки управління в еволюційному процесі виокремлюють найбільш важ­ливі історичні періоди: історичний древній, індустріальний, система­тизації, інформаційний. Вкажіть особливості розвитку кожного періоду, а також внесок кожного періоду в розвиток управлінської думки.

Як галузь управлінських знань менеджмент почав формуватись в другій половині XVІІІ ст., а його становлення відбулося на початку ХХ ст., в епоху індустріалізації і появи великих за розмірами спожи­вання ресурсів і масштабами діяльності організацій.

Вкажіть фактори, які вплинули на формування менеджменту як науки. Покажіть, який вплив на формування наукових напрямів і шкіл управління мали вчення Р. Оуена, розробка проекту «аналітичної ма­шини» Ч. Беббіджем, доповідь Генрі Тауна на зборах товариства інже­нерів-механіків.

Наукові погляди на менеджмент розвивалися в міру того, як розви­валися суспільні відносини, змінювався бізнес, удосконалювалась тех­нологія виробництва, з’являлись нові засоби зв’язку і обробка інфор­мації. Змінювалась управлінська практика – змінювалось і вчення про управління. Розгляньте еволюцію управлінської думки, перерахуйте назви наукових шкіл, підходів і послідовності їх розвитку, вкажіть об’єкт вивчення цих шкіл, період активного розвитку, представників і критерії оцінки результативності управління.

Термінологічний словник

Наукова школа управління – система поглядів, яка включає кон­цепцію і методологію управління.

Об’єкт управління – це керована ланка, елемент системи управлін­ня, що сприймає дію з боку інших елементів.

Процесний підхід пов’язаний із розумінням управління як універ­сального процесу, що складається з визначених управлінських функцій.

Система – сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, метою якої є досягнення певних цілей, вона ґрунтується на принципах самоорганізації, розвитку.

Ситуаційний (кейсовий) підхід вчить менеджерів швидко вирі­шувати проблеми в конкретних ситуаціях.

Семінарське заняття 2

Особливості розвитку управлінської думки в стародавні часи

Мета заняття: навчитись визначати головні передумови виник­нення менеджменту та характеризувати найважливіші історичні етапи в його розвитку.

План

1. Передумови виникнення і наслідки управлінських революцій для розвитку управління (релігійно-комерційна, світського-адміністратив­на, виробничо-будівельна, буржуазно-індустріальна, бюрократична, тиха або управлінська парадигма, інформаційна).

2. Історичні періоди розвитку теорії і практики управління (істо­ричний, індустріальний, систематизації, інформаційний).

3. Передумови, які вплинули на розвиток менеджменту як науки.

4. Еволюція управління як наукової дисципліни. (Школа наукового управління, адміністративна школа, школа людських відносин, школа поведінкових наук і школа науки управління, а також процесний, сис­темний і ситуаційний підходи до управління. Вкажіть періоди їх роз­витку, представників, об’єкт вивчення, критерії результативності.

Питання для самостійного опрацювання

1. Що підтверджує ефективність управління в Древньому Римі.

2. Охарактеризуйте основні положення кодексу Хаммурапі.

3. Які поняття, що використовуються в сучасному управлінні, існу­вали в Стародавньому Китаї.

4. Охарактеризуйте позитивний досвід в організації управління Рим­ської імперії.

5. Визначте напрями еволюції управлінської думки в середньовіко­вій Європі.

6. Які управлінські ідеї сформулювали філософи давнини: Сократ, Аристотель, Платон, Ксенофонт?

7. Чи висвітлювались ідеї управління у працях А. Сміта?

8. Який внесок Г. Тауна в розвиток менеджменту?

9. Що нового внесли в історію і практику управління Р. Оуен і Ч. Беббідж?

Практичне завдання 1

Використовуючи континуум Клода Джорджа, в якому описаний істо­ричний шлях розвитку менеджменту, складіть свій континуум.

Практичне завдання 2

Дайте відповіді на тести

1. Скільки управлінських революцій визначає сьогодні наука управління:

а) 4;

б) 7;

в) 6;

г) 5.

2. Яку назву має управлінська революція, пов’язана з діяльністю ва­вілонського царя Хаммурапі:

а) світсько-адміністративна;

б) релігійно-комерційна;

в) виробничо-будівельна;

г) тиха.

3. Яку назву має третя управлінська революція:

а) тиха;

б) релігійно-комерційна;

в) виробничо-будівельна;

г) бюрократична.

4. Як називається управлінська революція, пов’язана з виникненням писемності в древньому Шумері:

а) бюрократична;

б) тиха;

в) релігійно-комерційна;

г) світсько-адміністративна.

5. Хто з древніх філософів вказував на необхідність розробки «гос­подської» науки й навчання рабовласників мистецтву управління рабами:

а) Аристотель;

б) Платон;

в) Ксенофонт;

г) Сократ.

6. Хто з древніх філософів розглядав два типи керівництва – ти­ранічний і політичний:

а) Сократ;

б) Платон;

в) Ксенофонт;

г) Аристотель.

7. Хто вперше створив штаб як центр управління бойовими діями:

а) Цезар;

б) Македонський;

в) Навуходоносор;

г) Хаммурапі.

8. Які існують етапи розвитку менеджменту з погляду його ста­новлення:

а) доіндустріальні; перші індустріальні; формування менедж­менту як науки; сучасні теорії.

б) зародження, зв’язане з формуванням корпорацій, управління на основі горизонтальних партнерських зв’язків;

в) доіндустріальні концепції; виділення різних шкіл, сучасні теорії.

г) всі відповіді правильні.

9. Хто є автором праці «Правитель», у якій в одній із характе­ристик діяльності вмілого правителя висунута теза, що політик повинен поєднувати в собі риси лисиці, щоб уникнути розставлених тенет, і лева, щоб перемагати супротивника у відкритому бою:

а) А. Сміт;

б) Нікколо Макіавеллі;

в) Р. Аркрайт;

г) О. Македонський.

10. Які найважливіші історичні періоди в розвитку теорії і прак­тики менеджменту виділяють сьогодні:

а) доіндустріальний, індустріальний, систематизації, інформаційний;

б) докапіталістичний, капіталістичний;

в) древній, капіталістичний;

г) правильної відповіді немає.

11. Хто з соціалістів-утопістів проводив соціальні експерименти на власному підприємстві у галузі управління виробництвом:

а) Сен-Сімон;

б) Томас Мор;

в) Роберт Оуен;

г) Генрі Таун.

12. Хто автор книги «Про економію матеріалів і обладнання», яка була першим навчальним посібником з управління промисловими під­приємствами, в якій аналізувалися проблеми організації праці, роль машин у розподілі праці, питання стимулювання праці:

а) Г. Таун;

б) Ч. Беббідж;

в) Р. Оуен;

г) Г. Форд.

13. Хто вперше поставив питання про менеджмент як самостійну сферу наукових знань і професійної спеціалізації:

а) Г. Таун;

б) Г. Форд;

в) Р. Оуен;

г) Ф. Тейлор.

14. Розвиток якої наукової школи спостерігався в 1920–1950 рр.:

а) людських відносин;

б) науки управління;

в) наукового управління;

г) класичної.

15. Визначте послідовність розвитку шкіл управління: 1) школа поведінкових наук; 2) наукового управління; 3) школа людських відно­син; 4) класична школа:

а) 1, 3, 4, 2;

б) 2, 4, 3, 1;

в) 1, 4, 3, 2;

г) 2, 1, 3, 4.

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: еволюцію і особливості управлінської думки на різних ета­пах розвитку людства і в різних країнах; внесок у розвиток управ­лінської думки філософів давнини, передумови виникнення науки ме­неджменту;

уміти: пояснити, що стало причиною проведення систематизації знань про управління; який досвід управління Древнього Египту, Ки­таю, Індії, Риму, Греції використаний у подальшому розвитку теорії і практики управління; оцінити, які питання, розглянуті Ч. Беббіджем, дали можливість розробити основні напрями наукового управління; оцінити внесок Р. Оуена і Г. Тауна в розвиток управління; вибудувати еволюцію розвитку управлінської думки.

Рекомендована література: 2, 9, 11, 12, 21–23, 23, 29, 30, 32, 34, 45, 53.ТЕМА 3

УПРАВЛІНСЬКА ДУМКА В

СТАРОДАВНІ ЧАСИ

План

1. Загальна характеристика сфер людського життя, в яких знахо­дять прояв дії управління.

2. Характеристика управлінських революцій. Передумови їх виник­нення та наслідки для розвитку управління.

3. Історичні періоди розвитку і практичне управління.

4. Фактори, які вплинули на розвиток менеджменту як науки.

5. Еволюція управління як наукової дисципліни.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Прояв дій управління характерний в політичній, економічній, за­хисній сферах людського життя. Необхідність в управлінській діяль­ності виникла на перших етапах становлення людського суспільства, проте її здійснювали непослідовно, непродумано, тому це не дає під­став стверджувати, що наука про менеджмент зародилась у стародавні часи. З розвитком виробничо-господарської діяльності людей виникли певні організаційні форми, але управління ними не ґрунтувалося на узагальнених, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Отже, людство давно усвідомило важливість управління як особ­ливого виду діяльності.

Потреба в менеджменті з’явилась наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

У своєму розвитку управлінська думка пережила вагомі зміни, це дає можливості виділити значні етапи, на яких управління змінюва­лось настільки радикально, що можна говорити про управлінські рево­люції. Перерахуйте назви управлінських революцій, у які періоди во­ни відбувалися, які наслідки мали для розвитку науки управління.

Розглядаючи напрями становлення і етапи розвитку теорії і практи­ки управління в еволюційному процесі виокремлюють найбільш важ­ливі історичні періоди: історичний древній, індустріальний, система­тизації, інформаційний. Вкажіть особливості розвитку кожного періоду, а також внесок кожного періоду в розвиток управлінської думки.

Як галузь управлінських знань менеджмент почав формуватись в другій половині XVІІІ ст., а його становлення відбулося на початку ХХ ст., в епоху індустріалізації і появи великих за розмірами спожи­вання ресурсів і масштабами діяльності організацій.

Вкажіть фактори, які вплинули на формування менеджменту як науки. Покажіть, який вплив на формування наукових напрямів і шкіл управління мали вчення Р. Оуена, розробка проекту «аналітичної ма­шини» Ч. Беббіджем, доповідь Генрі Тауна на зборах товариства інже­нерів-механіків.

Наукові погляди на менеджмент розвивалися в міру того, як розви­валися суспільні відносини, змінювався бізнес, удосконалювалась тех­нологія виробництва, з’являлись нові засоби зв’язку і обробка інфор­мації. Змінювалась управлінська практика – змінювалось і вчення про управління. Розгляньте еволюцію управлінської думки, перерахуйте назви наукових шкіл, підходів і послідовності їх розвитку, вкажіть об’єкт вивчення цих шкіл, період активного розвитку, представників і критерії оцінки результативності управління.

Термінологічний словник

Наукова школа управління – система поглядів, яка включає кон­цепцію і методологію управління.

Об’єкт управління – це керована ланка, елемент системи управлін­ня, що сприймає дію з боку інших елементів.

Процесний підхід пов’язаний із розумінням управління як універ­сального процесу, що складається з визначених управлінських функцій.

Система – сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, метою якої є досягнення певних цілей, вона ґрунтується на принципах самоорганізації, розвитку.

Ситуаційний (кейсовий) підхід вчить менеджерів швидко вирі­шувати проблеми в конкретних ситуаціях.

Семінарське заняття 2

Особливості розвитку управлінської думки в стародавні часи

Мета заняття: навчитись визначати головні передумови виник­нення менеджменту та характеризувати найважливіші історичні етапи в його розвитку.

