
- •Мова. Функції мови. Походження мови.
- •Українська мова – національна мова українського народу. Коротка історія.
- •Престиж мови. Пуризм.
- •Сучасний стан української мови. Двомовність. Суржик. Жаргон.
- •Мова і держава. Мова і школа. Мовні обов’язки громадян.
- •Видатні українські мовознавці і борці за українську мову.
- •Огляд науково-популярної літератури про українську мову.
- •Питання української мови в змі.
- •Тема рідної мови в українській літературі.
- •Культура мовлення.
- •Письмо. Етапи розвитку письма. Українське письмо.
- •Слово. Значення слова. Тлумачні словники.
- •Ономастика. Значення українських імен і прізвищ.
- •Українські топоніми.
- •Синоніми. Види синонімів. Синонімічні ряди. Антоніми. Антонімічні пари.
- •Омоніми. Види омонімів. Пароніми.
- •Іншомовні слова в українській мові. Інтернаціоналізми.
- •Історизми, архаїзми, неологізми в українській мові.
- •Українська діалектологія. Діалектизми.
- •Іменник. Семантичні групи іменників української мови. Морфологічні ознаки, синтаксичні функції іменників.
- •Лексико-граматичні категорії іменників.
- •Групи іменників на –р чоловічого роду іі відміни.
- •Закінчення іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини.
- •Рід. Число. Відмінки іменників.
- •Відміни іменників. Іменники, що стоять поза відмінами.
- •Прикметник. Семантичні групи прикметників української мови. Морфологічні ознаки, синтаксичні функції прикметників.
- •Розряди прикметників за значенням.
- •Утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників.
- •Дієслово. Семантичні групи дієслів. Система граматичних форм дієслів.
- •Перехідні і неперехідні дієслова. Стан дієслів. Дієвідміни.
- •Способи дієслів. Змінювання дієслів. Час дієслів.
- •Українська фразеологія. Семантичні групи фразеологізмів.
- •Джерела української фразеології.
- •Українська лексикографія.
- •Українська орфоепія.
- •Милозвучність української мови. Наголошування в українській мові.
- •Словотвір української мови.
- •Морфемна будова слова.
- •Стилістика української мови. Стилістичні норми.
- •Відмінювання прізвищ.
- •Відмінювання числівників.
- •Словосполучення.
- •43. Українська орфографія. Принципи орфографії. Правопис префіксів.
- •Правопис найуживаніших суфіксів.
- •Апостроф і м’який знак.
- •Чергування приголосних.
- •Подовження і подвоєння.
- •Правопис складних і складноскорочених слів, абревіатур.
- •Правопис прислівників.
- •Правопис часток.
- •2. Окремо: з усіма частинами мови: ні море, ні синій, ні близько, ні читати.
- •Правопис прийменників, сполучників, вигуків.
- •Перенос слів.
- •Односкладні речення. Слова-речення.
- •Неповні речення.
- •Однорідні члени речення.
- •Вставні частини і звертання.
- •Відокремлені означення, прикладки.
- •Відокремлені додатки, обставини.
- •Складносурядні речення.
- •Складнопідрядні речення.
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •Безсполучникові речення.
- •Розділові знаки у безсполучникових реченнях.
- •Складна синтаксична конструкція.
- •Пунктуація української мови. Принципи пунктуації.
- •Правила постановки коми.
- •Правила постановки тире.
- •Правила постановки двокрапки.
- •Пряма мова.
Українські топоніми.
Топоніміка - розділ ономастики, що вивчає походження, значення та функціонування топонімів. Топонім – власна назва будь-якого географічного об’єкта. Топоніми мають велике пізнавальне значення. Висновки, одержані на підставі аналізу архаїчних географічних назв, допомагають, наприклад, розв’язати одну з найскладніших проблем – окреслити прабатьківщину слов’ян. Географічні назви на карті України з’явилися не водночас, їх поява і розвиток тісно пов’язані із загальною історією народу, його культурою, релігією, рівнем суспільних відносин. Топоніми не є раз і назавжди даними назвами, вони могли змінюватися.
З історії міст України. Київ (названо на честь князя Кия), Малин (від імені древлянського князя Мала), Львів (князь Данило Романович місто назвав ім’ям старшого сина Лева), Козелець (від назви польових квітів козельців, які рясно вкривали береги річки Остер, на якій і лежить місто), Коломия (місто, що лежить коло річки Мия), Жовті Води (від річки Жовта, що тече по глинистому руслу, тому вода має жовтуватий колір), Золотоноша (від річки Золотоношки, дно якої вкрито камінцями, що виблискують, наче золото), Кодима (від річки Кодими, що тече на схід), місто Звенигородка лежить поблизу високої гори, на якій була вежа зі дзвоном (дзвін попереджав про небезпеку), Тернопіль (місцевість була покрита терном), Чигирин (чигир – дерев’яний черпак для води, якою гостинно пригощали з криниці, що стояла в передмісті), Кіцмань (коци – ткані ковдри, килими), Житомир – місто (мир) житичів (житичі – одне з давньоруських племен). Назву Вінниці пояснюють або через слово «віно» (посаг), або через слова «винниці», тобто місця, де варили вино. Одне з пояснень назви міста Бердичів – від назви жителів - бердичів, що виготовляли берда – частини ткацькоо верстата.
Синоніми. Види синонімів. Синонімічні ряди. Антоніми. Антонімічні пари.
Багатство кожної мови визначається наявністю в ній синонімів. Синоніми – слова, що звучать по-різному, але називають одне і те саме. Синоніми – це слова – побратими, вони утворюють синонімічні ряди на чолі кожного ряду стоїть слово – домінанта.
Синоніми – явище, не типове для слів-термітів. Функції синонімів : точніше, яскравіше висловлювати думку, уникаючи повторів.
Синоніми бувають:
1. Абсолютні (слова, однакові за значенням і емоційно – експресивним забарвленням). Приклади: горизонт – обрій, небосхил, небозвід, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, овид.
2. Ідеографічні (слова, що передають різні відтінки того самого почуття). Приклади : хуртовина – завія, віхола, метелиця, хурдига.
З. Стилістичні (слова, які відрізняються емоційно-експресивним забарвленням і характерні для певного стилю. Приклади : їсти – уминати, трощити, глитати, жерти; жити – мешкати – проживати, квартирувати.
4. Морфологічні (слова, що називають варіанти форм, які передають теж почуття). Приклади : Д. в. – батьку, батькові; М. в. – по полі, по полю; Р. в. – шестисот, шістьохсот.
5. Синтаксичні ( це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку). Приклади: Пробігло літо, діти пішли до школи – Пробігло літо, і діти пішли до школи. На столі лежав рушник, вишитий бабусею – На столі лежав рушник, який вишила бабуся.
6. Фразеологічні (це різні фразеологізми з однаковим значенням). Приклади: ні риба ні м'ясо – ні в тин ні в ворота, ні пава ні ґава.
У художніх творах часто зустрічаються контекстуальні синоніми.
Антоніми – це слова, що мають протилежне значення. Антоніми об’єднуються в пари: тут – там, сонячно – хмарно, веселий – смутний.
Не всі слова мають антоніми (слова з конкретним значенням , числівники, багато займенників не мають антонімів: стіл, зошит, вода, десять, п’ятий, мій, цей).