3. Визнання патенту недійсним

Відповідно до ст. 469 ЦК України права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патєнтоздатності, що визначені ст. 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону (йдеться про випадки, коли мало місце порушення порядку патентування винаходів, корисних моделей в іноземних державах);

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Аналогічні положення закріплені ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» — патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;

б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Варто розрізняти визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та дострокове припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. По-перше, різними в обох випадках є підстави. По-дру- ге, на відміну від дострокового припинення чинності, визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відбувається в судовому порядку. По-третє, різними є відповідні правові наслідки: якщо при достроковому припиненні чинність виключних майнових прав припиняється від дати публікації про це в офіційному бюлетені Установи чи від першого дня року, за який не сплачено збір, то при визнанні недійсними права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

• 1) Співвідношення понять «об’єкт ІВ» і «результат творчої діяльності».

.обєкт інт власності-це результат інтелектуальної,творчої діяльності або інший об’єкт,прирівняний до них законодавством. Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність. Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

В основу визначення співвідношення між вказаними вище поняттями слід

покласти положення ст. 418 ЦК, в якій передбачено, що право

інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної,

творчої діяльності або інший об’єкт права інтелектуальної власності,

визначений цим Кодексом та іншим законом. Схожа позиція закладена і в

ст. 199 ЦК. Тобто з ЦК робимо висновок, що об’єкт права інтелектуальної

власності – це загальне поняття, яке вміщує результати інтелектуальної,

творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності,

визначені законом.

Отже, зі змісту ст.ст. 199 та 418 ЦК випливає, що не всі об’єкти права

інтелектуальної власності є результатами інтелектуальної, творчої

діяльності. Коло об’єктів права інтелектуальної власності, які не є результатами

інтелектуальної, творчої діяльності, не вичерпується лише засобами

індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. До

таких можна також віднести фонограми (відеограми) і програми (передачі)

організацій мовлення. Як зазначає з даного приводу А.П. Сергеєв, на

відміну від виконавців, діяльності яких притаманне творче начало,

виробники фонограм та організації кабельного й ефірного мовлення

здійснюють технічну діяльність, в результаті якої ніякого нового витвору

не створюється. Не всі результати

інтелектуальної, творчої діяльності є об’єктами права інтелектуальної

власності. Наприклад, твори народної творчості (фольклору), незважаючи

на те, що вони – результати інтелектуальної, творчої діяльності, не є

об’єктами права інтелектуальної власності.основна

властивість творчої праці полягає в тому, що вона є розумовою

(інтелектуальною)

1. Поняття “об’єкт права інтелектуальної власності” та “результат

інтелектуальної, творчої діяльності”, які паралельно вживаються у ЦК, не

тотожні. При цьому, з одного боку, не кожен об’єкт права інтелектуальної

власності є результатом інтелектуальної, творчої дільності, і, з іншого

боку, не кожен результат інтелектуальної, творчої діяльності є об’єктом

права інтелектуальної власності.

2. У Розділі ІІІ Книги 1 ЦК (ст. 177, назва ст. 199) доцільніше було б

вживати поняття “об’єкти права інтелектуальної власності”, а не

“результати інтелектуальної, творчої діяльності”.

3. Визначаючи співвідношення між поняттями “інтелектуальна діяльність” і

“творча діяльність”, потрібно брати до уваги те, що перше поняття є

ширшим і включає в себе друге. Тому закріплений в законодавстві України

термін “інтелектуальна, творча діяльність” сформульовано невдало. Варто

послідовно використовувати термін “творча діяльність”.

4. Доцільно внести зміни у ст.ст. 199, 418 ЦК, відповідно до яких

об’єктами права інтелектуальної власності визнавати результати творчої

діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності, визначені

законом.

Тобто,поняття «об’єкт інтелектуальної власності» ширше,ніж «результат творчої діяльності»,так як включає останнього.

2)Співвідношення понять «комерційне найменування», «фірмовенайменування», «найменування ЮО».

Фірмове найм-так колись писали.зараз комерц найм,бо там в Паризькій конвенцій про охорону промислової власності.ввели термін комерц найм ,шоб тіпа рівнятись на міжнар).мета-відобразити в цьому терміні суть об’єкта,який по задуму законодавця повинен позначати суб’єктів,які займаться комерц ді-стю,тобто спрям на одерж прибутку.