План

1. Передумови виникнення і наслідки управлінських революцій для розвитку управління (релігійно-комерційна, світського-адміністратив­на, виробничо-будівельна, буржуазно-індустріальна, бюрократична, тиха або управлінська парадигма, інформаційна).

2. Історичні періоди розвитку теорії і практики управління (істо­ричний, індустріальний, систематизації, інформаційний).

3. Передумови, які вплинули на розвиток менеджменту як науки.

4. Еволюція управління як наукової дисципліни. (Школа наукового управління, адміністративна школа, школа людських відносин, школа поведінкових наук і школа науки управління, а також процесний, сис­темний і ситуаційний підходи до управління. Вкажіть періоди їх роз­витку, представників, об’єкт вивчення, критерії результативності.

Питання для самостійного опрацювання

1. Що підтверджує ефективність управління в Древньому Римі.

2. Охарактеризуйте основні положення кодексу Хаммурапі.

3. Які поняття, що використовуються в сучасному управлінні, існу­вали в Стародавньому Китаї.

4. Охарактеризуйте позитивний досвід в організації управління Рим­ської імперії.

5. Визначте напрями еволюції управлінської думки в середньовіко­вій Європі.

6. Які управлінські ідеї сформулювали філософи давнини: Сократ, Аристотель, Платон, Ксенофонт?

7. Чи висвітлювались ідеї управління у працях А. Сміта?

8. Який внесок Г. Тауна в розвиток менеджменту?

9. Що нового внесли в історію і практику управління Р. Оуен і Ч. Беббідж?

Практичне завдання 1

Використовуючи континуум Клода Джорджа, в якому описаний істо­ричний шлях розвитку менеджменту, складіть свій континуум.

Практичне завдання 2

Дайте відповіді на тести

1. Скільки управлінських революцій визначає сьогодні наука управління:

а) 4;

б) 7;

в) 6;

г) 5.

2. Яку назву має управлінська революція, пов’язана з діяльністю ва­вілонського царя Хаммурапі:

а) світсько-адміністративна;

б) релігійно-комерційна;

в) виробничо-будівельна;

г) тиха.

3. Яку назву має третя управлінська революція:

а) тиха;

б) релігійно-комерційна;

в) виробничо-будівельна;

г) бюрократична.

4. Як називається управлінська революція, пов’язана з виникненням писемності в древньому Шумері:

а) бюрократична;

б) тиха;

в) релігійно-комерційна;

г) світсько-адміністративна.

5. Хто з древніх філософів вказував на необхідність розробки «гос­подської» науки й навчання рабовласників мистецтву управління рабами:

а) Аристотель;

б) Платон;

в) Ксенофонт;

г) Сократ.

6. Хто з древніх філософів розглядав два типи керівництва – ти­ранічний і політичний:

а) Сократ;

б) Платон;

в) Ксенофонт;

г) Аристотель.

7. Хто вперше створив штаб як центр управління бойовими діями:

а) Цезар;

б) Македонський;

в) Навуходоносор;

г) Хаммурапі.

8. Які існують етапи розвитку менеджменту з погляду його ста­новлення:

а) доіндустріальні; перші індустріальні; формування менедж­менту як науки; сучасні теорії.

б) зародження, зв’язане з формуванням корпорацій, управління на основі горизонтальних партнерських зв’язків;

в) доіндустріальні концепції; виділення різних шкіл, сучасні теорії.

г) всі відповіді правильні.

9. Хто є автором праці «Правитель», у якій в одній із характе­ристик діяльності вмілого правителя висунута теза, що політик повинен поєднувати в собі риси лисиці, щоб уникнути розставлених тенет, і лева, щоб перемагати супротивника у відкритому бою:

а) А. Сміт;

б) Нікколо Макіавеллі;

в) Р. Аркрайт;

г) О. Македонський.

10. Які найважливіші історичні періоди в розвитку теорії і прак­тики менеджменту виділяють сьогодні:

а) доіндустріальний, індустріальний, систематизації, інформаційний;

б) докапіталістичний, капіталістичний;

в) древній, капіталістичний;

г) правильної відповіді немає.

11. Хто з соціалістів-утопістів проводив соціальні експерименти на власному підприємстві у галузі управління виробництвом:

а) Сен-Сімон;

б) Томас Мор;

в) Роберт Оуен;

г) Генрі Таун.

12. Хто автор книги «Про економію матеріалів і обладнання», яка була першим навчальним посібником з управління промисловими під­приємствами, в якій аналізувалися проблеми організації праці, роль машин у розподілі праці, питання стимулювання праці:

а) Г. Таун;

б) Ч. Беббідж;

в) Р. Оуен;

г) Г. Форд.

13. Хто вперше поставив питання про менеджмент як самостійну сферу наукових знань і професійної спеціалізації:

а) Г. Таун;

б) Г. Форд;

в) Р. Оуен;

г) Ф. Тейлор.

14. Розвиток якої наукової школи спостерігався в 1920–1950 рр.:

а) людських відносин;

б) науки управління;

в) наукового управління;

г) класичної.

15. Визначте послідовність розвитку шкіл управління: 1) школа поведінкових наук; 2) наукового управління; 3) школа людських відно­син; 4) класична школа:

а) 1, 3, 4, 2;

б) 2, 4, 3, 1;

в) 1, 4, 3, 2;

г) 2, 1, 3, 4.

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: еволюцію і особливості управлінської думки на різних ета­пах розвитку людства і в різних країнах; внесок у розвиток управ­лінської думки філософів давнини, передумови виникнення науки ме­неджменту;

уміти: пояснити, що стало причиною проведення систематизації знань про управління; який досвід управління Древнього Египту, Ки­таю, Індії, Риму, Греції використаний у подальшому розвитку теорії і практики управління; оцінити, які питання, розглянуті Ч. Беббіджем, дали можливість розробити основні напрями наукового управління; оцінити внесок Р. Оуена і Г. Тауна в розвиток управління; вибудувати еволюцію розвитку управлінської думки.

Рекомендована література: 2, 9, 11, 12, 21–23, 23, 29, 30, 32, 34, 45, 53.

ТЕМА 4

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ

ДУМКИ НА УКРАЇНІ

План

1. Джерела вивчення української управлінської думки.

2. Господарювання і управління в Київській Русі.

3. Розвиток управлінської думки в Україні до середини ХІХ ст.

4. Управлінська думка в Україні з другої половини ХІХ ст. до 1917 р.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Управлінська думка в Україні пов’язана з періодом дослов’янсько­го поселення. Населення етнічних територій теперішньої України ма­ли певні господарські й управлінські уявлення. Проте через обмежену кількість писемних джерел управлінські погляди давнього поселення ще не стали предметом спеціального фундаментального дослідження. Історія управлінської думки України часів раннього та класичного середньовіччя пов’язана з добою Київської Русі – першої держави на управлінській етнічній території України. Літературними джерелами, з яких можливо дізнатись про розвиток управління тієї доби є літо­писи, угоди, грамоти князів, кодекси і записи норм світського й цер­ковного права.

З метою вивчення джерел української управлінської думки роз­гляньте зміст пам’яток соціально-економічної літератури доби Київ­ської Русі: «Руська правда» – зведення законів давньоруського права ХІ–ХІІ ст.; літописне зведення «Повість минулих літ» – монумен­тальний історіографічний і літературний документ початку ХІІ ст.; «Повчання» Володимира Мономаха (початок ХІІ ст.); «Устав Воло­димира Мономаха». Крім того, матеріали, вміщені в літературних пам’ятках: «Слово про Закон і Благодать» київського митрополита Іларіона, «Слово о полку Ігоревім».

Носієм економічної і управлінської політики, законодавства, адмі­ністрації, судочинства в Київській Русі була державна влада на чолі з князем. Основні функції княжої влади були досить широкі. Розгляньте військові й адміністративні функції княжої влади. Вивчаючи практику управління й організацію захисту княжого двору, розгляньте станови­ще у суспільстві різноманітних верств оточення князя.

Система управління в Київській Русі у дофеодальний період харак­теризувалась так званою десятковою системою управління, яка пере­росла в систему феодальної адміністрації.

Охарактеризуйте вищевказані системи управління.

Історичні джерела свідчать, що нашій давнині не було притаман­ним принципове розрізнення органів державного управління від орга­нів управління приватними справами князя, хто входив до княжого двору, той уже через це вважався придатним і для виконання публіч­них функцій. Центром, з якого виходили всі важелі управління, був княжий двір. У кінці ХІ ст. князівські тіуни (титули) починають відігра­вати важливу роль не тільки в управлінні княжим господарством, а й у загально-адміністративній судовій організації.

Поступово починається поділ адміністративних органів на цен­тральні й місцеві, виникає двірсько-вотчинна система управління. Дос­лідіть, у чому полягає її особливість.

Активну участь у формуванні економічної й управлінської політи­ки брала церква. Покажіть вплив християнства на розвиток управління в Древній Русі. Князі періоду Київської Русі визначили й обґрунту­вали певні правила управління господарством, спрямовані на зміцнен­ня пануючої в країні системи.

Початок вивчення власне вітчизняної думки та практики припадає на кінець XVІІІ – початок ХІХ ст. і пов’язаний із працями відомих українських учених-економістів М. А. Балудянського, В. Н. Каразіна, А. Самборського, П. І. Прокоповича та ін. Розгляньте внесок вищевка­заних учених у розвиток управлінської думки на Україні.

Слід зазначити, що в цей період висвітлення проблем управління здійснювалось у складі інших наук. Крім того, Україна не мала влас­ної державності. Управління не існувало, як відособлена від інших галузь знань.

Слід зазначити, що в другій половині XVIII – першій половині ХІХ ст. Україна перестала існувати як окрема держава, вона була пе­ретворена в російську провінцію з системою управління за російським зразком. Визначте, які зміни відбувалися в економіці й управлінні України в кінці ХІХ ст., чим це було зумовлено.

Світоглядний і теоретичний фундамент для дослідження управлін­ня на Україні був покладений лише на початку ХХ ст., коли М. Гру­шевський висунув положення про окремий від російського перебіг історичного розвитку кожного зі східнослов’янських народів, було створена можливість і для спеціального вивчення історії управління в Україні. Проте фактично до 1917 р. ці можливості використані не бу­ли. Подальший розвиток управлінської думки України неможливо уявити у відриві від загальноросійської історії. Ситуація в Україні піс­ля реформи 1861 р. значно змінилася. У центр уваги передової еконо­мічної думки були висунуті питання: подолання відставання в еконо­мічному і соціальному розвитку, індустріалізація і впровадження до­сягнень науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності сільськогосподарського і промислового виробництва, подальший роз­виток підприємницької ринкової економіки. З усім цим пов’язаний і якісно новий розвиток не тільки економічної теорії, а й управлінської думки в Україні.

З кінця ХІХ – початку ХХ ст. в українській економічній літературі одержали увагу питання державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин, взаємодії державного централізму та самоуправ­ління місцевих господарських органів. Були розглянуті питання про можливості поєднання планових і ринкових основ в управлінні народ­ним господарством. В цей період розвивалась і теорія управління. Знач­ний внесок у розвиток управління внесли І. В. Вернадський, М. Х. Бун­ге, М. І. Туган-Барановський. Визначте їх внесок у розвиток управ­лінської думки.

Термінологічний словник

Володимир Мономах (1053–1125) – великий князь Київський, син князя Всеволода І. Прагнув зміцнити центральну й княжу владу і єдність Русі. Розробив статут, що обмежував сваволю лихварів. Напи­сав «Повчання дітям», у якому закликав синів зміцнювати єдність дер­жави.

