1. Що таке винаходи на застосування.

Винахід "на застосування відомого продукту або процесу" характеризується знаходженням нового взаємозв’язку відомого об’єкта з іншими об’єктами, що дозволяє використовувати його за новим, нетрадиційним для даного об’єкта призначенням. Суть такого винаходу полягає в тому, що виявляють можливість або використовувати відомі властивості об'єктів в нових умовах, або виявляють нові властивості у відомих об'єктів. В будь-якому з цих випадків пропонується використовувати відомий об'єкт в нових, нетрадиційних умовах ("застосувати за новим призначенням").

2. Службовий твір і його правовий режим

Поняття “службовий твір” визначено у ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права“. Службовий твір – це твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Тобто, щоб твір було визнано службовим, його створення має передбачатися у трудовому договорі(контракті) або в результаті виконання автором службового завдання. Однак зазначимо, що це завдання не може виходити за межі трудової функції автора (тобто за межі його службових обов’язків). Крім того, такі завдання за своїм обсягом не можуть перевищувати норми праці, встановлені законодавством. Інакше кажучи, якщо автор створив твір, який не передбачено умовами трудового договору (контракту) або службовим завданням, то такий твір не вважатимуть службовим і всі права на його використання повністю належатимуть автору. Укладаючи трудовий договір (контракт) або призначаючи автору службове завдання, роботодавець фактично купує в автора твору пов’язані з ним виключні майнові права. Особисте немайнове право залишається за автором твору, як визначено у ст. 16 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Чинним законодавством України встановлено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцеві, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором та роботодавцем. Наразі за створення та використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір і порядок виплати якої встановлюється трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Отже, при використанні службового твору його автор, крім заробітної плати, має право на виплату авторської винагороди. Виплачувати авторську винагороду має та особа, яка використовує службовий твір. Для авторського права традиційною є договірна форма правовідносин між автором та особою, яка використовує результати творчої діяльності автора. Виходячи з цього, можна сказати, що одним із засобів захисту авторських прав на службовий твір є авторський договір.

3. Теорія виключних прав

Теорія виключних прав полягає в тому, що автор твору, винахідник або інша особа, творчою працею якої створено корисну модель чи інші об’єкти, має виключне право користуватися і розпоряджатися результатами своєї творчої діяльності. Тобто в теорії виключних прав відсутня така правомочність власника, як володіння об’єктом П.І.В. Це видається обґрунтованим, оскільки дані об’єкти не належать до матеріального світу, їх не можна фізично утримувати у себе, їх існування опосередковується у певних носіях, але володіння останніми не можна вважати володінням власне об’єктом П.І.В., насамперед про це свідчить можливість тиражування (наприклад компакт-дисків з аудіо-візуальними творами). До числа країн, у яких теорія виключних прав закріплена в законодавчих актах, належать Австрія, Швейцарія, Греція, Бельгія та багато інших.

На відміну від правового поля інтелектуальної власності будь-якої іншої країни, на якому діють норми права лише однієї з існуючих теорій, на правовому полі інтелектуальної власності України одночасно діють два ці інститути права. На думку відомого адвоката професора Віктора Жукова, наявність такого суперечливого правового поля нагадує дорогу, на якій одночасно діють правила лівостороннього і правостороннього руху. Звісно, що при такому рухові неминучі аварії й жертви.