Тема 8. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

1. Сутність та принципи організаційної діяльності

2. Делегування повноважень як засіб формування організаційної структури управління

3. Способи департаменталізації і методи проектування організаційних структур

4. Характеристика організаційних структур управління

Питання 1. Сутність та принципи організаційної діяльності

Організаційна діяльність (організація як процес) – це процес визначення найбільш суттєвих зв΄язків між підрозділами, видами діяльності та повноваженнями посадових осіб з метою інтеграції і координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених завдань.

Результатом цього процесу є створення організаційної структури.

В загальному сенсі структура - це сукупність взаємозв΄язаних елементів, які формують систему, сукупність упорядкованих зв΄язків між елементами, які забезпечують стійкість цієї системи.

Введите текст или адрес веб-сайта либо переведите документ.

Отмена

Organizatsionnaya struktura (angl. Organizational structure) — sovokupnostʹ sposobov, posredstvom kotoryh protsess truda snachala razdelyaet·sya na otdelʹnye rabochie zadachi, a zatem dostigaet·sya koordinatsiya dyeĭstviĭ po resheniyu zadach (Genri Mintsberg, «Struktura v kulake»). Po suti dela, organizatsionnaya struktura opredelyaet raspredelenie otvet·stvennosti i polnomochiĭ vnutri organizatsii. Kak pravilo, ona otobrazhaet·sya v vide organigrammy (angl. organigram) — graficheskoĭ shemy, elementami kotoroĭ yavlyayut·sya ierarhicheski uporyadochennye organizatsionnye yedinitsy (podrazdeleniya, dolzhnostnye pozitsii). Organizatsionnaya struktura — dokument, ustanavlivayushchiĭ kolichestvennyĭ i kachestvennyĭ sostav podrazdeleniĭ predpriyatiya i shematicheski otrazhayushchiĭ poryadok ih vzaimodyeĭstviya mezhdu soboĭ. Struktura predpriyatiya ustanavlivaet·sya ishodya iz obʺëma i soderzhaniya zadach, reshaemyh predpriyatiem, napravlennosti i intensivnosti, slozhivshihsya na predpriyatii informatsionnyh i dokumentatsionnyh potokov, i s uchëtom yego organizatsionnyh i materialʹnyh vozmozhnostyeĭ.

Перевод: русский > украинский

Під організаційною структурою управління підприємством розуміється

Як правило, вона відображається у вигляді органіграми (англ. organigram) - графічної схеми, елементами якої є ієрархічно впорядковані організаційні одиниці (підрозділи, посадові позиції).

Структура підприємства встановлюється виходячи з обсягу і змісту завдань, що вирішуються підприємством, спрямованості та інтенсивності, що склалися на підприємстві, інформаційних і документаційних потоків, і з урахуванням його організаційних і матеріальних можливостей.

Елементами організаційної структури управління (ОСУ) виступають:

Таким чином формування організаційної структури означає організаційне закріплення тих чи інщих функцій за підрозділами апарату управління і визначення типу зв΄язків між ними.

Основними складовими організаційного процесу є:

Принципи організаційної діяльності

1.

Питання 2. Делегування повноважень як засіб формування організаційної структури управління

Делегування повноважень - це процес передачі частини функцій керівника іншим керівникам або співробітникам для досягнення конкретних цілей організації.

Повноваження – обмежене право використовувати ресурси системи задля виконання делегованих завдань. Межі повноважень визначаються правилами, процедурами, що існують у системі, або посадовими інструкціями.

Розрізняють два типи повноважень:

лінійні повноваження –

штабні повноваження –

Для реалізації штабних функцій і повноважень в організаціях формують спеціальний штабний (адміністративний) апарат.

Лінійні повноваження формують субординаційний зв΄язок, а щтабні – координаційний зв΄язок.

Питання 3. Способи департаменталізації і методи проектування організаційних структур

Департаменталізація – це процес розподілу видів діяльності і ресурсів в логічні виробничі одиниці для виконання певних організаційних завдань.

Відомі наступні способи розподілу видів діяльності за окремими підрозділами:

Проектування організаційних структур управління здійснюється на основі наступних основних взаємодоповнюючих методів: 1) аналогій, 2) експортно-аналітичного, 3) структуризації цілей і 4) організаційного моделювання.

Метод аналогій полягає в застосуванні організаційних форм і механізмів управління, які виправдали себе в організаціях з подібними організаційними характеристиками (цілями, типом технології, специфікою організаційного оточення, розміром і т. п.), по відношенню до проектованої організації.

Ексеортно-аналітичний метод полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації, провідними кваліфікованими фахівцями із залученням її керівників та інших працівників, з тим щоб виявити специфічні особливості, проблеми, «вузькі місця» в роботі апарату управління, а також виробити раціональні рекомендації по його формуванню або перебудові, виходячи з кількісних оцінок ефективності організаційної структури, раціональних принципів управління, висновків експертів, а також узагальнення та аналізу найбільш передових тенденцій в області організації управління.

Метод структуризації цілей передбачає вироблення системи цілей організації (включаючі їх кількіснє та якісне формулювання) і подальший аналіз організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей. При його використанні найчастіше виконуються наступні етапи:

1. розробка системи («дерева») цілей;

2. експертний аналіз пропонованих варіантів організаційної структури з точки зору організаційної забезпеченості досягнення кожної з цілей;

3. складання карт прав і відповідальності за досягнення цілей як для окремих підрозділів, так і для окремих посад, де регламентується сфера відповідальності (продукція, ресурси, робоча сила, виробничі та управлінські процеси, інформація), конкретні результати, за досягнення яких встановлюється відповідальність, права, якими наділяється підрозділ для досягнення результатів (затвердження та подання на затвердження, узгодження, підтвердження, контроль).