Гетьманщина – назва української національної держави, що утво­рилась у результаті визвольної війни українського народу під прово­дом Б. Хмельницького.

Двірський – людина, яка стояла на чолі княжого двору.

Двірсько-вотчинна система – окремими галузями княжого госпо­дарства управляли придворні члени – міністеріали.

Магдебурзьке право – встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки та успадкування, визначало покарання за різні злочини.

Тіуни – ключники, які обслуговували господарство князя: «очним­ний» завідував двором князя; «конюший» управляв стійлами і табуна­ми коней, «під’їзний» збирав для князя податки.

Семінарське заняття 3

Особливості розвитку управлінської думки на Україні

Мета заняття: ознайомлення студентів з розвитком української управлінської думки в Київській Русі, особливостями її розвитку в кінці ХІХ – початку ХХ ст.

План

1. Джерела вивчення української управлінської думки («Руська правда», «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоровім»).

2. Господарювання і управління в Київській Русі (адміністративні і військові функції князів; управління княжим двором; десяткова систе­ма управління; функціональна система управління; розвиток великих форм землеволодіння-княжого, боярського, церковного).

3. Розвиток управлінської думки в Україні до середини XIX ст. (особливості розвитку управлінської думки в XVIII – середині XIX ст.; основні представники цього періоду, їх внесок у розвиток управ­лінської думки – М. А. Балудянський, В. Н. Каразін, випускники Києво-Могилянської академії).

4. Управлінська думка в Україні з другої половини XIX ст. до 1917 р. (розвиток питань державного регулювання економіки в умовах ринкових відносин, взаємодія державного централізму і самоуправлін­ня місцевих господарських органів – І. В. Вернадський, М. Х. Бунге, М. І. Туган-Барановський).

Питання для самостійного опрацювання

1. У чому сутність системи управління Київської Русі в дофеодаль­ний період?

2. Які риси меркантилізму властиві українській соціально-еконо­мічній думці кінця XVII – початку XVIII ст.?

3. Як вплинуло на розвиток управлінської думки в кінці XVIII на початку XIX ст. відсутність власної державності України?

4. В. Н. Каразін, І. В. Вернадський – біографічні довідки і внесок учених в розвиток управлінської думки.

Практичне завдання 1

Дайте відповіді на тести

1. Пам’ятка доби Київської Русі «Руська правда» є:

а) зведення законів давньоруського права XI–XII ст.;

б) літопис ченця Києво-Печерського монастиря Нестора;

в) літературний твір Володимира Мономаха;

г) частиною літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім».

2. Монументально-історіографічний і літературний документ по­чатку XII ст. «Повість минулих літ»:

а) зведення законів давньоруського права XI–XII ст.;

б) літопис ченця Києво-Печерського монастиря Нестора;

в) літературний твір Володимира Мономаха;

г) частиною літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім».

3. Хто є автором пам’ятки давньоруської літератури «Повчання»?

а) ченець Києво-Печерського монастиря Нестор;

б) князь Володимир Мономах;

в) Київський митрополіт Іларіон;

г) Князь Ярослав Мудрий.

4. Хто є автором літописного зведення «Повість минулих літ»?

а) ченець Києво-Печерського монастиря Нестор;

б) князь Володимир Мономах;

в) Київський митрополіт Іларіон;

г) Князь Ярослав Мудрий.

5. Магдебурське право – це право, яке:

а) встановлювало порядок і функції органів міського самовря­дування суду;

б) визначало покарання за різні види злочинів;

в) регулювало питання торгівлі, опіки й успадкування;

г) усі відповіді правильні.

6. Які перші міста одержали можливість користуватись магде­бурзьким правом?

а) Сянок, Львів, Луцьк, Київ;

б) Полтава, Ужгород, Луцьк, Київ;

в) Рівне, Львів, Київ;

г) Запоріжжя, Полтава, Умань, Корсунь-Шевченківський.

7. Хто стояв на чолі княжого двору?

а) тіуни;

б) дворецький;

в) князь;

г) княжа дружина.

8. Хто належав до економічно залежних верств населення Київ­ської Русі?

а) рядовичі, закупи, холопи;

б) тіуни потайні старости;

в) челядь, тіуни;

г) усі відповіді правильні.

9. Рядовичі – це люди, що:

а) служили феодалам за договором;

б) які цілком залежать від феодала;

в) вільно служать князю;

г) правильні відповіді а і б.

10. Засновник харківського університету:

а) А. Самборський;

б) В. Каразін;

в) М. Ліванов;

г) М. Туган-Барановський.

Практичне завдання 2

Зобразіть розвиток управлінської думки Київської Русі схематично.

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати особливості розвитку управлінської думки України на різ­них етапах її розвитку, джерела вивчення вітчизняної науки управ­ління, особливості господарювання і управління Київської Русі, пред­ставників розвитку управлінської думки: М. А. Балудянського, В. Н. Ка­разіна, І. В. Вернадського, М. Х. Бунге та ін. і їх внесок в розвиток науки управління;

уміти визначати особливості розвитку управлінської думки в Укра­їні і її основні етапи; пов’язати розвиток управлінської думки України з розвитком історії України.

Рекомендована література: 2, 10–12, 22–24, 26, 37, 40, 41, 45, 46, 47, 55.

МОДУЛЬ 2

ЕВОЛЮЦІЯ НАУКИ УПРАВЛІННЯ

ТА ЇЇ СУЧАСНИЙ СТАН

ТЕМА 5

ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ШКОЛИ

НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ

План

1. Ф. У. Тейлор – засновник школи наукового управління.

2. Основні положення системи управління Ф.У. Тейлора.

3. Ф. і Л. Гілбрети, Г. Гантт, їхня роль у розвитку школи наукового менеджменту.

4. Г. Форд і розробка ним організаційно-технічних принципів управ­ління.

5. Основні недоліки та внесок школи наукового управління в роз­виток менеджменту.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

У середині XIX ст. розпочався бурхливий розвиток промисловості, з’явилися гігантські підприємства, на яких працювали тисячі людей. Необхідно було координувати і контролювати їх діяльність. Стара система управління, що використовувала переважно емпіричні над­бання, із цим завданням не справлялась. Невідповідність старої прак­тики й нових умов була особливо відчутною на американських під­приємствах. Поясніть цю ситуацію. Чому саме в США на основі експе­риментів Ф. У. Тейлора, Г. Гантта, Ф. і Л. Гілбретів, Г. Форда були сформульовані основні положення школи наукового управління? За які заслуги в удосконаленні науки управління Ф. У. Тейлора назива­ють «батьком наукового менеджменту», а також засновником школи наукового управління? Які експерименти проводив Ф. У. Тейлор, виявляючи фактори, які впливали на рівень продуктивності праці, на витрати, пов’язані з нераціональним використанням обладнання, мате­ріалів, сировини, на поліпшення праці робітників і використання засо­бів праці і т. ін. Які основні проблеми він розглядає в книгах: «Тариф­на система» (1985), «Цеховий менеджмент» (1903), «Принципи науко­вого управління» (1911). Чому система Ф. Тейлора заклала основи наукової організації праці і чому своїми експериментами і своїми науковими працями Ф. Тейлор намагався довести, що розроблені ним методи наукової організації праці та сформульовані на їх основі прин­ципи «наукового менеджменту» зроблять революцію в сучасному ви­робництві? Система Тейлора полягає у послідовному проведенні прин­ципу розподілу праці на виконавчу й розпорядчу. Він розглядав науковий менеджмент як дієвий засіб зближення інтересів усього пер­соналу завдяки налагодженню більш тісного співробітництва з влас­никами та адміністрацією щодо досягнення виробничих та економіч­них завдань підприємств. Він розробив чотири основні принципи мене­джменту і механізм їх реалізації, а також філософію менеджменту. Визначте, в чому її суть.

До вчених у галузі менеджменту, які продовжили вдосконалення і розвиток теорії наукового менеджменту належать: Генрі Гантт, Френк і Ліліан Гілбрети, Генрі Форд.

Генрі Гантт став головним послідовником Ф. У. Тейлора, він опуб­лікував книги «Праця і дохід» (1910), «Промислове керівництво» (1916), «Організація праці» (1919).

Г. Гантт розробив першу систему оплати за достроково якісно ви­конане виробниче завдання, будував плани майбутньої демократизації на виробництві, мріяв про гуманізацію науки управління, вважав, що проблема людського фактора є однією з найважливіших проблем ме­неджменту, вніс доцільність графічної інтерпретації менеджменту. Роз­гляньте детально, в чому сутність наукового менеджменту Г. Гантта. Значний внесок у розвиток школи наукового управління здійснило подружжя Ф. і Л. Гілбретів, їхня робота з поліпшення видів рухів заклала фундамент для сучасного розроблення стандартів праці, а та­кож принципів її стимулювання за допомогою заробітної плати. Крім того, Л. Гілбрет дала початок новому направленню в теорії менедж­менту, яке в подальшому почало називатись «управління персона­лом». У чому сутність експериментів, проведених Гілбретами, які їх результати?

Генрі Форд один із творців наукового менеджменту, символ орга­нізаційного і технічного прогресу, творців суспільства масового спо­живання і соціальних гарантій, він запропонував найпрогресивніші ідеї організації і управління виробництвом, розробивши організацій­но-технічні принципи управління організацією. Розгляньте детально ці принципи і їх роль у підвищенні продуктивності виробництва.

Головним результатом упровадження і розвитку школи наукового менеджменту було загальне практичне управління промисловим під­приємством. У чому саме воно проявилось?

Проте школа не вирішила значну частину проблем в управлінні підприємством, що мало негативну сторону.

Розгляньте недоліки школи наукового управління.

Термінологічний словник

Відрядна оплата праці – це заробітна плата, розмір якої, залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попереднього встановлення норм часу (ви­робітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

Емпіричний підхід до науки управління заснований на практично­му досвіді та ситуативному розумінні.

НОП – наукова організація праці.

Перша леді менеджменту – Ліліан Гілбрет.

Теоретичний підхід до науки управління ґрунтується на глибоко­му вивчені й осмисленні основ науки управління і логіки, викорис­танні надбань інших наук, зокрема, психології, соціології, математики.

Семінарське заняття 4

Виникнення і розвиток школи наукового управління

Мета: навчитись визначати особливості основних положень шко­ли наукового управління в менеджменті та знаходити приклади прак­тичної реалізації основних положень цієї школи в діяльності сучасних організацій.

План

1. Передумови, які сприяли розвитку школи наукового управління:

– розвиток сприятливих економічних, соціальних і політичних умов, що заохочували до праці, а також конкуренції і інно­вацій; зростання швидкісних машин і можливості їх обслуго­вування малокваліфікованими робітниками; відсутність опо­ру впровадження машин;

– створення системи транспорту і зв’язку;

2. Ф. У. Тейлор – засновник школи наукового управління:

– проведення експериментів, які виявляли фактори, що вплива­ли на рівень продуктивності праці;

– встановлення, що причина невисокої продуктивності праці працівників полягає в недосконалості системи оплати;

– проведення принципу розподілу праці на виконавчу та розпо­рядницьку;

– розуміння філософії менеджменту.

3. Основні положення системи управління Ф. У. Тейлора:

– основні чотири принципи менеджменту;

– механізм реалізації принципів менеджменту;

– основні завдання менеджменту;

– визнання менеджменту як самостійної науки.