Проблема!бо в різних нормах різні терміни(і комерц найм, і фірм найм)

ПЕРША ПОЗИЦІЯ,ЩО ВОНИ РІЗНІ,.фірм найм-може використовуватись лише юрид особами,тоді як учасники комерц ді-сті можуть бути і приватні підприємці,і без статусу юр особи.Вважається,шо комерц найм ширше,ніж фірм найм,бо суб’єктами права на ком найм можуть бути як ЮО,так і ФО-підприємці.

ДРУГА ПОЗИЦІЯ,ЩО ЦЕ СИНОНІМИ,бо ,н-д в ст. цк зазначається КОМЕРЦІЙНЕ(ФІРМОВЕ)найменування,

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.

• 3) Визначення порядку сплати винагороди від авторських прав.

Автор або інша особа,яка має авторське право)має право вимагати винагороди за будь-яке використання твору.Винагорода може здійснюватись у таких формах:

1.відрахування за кожний проданий примірник чи кожне використання твору(у вигляді відсотків від доходу,отриманого від використання твору)

2одноразового платежу(авансовий характер,по суті фактична ціна ліцензії)

3.комбінованих платежів.(одноразовий платіж+відсотки.в ліцензійному договорі сторонам обов’язково треба визначити розрахунки,згідно яких комбіновані платежі будуть здійснюватися)

Розмір і порядок виплат винагороди встановлюється в авторському договорі або в договорах,щоукл-ся за дорученням суб’єктів авт. Права з ін. особами,хто бажає використовувати твір.

Сторони все погождують на власний розсуд.Розмір винагороди також залежить від таких умов:необх документація,надання техн. Допомог по використанню.тощо

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше.

4)

Авторське право— набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.

АВТ ПРАВО-це сукупність норм цив права,якими регул ся відносини щодо визнання авторства й охорони творів науки,літератури і мистецтва,встановлення режиму їх використання,наділення їх авторів немайновими і майновими правами,захисту прав авторів та інших право володільців

Суміжні права-це права виконавців на результати творчої ді-сті,а також права виробників фонограм та організацій мовленнч щодо використаннч творів науки,літератури,мистецтва,які охороняються авторським правом.

Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу їх вираження є: • будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва, включаючи твори фольклору; • запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі; • сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах; • відеограми. До первинних суб'єктів суміжних прав цивільне законодавство відносить: виконавців (актори, співаки, музиканти, диригенти, танцюристи та інші особи, які виконують роль, співають, декламують, особи, які виконують естрадні, лялькові номери); виробників фонограм (фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання чи інших звуків на фонограмі — плівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо); організації мовлення (юридичні особи, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх передачах як в ефірі, так і по проводах — телерадіоорганізації). Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули прав відповідно до договору чи закону. Цивільне законодавство передбачає такі умови охорони суміжних прав: 1. Права виконавців охороняються, якщо: • виконання вперше мало місце на території України; • виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється законом; • виконання, не зафіксоване на фонограмі, включене в передачу організації мовлення, що охороняється відповідно до закону. 2. Права виробників фонограм охороняються, якщо: • виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території Україні; • фонограма вперше опублікована на території України або опублікована на території України протягом 30 днів від дня її першого опублікування в іншій державі; • перша фіксація фонограми мала місце в Україні. 3. Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на території України. 4. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України. Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виконавці та виробники фонограм для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм, або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери К у колі — ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми. Наприклад, можливий напис на компактному диску: ® Музична філармонія 2003. Виконавцям належить виключне право на використання виконання у будь-якій формі, включаючи право на одержання винагороди за колений вид використання, їм належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавця належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені в зв'язку з використанням виконання. Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксоване їх виконання незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння. Виключні права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо. У тому разі коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру всі майнові права на виконання, якщо інше не встановлено договором. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах указаних вище строків.

 

5) Назва організації (розташування) «Установа» і «здійснення експертизи

Науково-дослідний інститут інтелект власності Академії правових наук України,

Науково-дослідні інститути суд експертизи мінюсту

НДЕК центри мвс

Науково-дослідний центр суд експертзи з питанб інт власності Мінюсту

3 типи експертиз:специфічна,традиційна,комісійна.СПециф-встановлення контрафактності примірника твору.

6)Умови визнання патенту на промисловий зразок недійсним

Недійсним може бути визнано тільки деклараційний патент на винахід чи корисну модель або патент на промисловий зразок. Відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та "Про охорону прав на промислові зразки", патент може бути визнано недійсним повністю або частково тільки в судовому порядку та за таких підстав: — невідповідність запатентованих винаходу, корисної моделі, промислового зразка умовам здатності для набуття права інтелектуальної власності; — наявність у формулі винаходу чи корисної моделі або у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; — порушення вимог патентування цих об'єктів в іноземних державах.

56