Метод організаційного моделювання являє собою розробку формалізованих математичних, графічних, машинних та інших відображень розподілу повноважень і відповідальності в організації, які є базою для побудови, аналізу та оцінки різних варіантів організаційних структур по взаємозв'язку їх змінних.

Можна назвати декілька основних типів організаційних моделей:

Математико-кібернетичні моделі ієрархічних управлінських структур, що описують організаційні зв'язки і відносини у вигляді систем математичних рівнянь і нерівностей, або ж за допомогою машинних імітаційних;

Графоаналітичні моделі організаційних систем, що представляють собою мережеві, матричні та інші табличні і графічні відображення розподілу функцій, повноважень, відповідальності, організаційних зв'язків. (додаток 1); органіграми процесів.

Натурні моделі організаційних структур і процесів, які полягають в оцінці їх функціонування в реальних організаційних умовах. До них відносяться організаційні експерименти - заздалегідь сплановані і контрольовані перебудови структур і процесів в реальних організаціях; лабораторні експерименти - штучно створені ситуації прийняття рішень та організаційної поведінки, подібні з реальними організаційними умовами; управлінські ігри-дії практичних працівників (учасників гри;

Математико-статистичні моделі залежності між вихідними факторами організаційних систем і характеристиками організаційних структур. Вони побудовані на основі збору, аналізу й обробки емпіричних даних про організації, що функціонують у співставних умовах.

Процес проектування організаційної структури управління повинен бути заснований на спільному використанні охарактеризованих вище методів.

Питання 3. Характеристика організаційних структур управління

Відповідно обраному методу департаменталізації, а також виду організації за принципом адаптивності до зміни зовнішнього середовища виділяють “жорсткі” і адаптивні організаційні структури. В свою чергу “жорсткі” організаційні структури діляться на бюрократичні та дивізіональні.

Характеристика бюрократичних організаційниї структур:

В рамках цієї організаційної структури виділяють лінійну, лінійно-штабну, функціональну та змішану (інтегральну) організаційні структури управління.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Лінійна ОСУ

Переваги лінійної оргструктури:

Недоліки лінійної оргструктури:

-

Лінійно-штабна організаційна структура. Вона є різновидом лінійної оргструктури. За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. Завдяки цьому підвищується ступінь оперативного та організаційного реагування.

Функціональна організаційна структура. Особливість цього типу оргструктури полягає в тому, що для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Функціональна ОСУ

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже і зменшується кількість рівнів управління. До обов’язків вищого керівника входить: регулювання відносин поміж функціональними керівниками.

Переваги функціональної оргструктури:

-

Недоліки функціональної оргструктури:

-

Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: 1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника; 2) або функціональному керівнику передається лише певна частина повноважень; 3) або функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій (рис. 6.3.).

Рис. 8.3. Лінійно-функціональна ОСУ

Переваги лінійно-функціональної структури:

-

Недоліки лінійно-функціональної структури:

-

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції при незначних (еволюційних) змінах технології виробництва.

Характеристика дивізіональних організаційних структур

Дивізіональна структура передбачає вирішення проблем управління шляхом розподілу організації на елементи і блоки за видам продукції, групам покупців і географічним регіонам (рис. 8.4). Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності.

Її основні переваги:

Її основні недоліки :

Рис. 8.4. Типи дивізіональних ОСУ

Рис. 8.5. Продуктова структура

Питання 2. Особливості адаптивних організаційних структур

Для організацій, які функціонують в умовах турбулентності, починаючи з 60-х років ХХ століття застосовуються адаптивні організаційні структури. До них відносять проектну та матричну організаційну структури.

Проектна організаційна структура – тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкретної задачі (проекту). Головна мети її формування - зібрати в одну організаційну одиницю самих кваліфікованих спеціалістів для реалізації складного проекту. Після закінчення проекту структурна одиниця ліквідується, її члени або переходять в інший проект, або йдуть з організації (рис. 8.6).

Матрична організаційна структура. Однією з самих розповсюджених форм адаптивної структури є матрична структура. В цій структурі всі члени групи підпорядковуються як керівникові проекту, так і керівникам тих функціональних підрозділів, в яких вони працюють постійно. Керівники проектів відповідають в цілому за ефективне використання всіх ресурсів, що відносяться до даного проекту. Керівники функціональних підрозділів делегують керівниклві проекту частину своїх повноважень і контролюють хід виконування задач й ефективність використання ресурсів. Робітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи .

Рис. 8.6. Проектнв ОСУ

Переваги матричної структури:

-

Недоліки матричної структури:

-

Контрольні запитання

1. В чому полягає сутність організаційної діяльності?

2. Що називають організаційною структурою? Назвіть її елементи.

3. Дайте характеристику основним складовим організаційного процесу.

4. За якими принципами повинна проводитися організаційна діяльність?

5. Дайте визначення понять „повноваження”, „делегування повноважень”. Якими видами повноважень можуть наділятися менеджери організації?

6. Поясніть сутність процесу департаменталізації. Які основні способи її реалізації?

7. Які методи можуть використовуватися в процесі організаційного проектування?

8. Надайте загальну характеристику бюрократичних форм організаційних структур управління.

9. Визначіть основні особливості, переваги та недоліки лінійної, функціональної, та інтегральної організаційних структур управління.

10. Які особливості, структура, перваги та недоліки дивізіональних структур управління?

11. При яких умовах доцільно використовувати адаптивні структури управління? Які їх особливості, переваги та недоліки?