4. Ф. і Л. Гілбрети, Г. Гантт і їх роль у розвитку школи наукового управління:

– визначення норм необхідно встановлювати на основі науко­вих розробок;

– розробка Г. Ганттом карт-графіків, використання графічних методів планування;

– будівництво Г. Ганттом планів демократизації виробництва і «гуманізації» науки управління;

– вплив досліджень Л. і Ф. Гілбретів на розвиток організації технічного нормування праці, на вдосконалення рухів, на мож­ливість збільшення випуску продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на виробництво;

5. Г. Форд і розробка ним організаційно-технічних принципів управління виробництвом:

– принципи організації виробництва;

– значення і роль виробничого оперативного планування.

6. Внесок і основні недоліки школи наукового управління в розви­ток менеджменту:

– концепція наукового управління було переломним етапом, в результаті чого управління було визнано самостійною галуз­зю знань;

– запровадження НОП сприяло скороченню витрат на вироб­ництво;

– основну умову звертали на індивідуальну ефективність кож­ного працівника;

– не розробила ефективних методів стимулювання праці;

– не вирішила всіх проблем управління організацією.

Питання для самостійного опрацювання

1. Розгляньте умови, в яких розвивалось підприємництво в США в кінці XVIII – на початку XIX ст. У чому були переваги американської системи виробництва в XIX ст.?

2. Які елементи механізму впровадження філософії менеджменту в практику господарювання виокремлює Ф. У. Тейлор?

3. Чому концепція Г. Форда потерпіла провал у період кризи 1929–1933 р.?

4. Складіть короткі біографічні довідки представників школи науко­вого управління.

5. Проаналізуйте використання свого робочого часу, внесіть про­позиції щодо покращення його організації.

Практичне завдання 1

Використовуючи статті, газети, публікації в журналах, покажіть, як на сучасних підприємствах використовуються досягнення школи науко­вого управління.

Практичне завдання 2

Дайте відповіді на тести

1. Хто є засновником школи наукового управління?

а) Г. Гантт;

б) Ф. Тейлор;

в) Г. Форд;

г) А. Файоль.

2. Хто з авторів школи наукового управління стверджує, що «ме­неджери повинні думати, а робітники – працювати»:

а) Г. Гантт;

б) Г. Форд;

в) Ф. Тейлор;

г) Ф. Гілбрет.

3. Хто з представників школи наукового управління розробив кри­терії ідеального менеджера:

а) Ф. і Л. Гілбрети;

б) Г. Гантт;

в) Ф. Тейлор;

г) Й. Єрманський.

4. Хто з сучасних спеціалістів у галузі проблем управління писав: «Тейлоризм – це скеля, на якій ми споруджуємо нашу дисципліну»:

а) Й. Єрманський;

б) П. Друкер;

в) Д. Ральф;

г) У. Альфред.

5. У яких працях Ф. Тейлор розглянув три основні проблеми: норму­вання праці, роль менеджерів, винагорода та стимулювання:

а) «Управління фабрикою», «Принципи наукового управління»;

б) Дослідження про природу і причини багатства народів, «Про економію матеріалів і обладнання»;

в) «Цеховий менеджмент», «Загальне і промислове управління»;

г) «Дванадцять принципів продуктивності праці», «Загальне і промислове управління».

6. Яка книга Ф. У. Тейлора опублікована в 1911 р., дала змогу виз­нати менеджмент як науку і самостійну сферу досліджень:

а) принципи менеджменту;

б) наукова організація праці;

в) загальне і промислове управління;

г) 14 принципів управління.

7. Хто і коли запропонував термін «наукове управління»?

а) Л. Брайдес, 1910 р.;

б) Ф. Тейлор, 1911 р.;

в) Г. Емерсон, 1915 р.;

г) Ч. Беббідже, 1900 р.

8. Яка країна справедливо вважається батьківщиною менеджменту?

а) Англія;

б) Германія;

в) США;

г) Франція.

9. Хто першим розглядав питання оперативного управління і ка­лендарного планування діяльності підприємства?

а) Ф. Тейлор;

б) Е. Мейо;

в) М. Фоллетт;

г) Г. Гантт.

10. Хто з представників наукової школи управління вивчав трудові рухи і дії робочих при виконанні масових ручних операцій?

а) Ф. Тейлор;

б) Г. Емерсон;

в) Ф. Гілбрет;

г) Е. Мейо.

11. Хто з представників школи наукового управління використо­вував в оперативному управлінні графічні методи:

а) Г. Гантт;

б) Й. Єрманський;

в) М. Фоллетт;

г) Ф. Гілбрет.

12. Автор книги «Азбука наукової організації праці на підприємстві»:

а) Е. Мейо;

б) Й. Єрманський;

в) М. Фоллетт;

г) Ф. Гілбрет.

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати передумови розвитку школи наукового управління, внесок в розвиток школи наукового управління і науки управління Ф. Тейлора, Л. і Ф. Гілбретів, Г. Гантта, Г. Форда і недоліки цієї школи, періоди її активного розвитку, об’єкт вивчення, критерії її оцінки і результативність;

уміти використовувати розробки представників школи наукового управління з метою ефективної організації виробництва на сучасних підприємствах, забезпечувати наукову організацію праці менеджерів, нормувати працю працівників і забезпечувати їх стимулювання.

Рекомендована література: 3–7, 10–12, 15, 17, 19, 22, 23, 34, 36, 45.

ТЕМА 6

ФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ (КЛАСИЧНОЇ)

ШКОЛИ УПРАВЛІННЯ

План

1. «Файолізм» або загальна теорія менеджменту.

2. Чотирнадцять принципів управління А. Файоля.

3. Теорія бюрократії М. Вебера.

4. Г. Лютер, Л. Урвік, Дж. Муні, Г. Черч і їх внесок у розвиток адміністративної школи.

5. Роль Г. Емерсона в розвитку теорії управління.

6. Основні недоліки адміністративного підходу і внесок класичної школи в розвиток менеджменту.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Якщо науковий менеджмент досліджує роботу окремих працівни­ків, то адміністративний менеджмент зосереджений на управлінні організації в цілому. Значний внесок в адміністративний менеджмент зробив Анрі Файоль, він вважав, що успіх організацій залежить від адміністративної спроможності, а не від технічних знань. Він вважав, що всі працівники підприємства тією чи іншою мірою повинні брати участь в адміністративному управлінні. Основні теоретичні висновки А. Файоля щодо проблем удосконалення управління викладені в його книзі «Загальне і промислове управління» (1916), а також в творах «Наукова організація праці» та «Позитивне управління». Файоль на­магався дати визначення теорії менеджменту, яку він розглядав як поєднання принципів, правил і методів управління, які розроблені й перепровірені досвідом роботи. А. Файоль вважає, що всі операції, що існують на підприємстві, можна поділити на 6 груп. Назвіть ці групи. Адміністрування – лише одна з шести функцій, якими управління по­винно забезпечувати правильний хід виробництва, предметом діяльнос­ті має бути передбачення, організація, розпорядництво, узгодження і контроль. Розгляньте складові адміністративної функції. В чому різни­ця між професійно-технічною установкою і адміністративною уста­новкою?

Слід зазначити, що адміністративна установка частково ґрунтуєть­ся на особистій обдарованості, частково – на поглибленому життєвому знанні принципів і правил адміністративної доктрини. Інтерес викли­кає і оцінка Файолем якостей, якими повинен володіти ідеальний ме­неджер. Розгляньте ці якості. Слід зазначити, що спеціальне навчання можливо забезпечити на основі довготривалої практики, але цей про­цес може бути прискорений. Використовуючи досвід і спостереження Файоль розробив структуру знань у вигляді адміністративної теорії менеджменту. Розгляньте, що вона включає. Принципи управління, за А. Файолем, – це основні правила, що визначають побудову і функціону­вання системи управління; найважливіші вимоги, дотримання яких за­безпечує ефективність управління. Розмірність їх використання визна­чається як конкретною ситуацією, так мистецтвом менеджера. Щодо діяльності вищої ланки управління А. Файоль сформулював чотирнад­цять принципів управління. Розкрийте їх сутність. Крім принципів, загальна теорія менеджменту включає елементи менеджменту. Що це за елементи, опишіть їх.

А. Файоль став основоположником процесного підходу до управ­ління організацією. В чому сутність цього підходу? Відбулася зміна управлінської парадигми, якщо в традиційному підході акцентовано увагу на самостійність окремих елементів організації, то процесний – на їх взаємообумовленість.

Г. Лютер та Л. Урвік поглибили основні положення А. Файоля, виділив основні елементи адміністративної діяльності: планування, орга­нізацію, укомплектування штату, керівництво, координацію, складан­ня бюджету. Крім того, вони приділили увагу розробці принципів побудови формальної організації, які актуальні і в наш час. Розгляньте ці принципи. Слід зазначити, що Л. Урвік попереджав про складність проблем управління, про те, що швидкодіючих управлінських спосо­бів іх вирішення не існує. Л. Урвік розробив спосіб порівняння і сис­тематизації концепцій менеджменту. Розгляньте, в чому їх сутність?

Г. Лютер уточнив елементи адміністративної діяльності, особливу увагу приділив роботі з кадрами. Цікаві дослідження значення кон­кретних і загальних цілей в організації, а також їх координації здій­снені Дж. Муні у книзі «Прогресивна економіка». Дж. Муні і Р. Рейлі опублікували працю «Принципи організації», в якій дали загальне виз­начення поняття «організація» як однієї із форм об’єднання людей для досягнення цілей.

Г. Емерсон зробив суттєвий внесок у розробку наукових основ ме­неджменту, вперше торкнувся питання про ефективність виробництва в широкому контексті. Цій проблемі він присвятив головну працю свого життя «Дванадцять принципів продуктивності праці» (1912), яка стала одним із наріжних каменів історії учень менеджменту. Перші п’ять принципів стосуються відносин із людьми, а інші конкретних методів і інститутів управління. Розгляньте зміст усіх принципів. Зав­дяки їм автор формує структуру для побудови власної системи мене­джменту.

Теорію ідеальної бюрократії сформулював відомий німецький со­ціолог Макс Вебер, який зробив значний внесок у розвиток сучасної управлінської думки. Якщо А. Файоль дослідив функціональний аспект менеджменту, то М. Вебер розглянув його інституціальний аспект. У праці «Господарство і суспільство» в 1920 р. М. Вебер аналізує проб­леми лідерства і бюрократичної структури влади в організації. Він ви­діляє три основних типи організації в суспільстві, залежно від харак­теру влади, яку має керівник. Які типи влади виділяє М. Вебер, дайте їх характеристику. Чому ідеальний (бюрократичний) тип влади, засно­ваний на спеціальному розподілі влади, забезпечує керівнику можли­вість бути лідером в організації. Розробивши «ідеальний тип» адмініс­тративної організації бюрократії, М. Вебер запропонував основні її елементи. Вкажіть, які саме. Крім того, проаналізувавши три ідеальні види влади, М. Вебера зробив висновок, що найефективнішу основу бюрократії створює раціонально-правовий вид влади. Чому він це стверджував?

Внеском адміністративної школи в управління є те, що з виникнен­ням адміністративної школи спеціалісти почали постійно розробляти підходи до управління організацією в цілому, намагаючись при цьому найкращим чином розділити організацію на підрозділи або групи з урахуванням їх спеціалізації. Саме ця школа вказала на необхідність розподілу праці в організаціях. Метою класичної школи було створен­ня універсальних принципів управління. Ці принципи розглядали два основних аспекти: розробку раціональної структури організації і побу­дови на цій основі раціональної системи управління, яка представляє раціональну модель. Управління розглядали як універсальний процес, який складається з взаємопов’язаних функцій. В чому ви вбачаєте не­доліки адміністративної школи?

Термінологічний словник

Бюрократія – правління державних службовців; влада апарату управління; система управління, у якій влада належить чиновницькій адміністрації.

Влада – право і можливість розпоряджатись,чинити певний вплив на поведінку людей за допомогою різноманітних засобів.

Влада в організації – владні повноваження, якими наділяються ке­рівники організації.

Принципи управління – правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система менеджменту організації.

Харизма (від грец. «благодать») – особлива якість, яка дає магічну силу особі властителя і дозволяє йому здійснювати функцію вождя, спонукаючи віру в його можливості.

Принципи організаційної структури – основні вимоги до органі­заційної структури, покликані забезпечити досягнення цілей організації.

Семінарське заняття 5

Формування адміністративної (класичної) школи управління

Мета: навчитись визначати особливості формування адміністра­тивної (класичної) школи управління та знаходити приклади прак­тичної реалізації основних положень цієї школи в діяльності сучасних організацій.

План

1. Визначення поняття управління представниками класичної шко­ли і класифікація його за функціональними ознаками.

2. Чотирнадцять принципів управління А. Файоля.

3. Теорія бюрократії М. Вебера.

4. Внесок у розвиток класичної школи Г. Черча, Дж. Муні, Г. Лю­тера, Л. Урвіка.

5. Роль Г. Емерсона в розвитку теорії управління.

6. Основні недоліки адміністративного підходу та внесок класич­ної школи в розвиток менеджменту.

Питання для самостійного опрацювання

1. Біографічні довідки А. Файоля., М. Вебера, Г. Емерсона.

2. У чому відмінність адміністративної школи від школи науково­го управління?

3. Основні принципи «ідеальної бюрократії» М. Вебера і їх вико­ристання в сучасних організаціях.

4. Що А. Файоль вважав предметом теорії менеджменту?

5. Як змінюється співвідношення технічної і адміністративної «уста­новок» при підвищенні менеджерів по ієрархічних щаблях?

6. Наведіть приклади, які підтверджують правомірність сумнівів М. Вебера відносно «обожнювання бюрократичного управління».

Практичне завдання 1

Дайте відповіді на тести

1. У якій праці А. Файоль розглядав управління як особливий вид діяльності?

а) принципи наукового менеджменту;

б) загальне і промислове управління;

в) дванадцять принципів управління;

г) чотирнадцять принципів управління.

2. У якій гірничо-металургійний компанії пропрацював А. Файоль 58 років?

а) Комамболь;

б) Мидвейльській;

в) Стівенській;

г) Британському синдикаті.

3. А. Файоль стверджував, що немає протиріч між його теорією і теорією Ф. Тейлора, бо вони розглядають:

а) різні періоди розвитку управління;

б) різні рівні організації виробництва;

в) використовують різні методи аналізу;

г) усі відповіді правильні.

4. Принципи А. Файоля:

а) корегуються залежно від специфіки виробничої діяльності організації;

б) мають універсальний характер;

в) характерні для підприємств, які працюють тільки в ринкових умовах;

г) можливо було використовувати тільки в 20–30-ті р.

5. Протягом якого часу функціонувала класична школа управління:

а) 1920–1960 рр.;

б) 1920–1950 рр.;

в) 1930–1950 рр.;

г) 1930–1960 рр.

6. Адміністративна операція включає, за А. Файолем, п’ять обо­в’язкових функцій:

а) технічну, комерційну, фінансову, охоронну, облікову;

б) технічну, комерційну, фінансову, охоронну, адміністративну;

в) планування, організації, розпорядництва, координування, кон­тролю;

г) адміністративну, планування, розпорядництва, координуван­ня, контролю.

7. Хто з представників класичної школи є автором принципів управління виробництвом: «компетентна консультація» і «швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік»:

а) Ф. Тейлор;

б) Г. Емерсон;

в) А. Файоль;

г) Л. Урвік.

7. Хто автор книги «Дванадцять принципів продуктивної праці»:

а) Г. Емерсон;

б) Л. Урвік;

в) А. Файоль;

г) Дж. Муні.

8. Хто з представників класичної школи управління є автором слів: «Працювати напружено – це значить прикладати до справи макси­мальних зусиль, працювати ефективно – це значить прикладати до справи мінімальних зусиль»?

а) Г. Емерсон;

б) Л. Урвік;

в) А. Файоль;

г) Дж. Муні.

9. Хто з представників класичної школи управління є автором принципів: «відповідність людей структурі», «діапазон контролю»?

а) Г. Емерсон;

б) А. Файоль;

в) М. Вебер;

г) Л. Урвік.

10. Скільки типів організації в суспільстві залежно від характеру влади, якою володіє керівник, виділяє М. Вебер?

а) 2;

б) 3;

в) 4;

г) 5.

11. Коли використовується в управлінні харизматичний тип орга­нізації?

а) коли керівник має виняткові властивості;

б) коли члени колективу, за традицією, підкоряються керівникові;

в) коли в колективі використовують традиції;

г) коли керівник має виняткові права й обов’язки.

12. Хто в праці «Теорія соціально-економічної організації» сформу­лював принципи побудови «ідеальної організації»:

а) М. Вебер;

б) Г. Емерсон;

в) Л. Урвік;

г) Дж. Муні.

Практичне завдання 2

Оцініть власні мотиваційні преференції

Перед вами 17 фраз. Порівняйте кожну фразу попарно одна з одною. Наприклад, першу з другою, першу з третьою, першу з четвер­тою і так далі до кінця. Потім другу з третьою, другу з четвертою і так далі. Порівнюючи пари фраз, кожен раз оцінюйте, який вислів для Вас особисто важливіший (приписуйте йому 1 бал). У кінці операції порів­няння підрахуйте, скільки балів набрала кожна фраза. Виберіть три вислови, що отримали найбільшу кількість балів. Це будуть доміну­ючі преференції.

Перед початком порівняння говоріть «Я хочу…»

1. Заробляти собі на життя. 2. Забезпечити своє майбутнє. 3. Куп­ляти гарні речі. 4. Забезпечити собі впливове становище. 5. Завоювати гідне місце в житті. 6. Робити щось цікаве. 7. Набувати нових знань і вмінь. 8. Розвивати свої здібності. 9. Йти в ногу з життям. 10. Бути не гіршим за інших. 11. Застосувати свої сили і здібності. 12. Мати пос­тійних співрозмовників. 13. Завоювати визнання та повагу. 14. Забез­печити собі матеріальний комфорт. 15. Зробити внесок у загальну справу. 16. Бути при ділі. 17. Уникнути неприємностей.

Яких мотивацій Ви б хотіли позбутись?

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: де і коли була створена адміністративна школа, що є об’єк­том вивчення цієї школи, предметом дослідження та критерієм оцінки результативності; чому А. Файоль розглядав управління як універ­сальний процес, який складається з декількох взаємопов’язаних фун­кцій; про створення А. Файолем універсальних принципів управління, дотримання яких забезпечує ефективність управління організацією; про визначення А. Файолем якостей, які необхідні менеджеру; про принципи побудови формальної організації, які розробив Л. Урвік, які не втратили своєї актуальності і сьогодні; про теорію «ідеальної бю­рократії» М. Вебера, в якій він сформулював концепцію раціональ­ного управління, обґрунтувавши необхідність бюрократії для забезпе­чення раціонального функціонування організацій; про загальне визна­чення Дж. Муні і А. Рейлі поняття організації як однієї із форм об’єд­нання людей для загальної мети; про Г. Емерсона, який дослідив принципи трудової діяльності стосовно будь-якого виробництва неза­лежно від виду його діяльності і про дослідження ним штабного принципу управління; про розробку децентралізованої організаційної структури А. Слоуном; про внесок класичної школи в розвиток мене­джменту і про її недоліки;

уміти: використовувати принципи управління, запропоновані А. Фа­йолем, в управлінні організацією; розглядати управління як сукупність функцій управління, тобто як універсальний процес, що залежить від розміру підприємства, рівня управлінської ієрархії і т. ін.; на основі використання теорії бюрократії М. Вебера, впроваджувати наукову організацію управлінської праці на підприємстві, впроваджуючи основ­ні елементи бюрократії.

Рекомендована література: 4, 8, 12, 11, 17, 20, 21, 23–25, 38, 39, 45, 48, 53, 57.

ТЕМА 7

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ

ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ

План

1. Передумови виникнення школи людських стосунків.

2. Мері Паркер Фоллет, Олівер Шелдон, Гюго Мюнстерберг, Чес­тер Ірвінг Бернард, їх внесок у розвиток теорії менеджменту.

3. Біхєвіористичний напрям у менеджменті.

4. Абрахаам Маслоу, Дуглас Мак-Грегор, Фредерік Герцберг, Кріс Арджиріс, Ренсіс Лайкерт – представники школи поведінкових наук, використання положень їх теорій із метою виявлення потенційних можливостей працівника.

5. Недоліки й основний внесок шкіл людських стосунків і поведін­кових наук у розвиток менеджменту.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

У 30–50-ті р. ХХ ст. розвинулася школа людських стосунків або «неокласична школа», яка виникла у відповідь на нездатність класич­ної школи повністю усвідомити значення людського фактора як основ­ного елементу організації. Центр уваги в управлінні був перенесений з виконання завдань на відносини між людьми, що є основною відмін­ною рисою школи людських стосунків, яка критикувала концепцію «економічної людини», представники якої вважали головним стиму­лом людської діяльності лише матеріальну зацікавленість і вказувала на необхідність аналізу психологічної діяльності індивіда, а також ви­сувала вимогу: «людина – головний об’єкт уваги». Засновники школи використовували досягнення психології і соціології – наук про люд­ську поведінку в управлінні.

Учених Елтона Мейо і Мері Паркер Фоллет можна вважати най­більшими авторитетами у розвитку школи людських стосунків в управлінні. Цю школу пропагували Гюго Мюнстерберг, Фріц Ротліс­бергер, Честер Ірвінг Бернард. Відкриття Е. Мейо, пов’язане з Хото­ринським експериментом, полягало в тому, що соціальні та психо­логічні фактори впливають на зростання продуктивності праці більше, ніж фізичні, за умови, що сама організація праці вже достатньою мі­рою раціональна і ефективна. Розгляньте, як проводилися Хоторин­ські експерименти, до яких висновків прийшли вчені після проведення цих досліджень. Чому Е. Мейо велику увагу приділяв неформальним стосункам в організації, в чому сутність його теорії влади і закликів до морального лідерства керівника? Мері Паркер Фоллет стверджувала, що тільки в групі розкривається потенціал людини, тільки там виявля­ється її істинна природа. Чим краще розуміє керівник, що являє собою група і які фактори впливають на її ефективність, тим краще він воло­діє мистецтвом ефективного управління групою. Які причини вступу до групи вказала М. П. Фоллет і чому неформальні організації впли­вають на ефективність формальної організації. Розглядаючи групові конфлікти, вона вказала на способи вирішення їх, розгляньте їх.

Крім інтеграції як принципу ефективної діяльності людей, М. П. Фол­лет важливим напрямом своєї роботи вважала дослідження проблем влади. В чому сутність цього дослідження?

Аспектом філософії М. П. Фоллет було моделювання психологіч­них процесів, необхідних для досягнення мети за рахунок координації та контролю зусиль. Що саме стверджувала М. П. Фоллет?

Ч. І. Бернард, визначивши організацію «як вид співробітництва між людьми», називає три цілі, яких за допомогою співробітництва можна досягти. Назвіть їх. У чому визначається «дієвість» і «ефективність» організації. Які функції, що виконують неформальні організації, виз­начив Ч. І. Бернард?

Ч. І. Бернард будує аналіз функцій керівника. Які три основні фун­кції керівника розглядає Ч. І. Бернард.

Рушійною творчою силою у кожній організації Ч. І. Бернард нази­ває лідерство. Які вимоги до лідерів він висуває?

Визнаний лідер експериментальної психології, Г. Мюнстерберг досліджував поведінку людей у всіх сферах людської діяльності. У праці «Психологія і промислова ефективність» він сформулював основ­ні принципи, відповідно до яких необхідно проводити набір на керівні посади. Розгляньте сутність трьох частин вищевказаної книги. Він вказав на важливість гуманізації процесу управління. В чому сутність гуманізації процесу управління.

«Людським фактором» у психології вважають особу, групу, колек­тив, включені в управлінську систему. Чому сьогодні людський фак­тор визначає конкурентоздатність і ефективність організації. У кінці 50-х рр. школа людських відносин трансформувалась у школу «пове­дінкових наук» або в біхевіористичну, мета якої полягає у підвищенні ефективності окремого працівника в організації в цілому на основі поведінкових наук. Головне завдання її прихильників: Абрахаама Маслоу, Фредеріка Герцберга, Девіда Мак-Клеланда, Дугласа Мак-Грегора та інших – визначення та аналіз поведінки працівника і його взаємодії з іншими людьми в організаційному оточенні. Вони вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету, комунікацій в організації, лідерства і т. д.

Головною метою цієї школи було надання допомоги працівнику в осмисленні, оцінці своїх можливостей і розкритті творчого потенціалу, підвищенні ефективності організації за рахунок підвищення ефектив­ності її людських ресурсів. Так, згідно з теорією ієрархії потреб А. Маслоу, люди постійно відчувають якісь потреби, але потреби існують за певною ієрархією. Менеджер повинен виявляти ці потреби і використовувати відповідні методи мотивації. Розгляньте «піраміду» потреб А. Маслоу.

Двофакторна теорія Ф. Герцберга, в якій він відзначає, що мотива­ція до праці формується під впливом двох різних груп чинників – гігієнічних і мотивуючих. Він вважав, що за відсутності мотиваторів людина ставиться до своєї праці нейтрально, а за появи мотиваторів у неї виникає бажання працювати, що позитивно впливає на результати роботи. Які чинники він відносить до гігієнічних і до мотивуючих.

Згідно з теорією набутих потреб Д. Мак-Клелланда певні типи люд­ських потреб формуються протягом життя індивіда під впливом обста­вин, навчання та досвіду. До них він відніс: потреби в досягненні успі­ху, в співучасті і владі. Розгляньте цю теорію детально.

В основі теорії (Х та У) Дугласа Мак-Грегора лежать два типи управління, або два погляди на робітника з боку менеджерів. Розглянь­те цю теорії та її роль у використанні потенціалу працівника органі­зації. Визначте сильні сторони і недоліки школи людських стосунків і поведінкових наук.

Термінологічний словник

Авторитет лідера – один із суттєвих чинників, що впливає на роботу невеликих груп і організацій.

Адаптація соціальна – пристосування індивіда до умов соціально­го середовища.

Біхевіоризм – вивчення психологічних аспектів поведінки спожи­вачів у процесі вибору та купівлі ними товарів з метою виявлення їх мотивації і переваг.

Винагорода – один із основних елементів системи мотивації і сти­мулювання праці персоналу.

Мотив – спонукальна причина дії і вчинків людей.

Потреба – фізичне або психологічне відчуття нестачі чогось.

Семінарське заняття 6

Соціально-психологічні теорії управління

Мета: одержати уявлення про передумови виникнення шкіл люд­ських стосунків і поведінкових наук і їх внесок у розвиток управління, навчитись вмінню своєчасно використовувати в управлінні ту чи іншу теорію школи поведінкових наук, зрозуміти важливість використання надбань цих шкіл в управлінні сучасними організаціями.

План

1. Передумова виникнення школи людських стосунків. Основні положення теорії Е. Мейо.

2. Мері Паркер Фоллет, Олівер Шелдон, Гюго Мюнстерберг, Чес­тер Ірвінг Бернард, їх внесок у розвиток теорії менеджменту.

3. Біхевіористичне направлення в менеджменті.

4. А. Маслоу, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг, К. Арджиріс, Р. Лайкерт – представники школи поведінкових наук, використання положень їх теорій з метою виявлення потенційних можливостей працівника.

5. Недоліки й основний внесок шкіл людських стосунків і поведін­кових наук у розвиток менеджменту.

Питання для самостійного опрацювання

1. Біографічна довідка Е. Мейо, А. Маслоу.

2. Людський фактор у розвитку менеджменту.

3. Які проблеми працівника пов’язані з його психологічним станом.

4. Головна ідея «принципу групи», яку сформулювала М. П. Фоллет.

5. Хоторинський експеримент і протиріччя його результатів.

Практичне завдання 1

Дайте відповіді на тести

1. Хто з представників неокласичної школи писав, що менедж­мент – це забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб:

а) Мері Паркер Фоллет;

б) Елтон Мейо;

в) Гюго Мюрстенберг;

г) Честер Бернард.

2. Хто з представників школи за гуманні стосунки провів експе­римент в Хоторні, який знаменував новий напрям досліджень у теорії управління?

а) Мері Паркер Фоллет;

б) Елтон Мейо;

в) Гюго Мюрстенберг;

г) Честер Бернард.

3. Яку роль відводили представники неокласичної школи нефор­мальним відносинам у колективі:

а) це – неприродні відносини, які виникають за умови неефек­тивного управління;

б) неформальні відносини були визнані як вагома організаційна сила;

в) це – відносини, які часто призводять до конфліктів;

г) неформальні відносини виникають тоді, коли люди не задо­волені керівництвом.

4. Хто з представників школи людських стосунків запропонував при визначенні професійної придатності використовувати тести?

а) Елтон Мейо;

б) Гюго Мюрстенберг;

в) Мері Паркер Фоллет;

г) Олівер Шелдон.

5. Хто є батьком індустріальної психології:

а) Гюго Мюрстенберг;

б) Елтон Мейо;

в) Мері Паркер Фоллет;

г) Честер Бернард.

6. Хто з представників школи людських стосунків розглядав лідер­ство як груповий процес?

а) Гюго Мюрстенберг;

б) Елтон Мейо;

в) Мері Паркер Фоллет;

г) Честер Бернард.

7. Хто з представників школи людських стосунків вважав, що «…крім ефективного виробництва товарів і послуг бізнес несе ще й етичну відповідальність перед суспільством»?

а) Олівер Шелдон;

б) Мері Паркер Фоллет;

в) Елтон Мейо;

г) Честер Бернард.

8. Хто є автором цієї тези: «Співробітництво, а не керівництво являє собою творчий процес, однак вміння вести за собою є незамін­ним детонатором, який задіює усі сили»:

а) Олівер Шелдон;

б) Мері Паркер Фоллет;

в) Елтон Мейо;

г) Честер Бернард.

9. Хто замінив концепцію «раціональний робітник» концепцією «соціальний робітник»?

а) Елтон Мейо;

б) Олівер Шелдон;

в) Мері Паркер Фоллет;

г) Честер Бернард.

10. Хто є автором книги «Нова держава», в якій підкреслюється важливість людських стосунків?

а) Елтон Мейо;

б) Олівер Шелдон;

в) Мері Паркер Фоллет;

г) Честер Бернард.

11. Хто висунув ідею гармонізації праці й капіталу, яка може бути досягнута при правильній мотивації і за умови спільності інтересів усіх зацікавлених сторін:

а) Елтон Мейо;

б) Олівер Шелдон;

в) Мері Паркер Фоллет;

г) Честер Бернард.

12. «У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували» – це одна із тез теорії Д. Мак-Грегора:

а) теорії «Х»;

б) теорії «У»;

в) теорії «Z»;

г) теорії «Я».

Практичне завдання 2

Ієрархія потреб

На основі вивчених теорій А. Маслоу, Ф. Герцберга і особистого аналізу визначте свій домінуючий рівень потреб:

1. Потреба в реалізації своїх можливостей.

2. Потреба у повазі з боку інших.

3. Потреба в належності до певної соціальної групи.

4. Потреба у безпеці.

Практичне завдання 3

Оцініть за 9-бальною шкалою свої мотиви досягнень

(найвищий вияв мотиву – 9 балів, найнижчий – 1):

Високий:

Низький:

1.

Активність

9 8 7 6 5

4 3 2 1

2.

Прагнення до ризику

9 8 7 6 5

4 3 2 1

3.

Ініціативність

9 8 7 6 5

4 3 2 1

4.

Прагнення до відповідальності

9 8 7 6 5

4 3 2 1

5.

Бажання діяти негайно

9 8 7 6 5

4 3 2 1

6.

Спрямованість до розв’язання проблем, що виникають

9 8 7 6 5

4 3 2 1

За результатами вивчення теми 7 студенти повинні

знати: передумови виникнення шкіл людських стосунків, поведін­кових наук; особливості біхєвіористичного напряму в менеджменті; представників шкіл людських стосунків і поведінкових наук; особли­вості використання положень цих теорій з метою виявлення потенцій­них можливостей працівника і створення ефективних відносин у ко­лективі; недоліки та основний внесок шкіл людських стосунків і пове­дінкових наук в розвиток менеджменту;

уміти: своєчасно, в необхідний момент використати в управлінні ту чи іншу теорію представників шкіл людських стосунків і поведін­кових наук з метою ефективного використання трудового потенціалу організації; підвищити ефективність організації за рахунок підвищен­ня ефективності її людських ресурсів.

Рекомендована література: 1, 4, 5, 11, 14, 15, 17, 23, 24, 46, 50, 52, 54, 56–58.

ТЕМА 8

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ

План

1. Школа науки управління або кількісний підхід.

2. Процесний підхід.

3. Системний підхід.

4. Ситуаційний підхід.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Наука управління, або кількісний підхід, (1950 р. – до сьогодні) розвинулася після появи комп’ютерів і відповідної освіти у менедже­рів. У кількісному підході виділяють: дослідження операцій і моделей. Після постановки проблеми група спеціалістів з дослідження операцій розробляє модель ситуації. Після створення моделі змінним задаються кількісні значення, це дозволяє порівняти і описати кожну зміну і від­ношення між ними. Особливу роль при цьому відведено технічному та програмному забезпеченню.

Представники цієї школи або підходу розглядають управління як логічний процес, що може бути виражений у математичній формі. Розроблення концепції управління ґрунтується на застосуванні мате­матичного апарату, за допомогою якого досягається інтеграція мате­матичного аналізу та суб’єктивних рішень менеджера. У галузі вироб­ничого менеджменту відбувається процес поєднання старих ідей з но­вими підходами, заснованих на новітніх методах дослідження управ­ління. Що стало поштовхом для застосування кількісного підходу, і хто є представниками цієї школи? Чому кількісну школу називають наукою управління? Чому цей підхід підкреслює роль управлінського рішення?

Процесний підхід вперше був розглянутий представниками адмі­ністративної школи, які розглянули функції управління, але вони роз­глядали їх спочатку як незалежні одна від одної. У процесному під­ході функції управління розглянуто як взаємозалежні. Процес управ­ління являє собою загальну суму всіх функцій, кожна управлінська функція теж являє собою процес, бо складається із серії взаємопов’я­заних дій. На які функції вказував А. Файоль, розглядаючи управління як універсальний процес? Чому сьогодні немає єдиної думки: які фун­кції необхідно відносити до процесу управління, а які необхідно роз­глядати як самостійну управлінську діяльність?

Функції управління в процесному підході мають дві загальні харак­теристики: всі вони потребують прийняття рішень і для всіх необхідна комунікація. Як це зрозуміти? Концепція процесного підходу і сьогод­ні залишається нереалізованою в повній мірі, бо не дає керівнику чіт­кого алгоритму управління. Чому?

У 60-х р. теорія загальних систем посіла гідне місце у теорії мене­джменту. Вона замінила процесний підхід до управління, побудова­ний на розумінні управлінської діяльності як функціонально зумовле­них елементів, що випливають один із одного, системним підходом. При такому підході управління стали розглядати не як «одномірне», а як багатопланове, динамічне явище, покликане забезпечити взаємо­зв’язок внутрішнього середовища організації з її зовнішнім оточенням.

У чому особливості, характерні риси системного підходу? Який внесок у розвиток системного підходу зробили Людвіг фон Берта­ланфі, Честер Бернард, Кеннет, Боулдінг, Норберт Вінер? Одним із найпослідовніших представників системного підходу є видатний теоре­тик сучасності в галузі управління П. Друкер. У чому полягає сутність його концепції управління відповідно до цілей?

У 80-ті рр. однією з найпопулярніших теорій у межах системного підходу стала концепція «7-S». У чому сутність і значення моделі «Мак-Кінсі 7-S»? Зміни в одній змінній через систему зв’язків впли­вають на стан інших, тому підтримка балансу і гармонії між ними ста­новить головне завдання сучасного менеджменту.

Сучасна науково-технічна революція призвела до того, що внут­рішнє і зовнішнє середовище організації на противагу минулому весь час стрімко змінюються. Нові реалії відобразив ситуаційний (ситуатив­ний) підхід до менеджменту. Він становив одну із основ концепцій стратегічного управління, суть цього підходу полягає в тому, що одні й ті ж функції управління по-різному реалізуються в конкретних си­туаціях, а завдання менеджменту, щоб на основі детального аналізу факторів, які формують цю ситуацію підібрати необхідні прийоми й методи вирішення проблем, які виникають з урахуванням їх переваж­них недоліків і реальних можливостей застосування. Які ключові ідеї ситуаційного підходу? Які чотири обов’язкові кроки мають здійснити менеджери, щоб домогтись ефективного управляння у кожній кон­кретній ситуації? Які конкретні риси ситуаційного підходу?

Який внесок у розвиток ситуаційного підходу зробили Ігор Ансофф, Бенгто Карлоф, Майкл Портер? Чому реалізація ситуаційного підходу вимагає від менеджерів глибоких знань, умінь швидко орієнтуватись в обставинах, які постійно змінюються, творчого підходу до справ, здат­ності не тільки вирішувати самому, але й організовувати колективну працю підлеглих? Вкажіть, у чому позитивна й негативна сторони кожного з вищевказаних підходів?

На основі аналізу теорії і практики управління різними об’єк­тами встановили такі наукові підходи до менеджменту:

– адміністративний, відтворювальний, динамічний, інтеграційний, кількісний, маркетинговий, нормативний, поведінковий, процесний, системний, ситуаційний, функціональний. Визначте сутність кожного підходу і його результативність.

Термінологічний словник

Відкрита система – система, яка характеризує взаємозв’язок із зовнішнім середовищем.

Ентропія – це закономірний процес, який веде до системного занепаду.

Модель – це форма зображення реальності, вона дещо спрощує реальність і подає її абстрактно.

Система – це певна цілісність, яка складається із взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Це взаємопов’язаний набір елементів, що функціонують як єдине ціле.

Ситуаційний підхід – застосування різних методів управління виз­начається конкретною ситуацією.

Питання самостійного опрацювання

1. Визначте, чому формалізація управлінських функцій зумовила необхідність перегляду структурних елементів організації?

2. Вимоги до менеджера у разі використання ситуаційного підходу в управлінні.

3. Охарактеризуйте основні риси системи.

4. Біографічна довідка П. Друкера, І. Ансоффа.

5. Розкрийте сутність однієї з популярних системних концепцій: теорія «7-S».

6. Теорія організаційної культури: загальна характеристика; особ­ливості розвитку організаційної культури і застосування теорії в су­часних умовах.

Практичне завдання 1

Розгляньте конкретну ситуацію і дайте відповіді

на поставлені запитання.

Досвід ефективного управління.

З чого ми почали? Розробили програму для того, щоб, по-перше, зберегти підприємство як єдиний майновий посібник; по-друге, збе­регти кадровий потенціал. Ми пішли по шляху розумної децентралі­зації – створення дочірніх підприємств, що допомогли б вирішити проблеми головного підприємства.

Дочірні підприємства створювалися в дуже складних умовах, особ­ливо ті, перед якими було поставлено завдання – випускати товари народного споживання. Саме в той час на український ринок вийшли дуже серйозні конкуренти з Польщі й Туреччини. Фактично вітчиз­няний ринок був завалений дешевим товаром низької якості. Але ми витримали конкуренцію. Наприклад, одне з наших дочірніх підпри­ємств чисельністю близько 80 чоловік, що випускає товари народного споживання, сьогодні має оборот близько 2 млн грн, а його прибуток, за підсумками минулого року, становив 240 тис. грн.

Як підприємству хімічної промисловості доводилося, крім іншого, вирішувати і проблеми, пов’язані з екологією? На настійливу вимогу влади ми змушені були закрити всі шкідливі виробництва. З погляду екології, напевно, це рішення було правильним, але на ву­лиці опини­лись 1 тис. чоловік.

Підприємство стало першим в Україні, що набуло статусу муніци­пальної власності. Ми наполягали на зміні концепції приватизації, тобто запропонували некомерційний конкурс, розробили серйозний інвестиційний проект, що дозволяв здійснити модернізацію «Хімво­локно», розмістити нові виробництва.

Ми врятували підприємство від розграбування, бо саме так би за­кінчилася приватизація на умовах комерційного конкурсу. За будь-яких обставин місто повинне мати контрольний пакет акцій.

Актуальне на нашому підприємстві й кадрове питання. Якщо на даний момент команда керівників уже сформована, то це не значить, що всі проблеми менеджменту вирішені. Наприклад, наразі нам вкрай необхідні економісти та юристи. І ми готуємо їх за рахунок підпри­ємства. Нещодавно у нас було спільне засідання профспілкового комі­тету, де ми вирішили, що будемо направляти на безкоштовне навчан­ня дітей працівників ВАТ «Київхімволокно». Таким чином, ми нада­ємо їм можливість одержати вищу освіту, а підприємство, у свою чер­гу, одержить приплив молодих кадрів, знання яких уже відповідає но­вій економічній ситуації.

Хоча ми сьогодні живемо зовсім в іншій політичній формації, ніж раніше, я, як директор, ніколи не погоджусь із тим, що відносини ке­рівництва і працівників підприємства повинні обмежуватися фінансо­вими рамками. Ми зберегли на «Київхімволокно» всю соціальну сфе­ру: сьогодні працюють профілакторій, дитячий табір, будинок культу­ри, тощо. У 2007 р. ці підрозділи були переведені на самофінансуван­ня. Цього ж року 30 % дітей працівників нашого підприємства були оздоровлені за рахунок засобів ВАТ «Київхімволокно» і профспілко­вого комітету. Зараз ми разом з київською владою займа­ємося дуже серйозним проектом – створюємо центр реабілітації не­повнолітніх. З першого квітня ми плануємо підвищити середню заробітну плату ро­бітників на 20–30 %.

Головний принцип кадрового менеджменту – це рівень підготовки, що повинен відповідати рівню поставлених перед менеджером або фахівцем завдань. І, звичайно ж, це відданість інтересам підприємства, комунікабельність, сумлінність і ретельність.

Запитання до ситуації

1. Наведіть приклад використання в управлінні підприємством системного і ситуаційного підходів.

2. Чи є, на Ваш погляд, ці підходи ефективними в управлінні діяльністю підприємства «Київхімволокно»?

3. На які елементи підприємства «Київхімволокно» як системи треба звернути увагу для покращення його діяльності?

Практичне завдання 2

Дайте відповіді на тести

1. За якого методу управління слід розробити модель ситуації, яка дає змогу краще зрозуміти складність реальності?

а) процесного;

б) ситуаційного;

в) кількісного;

г) системного.

2. Які методи управління вперше застосовані в Англії і згруповані під назвою «дослідження операцій»:

а) кількісні;

б) ситуаційні;

в) системні;

г) процесні.

3. Хто стверджував, що управління повинне починатись із роз­робки цілей:

а) П. Друкер;

б) А. Маслоу;

в) Ф. Тейлор;

г) Д. Ральф.

4. Хто є автором «Концепції самоуправляючого трудового колективу»?

а) П. Друкер;

б) А. Маслоу;

в) Ф. Тейлор;

г) Д. Ральф.

5. Представники якої школи розглядали управління як логічний про­цес, що може бути виражений математично?

а) класичної;

б) науки управління;

в) неокласичної;

г) людських відносин.

6. Хто є представником школи науки управління:

а) Ф. Тейлор, Л. Гілбрет;

б) А. Файоль, Р. Акофф;

в) Р. Акофф, С. Бір;

г) усі відповіді неправильні.

7. Який підхід в управлінні спирається на економіко-математичні підходи?

а) кількісний;

б) процесний;

в) системний;

г) ситуаційний.

8. В якому підході в управлінні використовуються моделі?

а) у кількісному;

б) у процесному;

в) у системному;

г) у ситуаційному.

9. До якого виду системи слід відносити підприємства, організації в процесі управління?

а) комбінованої;

б) відкритої;

в) закритої;

г) простої.

10. Конкретний набір обставин, які впливають на управління орга­нізацією в певний час, слід розглядати як:

а) вплив зовнішнього середовища;

б) ситуацію;

в) реалізацію окремих функцій;

г) як найбільш чутливі елементи, що впливають на діяльність організації.

11. Який сучасний підхід менеджменту розглядає управління як процес, що складається з серії взаємопов’язаних дій, які називаються функціями управління?

а) математичний;

б) кількісний;

в) процесний;

г) ситуаційний.

12. Хто вперше запровадив поняття «процесний підхід» в управлінні?

а) Ф. Тейлор;

б) А. Файоль;

в) Г. Емерсон;

г) Е. Мейо.

13. Про який підхід до управління йдеться: «Це не набір правил чи принципів, якими мають керуватись управлінці, а загальний спосіб мислення і підходу щодо організації і управління»?

а) системний;

б) процесний;

в) ситуаційний;

г) кількісний.

14. Система – це:

а) об’єднання функцій управління з метою реалізації цілей;

б) певна цілісність, яка складається із взаємопов’язаних частин (елементів), кожна з яких робить свій внесок у характерис­тику цілого;

в) певна кількість підприємств і організацій, які діють за умови тісного спілкування з зовнішнім середовищем;

г) усі відповіді правильні.

15. Хто є основоположником загальної теорії систем, на якій будується системний підхід?

а) П. К. Анохін;

б) Людвіг фон Берталанфі;

в) Р. Ансофф;

г) П. Друкер.

16. Основними елементами системи слід вважати:

а) цілі, завдання, структуру, техніку, технологію, людей;

б) зовнішнє і внутрішнє середовище;

в) кадровий потенціал і структуру управління;

г) усі відповіді правильні.

17. До якого сучасного підходу управління слід віднести «теорію адаптації», «теорію управління за результатами» і «теорію гло­бальної стратегії»?

а) процесного;

б) системного;

в) ситуаційного;

г) кількісного.

18. До якого підходу слід віднести теорію «7-S»?

а) до процесного;

б) до системного;

в) до ситуаційного;

г) до кількісного.

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: сучасні підходи управління – кількісний, процесний, сис­темний, ситуаційний, коли вони почали використовуватись і чому са­ме; в чому сутність кожного підходу і їх значення в розвитку науки управління, які їх позитивні й слабкі сторони;

уміти: визначати необхідність ефективності використання того чи іншого сучасного підходу в управлінні організацією чи підприємством.

Рекомендована література: 2, 11, 13, 16, 17, 26, 35, 40, 46, 47, 53–55, 57, 58.

ТЕМА 9

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ

МЕНЕДЖМЕНТУ НА УКРАЇНІ

План

1. Підходи до управління в перші десятиліття соціалістичної доби.

2. Видатні представники радянського менеджменту та їх внесок у розвиток управлінської думки: О. Гастєв, П. Керженцев, Ф. Дуна­євський, О. Богданов та ін.

3. Зміни в системі управління в 50–70 р. ХХ ст.

4. Управлінська сутність перебудови і перехід України до ринко­вого регулювання економіки.

5. Нова управлінська парадигма України періоду її ринкового ре­формування.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

В післяреволюційний період національно зумовлена управлінська думка на Україні не суперечила загальноцивілізованим тенденціям їх розвитку. Проте система управління ґрунтувалась на ідеї централізації і прямого керівництва діяльністю підприємств державними владними структурами. Управлінська думка цього періоду представлена в Укра­їні працями таких учених, суспільних діячів, як М. Валобуєв, М. Ясно­польський, Є. Слуцький, Ф. Дунаєвський, В. Підгаєцький, О. Богда­нов, О. Гастєв, П. Керженцев. У цей період були закладені основи кібернетичного, теоретико-організаційного, праксеологічного, техно­логічного, психологічного аспектів теорії управління виробництвом і сформульована думка про системний характер цієї науки. Розгляньте вне­сок вищевказаних учених у розвиток науки управління в 20–30-ті р. ХХ ст.

У цей період чітко визначились дві основні групи концепцій управ­ління: організаційно-технічна і соціальна. До першої відносяться кон­цепції організації управління О. Богданова, фізіологічного оптімума Й. Єрманського, вузької бази О. Гастєва, виробниче трактування О. Роз­мирович. До другої групи відносять концепцію організаційної діяль­ності П. Керженцева, соціально-трудову концепцію управління вироб­ництвом Н. Вітке, теорію адміністративної ємності Ф. Дунаєвського. Детально розгляньте сутність вищевказаних концепцій, як вони впли­нули на розвиток управлінської думки?

Слід зазначити, що, незважаючи на успіхи, теоретичні розробки управлінських проблем були скорочені в кінці 30-х рр. і тривалий час практично не здійснювались, що призвело до помилок у соціально-економічній діяльності, які можливо було ліквідувати тільки в процесі розвитку теорії і практики управління. Чому, на Ваш погляд, упо­вільнився розвиток управлінської думки. Період 30-х рр. ХХ ст. харак­теризувався тим, що центр уваги в дослідженнях управлінських проб­лем перемістився з керівної на керовану систему.

У післявоєнний період в управлінні активно досліджуються законо­мірності, які пов’язані з розвитком планового соціалістичного вироб­ництва. Визнання кібернетики наукою і використання її в дослідженні економічних процесів дало можливість визнати управління наукою. Розгляньте особливості розвитку управлінської думки в 50–70-х рр. ХХ ст. на Україні: це формування нових засад функціонування і вза­ємодії державних органів управління за рахунок посилення ролі товар­но-грошових важелів, удосконалення оплати праці та матеріального стимулювання, спроба запровадити економічну реформу у господар­стві, запровадження господарського розрахунку підприємств.

Серед українських учених-управлінців цього періоду слід відміти­ти В. Глушкова, В. Терещенка. Розгляньте, що внесли ці вчені в роз­виток управлінської думки України.

Ринкова трансформація України вимагала якісно нових підходів до пізнання закономірностей суспільного прогресу, без нових підходів до аналізу попередньої управлінської думки визначити теоретичну осно­ву таких знань неможливо. Управлінські рішення перехідної економі­ки стають суттєвим збагаченням науки менеджменту, а його профе­сіоналізація умовою виходу економіки України з кризи. Які історич­но-економічні дослідження відбулися на Україні і в яких з нових теоретико-методичних позицій з’ясовувались проблеми розвитку еко­номічної, зокрема управлінської думки?

У сучасних умовах перехідної економіки менеджмент в Україні на­буває специфічних рис. Розгляньте і охарактеризуйте ці риси. Сьогод­ні сформувалась нова система поглядів на управління економікою в перехідний період, що відображає нову парадигму управління. Роз­гляньте сутність нової управлінської парадигми на Україні.

Термінологічний словник

Адаптивність системи управління – здатність системи управлін­ня своєчасно змінюватись відповідно до змін зовнішнього середовища.

Демократизація управління – удосконалення механізмів обліку інтересів людини в процесі управління.

Менталітет – характеристика індивідуальної і суспільної свідо­мості, спосіб мислення, що визначає модель поведінки, ставлення до дійсності, сприйняття ідей, особливості управління.

Парадигма – вихідна концептуальна схема, система поглядів в сус­пільстві, модель побудови проблем і їх вирішення в період певного історичного періоду.

Професіоналізм – характеристика діяльності людини, яка відобра­жає здібності успішно вирішувати проблеми, спираючись на знання, навички, досвід, засвоєну методологію.

Семінарське заняття 7

Особливості формування сучасної системи

менеджменту на Україні

Мета: ознайомити студентів з особливостями розвитку управлін­ської думки в колишньому СРСР і на Україні, з’ясувати сутність нової управлінської парадигми України періоду її ринкового реформування.

План

1. Підходи до управління в перші десятиліття соціалістичної доби (розвиток управління у двох площинах – вищому і нижчому рівнях, посилення централізації управління, розвиток концепції М. Туган-Барановського та М. Валобуєва).

2. Сутність поглядів представників організаційно технічної кон­цепції управління (концепції організаційного управління О. Богдано­ва, фізіологічного оптимуму Й. Єрманського, вузької бази О. Гастєва, виробниче трактуваня О. Размирович).

3. Сутність поглядів представників соціальної концепції управлін­ня (теорія організаційної діяльності П. Керженцева, соціально-трудова концепція М. Вітке, теорія адміністративної ємності Ф. Дунаєвського).

4. Зміни в системі управління в 50–70-ті рр. ХХ ст. (пошук нових форм і взаємодії державних органів управління, спроба переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, спроба проведення господарської реформи).

5. Особливість нової управлінської парадигми України в період її ринкового реформування (особливості проведення ринкових реформ, трансформація економічної системи, специфічні риси менеджменту в умовах перехідної економіки, система поглядів на управління еконо­мікою в перехідний період, її основні складові).

Питання для самостійного опрацювання

1. Біографічні довідки П. Керженцева, О. Гастєва, Ф. Дунаєвсько­го, О. Богданова.

2. Розгляньте етапи, які виділяють у період проведення економіч­них реформ, трансформації економічної системи на Україні в 90-х рр. ХХ ст.

3. Чому наука управління в перші десятиліття соціалістичної доби розвивалась у двох площинах, чим було це зумовлено?

4. В. Підгаєвський і розмежування ним понять «наукова органі­зація праці» й «управління» та «наука організації» й «управління формуванням основних законів наукової організації праці і наукової організації виробництва».

Практичне завдання 1

Складіть таблицю, в якій вкажіть принципи планово-адміністратив­ної системи господарювання, розгляньте їх зміст.

Практичне завдання 2

Дайте відповіді на тести

1. Коли і яку назву мав перший в світі науковий план, розроблений у колишньому СРСР?

а) 1920 – науковий план електрифікації Росії;

б) 1920 – нова економічна політика;

в) 1923 – план колективізації й індустріалізації;

г) усі відповіді правильні.

2. У чому сутність закону фронту робіт, сформульованого в 20-ті рр. в нашій країні дослідниками наукової організації виробництва і науко­вої організації праці:

а) кінцевий обсяг випуску продукції, який послідовно прохо­дить обробку в декількох підрозділах, визначається можли­востями найслабшого з них;

б) навантаження на людей повинне відповідати їхнім реальним можливостям;

в) спочатку створюються основні виробництва, а потім підсобні;

г) підприємство ефективно працює за умови одержання прибутку.

3. У чому сутність закону найменших результатів при ланцюго­вому зв’язку, сформульованого в 20-ті рр. у нашій країні дослідниками наукової організації виробництва і наукової організації праці?

а) кінцевий обсяг випуску продукції, який послідовно прохо­дить обробку в декількох підрозділах, визначається можли­востями найслабшого з них;

б) навантаження на людей повинне відповідати їхнім реальним можливостям;

в) спочатку створюються основні виробництва, а потім підсобні;

г) підприємство ефективно працює за умови одержання прибутку.

4. Які дві основні групи концепцій в управлінні спостерігались у 20–30-ті рр. ХХ ст. у нашій країні?

а) класичні й психологічні;

б) капіталістичні й соціалістичні;

в) організаційно-технічні й соціальні;

г) фізіологічні й психологічні.

5. Хто з представників наукової управлінської думки в нашій країні в 20-ті рр. стверджував: «…всі види управління в природі, техніці і суспільстві мають схожі риси, що дозволяє говорити про наявність особливої науки – організаційної»?

а) О. Богданов;

б) О. Гастєв;

в) П. Керженцев;

г) Ф. Дунаєвський.

6. Хто з представників наукової управлінської думки в нашій країні в 20-ті рр. стверджував, що основним законом науки про організацію праці і управління є «закон організаційної суми»?

а) О. Гастєв;

б) Й. Єрманський;

в) П. Керженцев;

г) Ф. Дунаєвський.

7. Хто з представників наукової управлінської думки в 20–30-ті рр. XX ст. у нашій країні сформулював концепцію трудових установок?

а) О. Гастєв;

б) Й. Єрманський;

в) П. Керженцев;

г) Ф. Дунаєвський.

8. Хто з представників наукової управлінської думки в нашій країні в 20–30-ті рр. XX ст. сформулював теорію організаційної діяльності, виділивши в науковій організації праці три об’єкти: працю, вироб­ництво, управління, сконцентрував увагу на останньому?

а) О. Гастєв;

б) Й. Єрманський;

в) П. Керженцев;

г) Ф. Дунаєвський.

9. Хто з представників наукової управлінської думки в нашій країні в 20-ті рр. стверджував, що управління являє собою єдиний цілісний процес, елементи якого з’єднуються за допомогою адміністративної функції «закон організаційної суми»?

а) П. Керженцев;

б) О. Розмирович;

в) Н. Вітке;

г) Й. Єрманський.

10. Хто з представників наукової управлінської думки нашої країни в 20–30-ті рр. сформулював теорію адміністративної ємності (діапа­зон управління)?

а) Ф. Дунаєвський;

б) О. Розмирович;

в) П. Керженцев;

г) Н. Вітке.

За результатами вивчення теми студенти повинні

знати: особливості та еволюцію управлінської думки в колишньо­му СРСР і на Україні, погляди представників організаційно-технічної концепції і соціальної концепції управління і їх внесок у розвиток історії менеджменту, про спроби проведення господарської реформи в 60-ті рр. і її неефективність, про неможливість реформування адмініс­тративно-командної економіки, про проблеми розвитку економічної, зокрема управлінської ділянки при переході до ринкової економіки, про необхідність формування нової управлінської парадигми;

уміти: визначити головні ключові проблеми моменту, використан­ня яких у процесі побудови нової системи управління допоможе Укра­їні прискорити перехід до ринкової економіки і здійснити його з най­меншими витратами для суспільства.

Рекомендована література: 2, 11, 13, 16, 17, 26, 35, 40, 46, 47, 53, 54, 55, 57, 58.