7. Огляд науково-популярної літератури про українську мову.

Автори науково-популярних книг про українську мову – Борис Антоненко-Давидович, Алла Коваль, Іван Вихованець, Євгенія Чак, Олександр Пономарів.

Алла Коваль – відомий український мовознавець, фахівець зі стилістики української мови, з культури мови.

Аллу Коваль «зобов’язали» написати першу книжку. Так була видана «Практична стилістика сучасної української мови» (1960). Багато праць Алла Коваль присвятила діловому мовленню – «Культура ділового мовлення», «Ділове спілкування». Перу Алли Коваль належать широковідомі книги «Культура української мови», «Крилаті вислови в українській літературній мові», «Слово про слово», «Пригоди слова».

Євгенія Чак – автор численних книг, зокрема книга «Таємниці слова» розповідає про походження, історію та значення ряду інтернаціональних слів і термінів. Вона постійно вела рубрику «Плекаймо слово!» в журналі «Дивослово».

У монографії Віталія Русанівського і Світлани Єрмоленко «Життя слова» висвітлюються питання мовної культури, аналізуються норми української орфоепії, слововживання, звернено увагу на труднощі щодо вживання граматичних форм, на складні випадки правопису.

У посібнику Олександра Пономарева «Культура слова: мовностилістичні поради» даються поради щодо вибору слів, вимовних, на голосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для покращання висловлювання думки в різних стилях української мови.

Книга Івана Глинського «Твоє ім’я – твій друг» дає історію українських імен та прізвищ.

Книга Ніни Клименко «Як народжується слово» -– це розповідь про словотворення в сучасній українській мові, зокрема про роль префіксів і суфіксів у творенні нових слів.

У книзі Юрія Кругляка «Ім’я вашого міста» даються короткі довідки про час заснування і походження назви українських міст.

Цікаві і високопрофесійні статті упродовж багатьох років друкують у газеті «Молодь України» Марія Каранська, а в газеті «Літературна Україна» Святослав Караванський.

Так, С.Караванський працював над мовними проблемами ще в місцях ув’язнення. Він видав мовознавчі дослідження «Секрети української мови», «Російсько-український словник складної лексики», «Біографія слів», «Пошук українського слова», а також «Словник українських рим». Друкує статті у газеті «Молодь України».

Відомий громадсько-політичний діяч Анатолій Погрібний на захист рідної мови піднімав голос у своїх публікаціях (статті зібрано у книзі «Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба..». Ці статті - це матеріали авторської радіопрограми «Якби ми вчились так, як треба», яка, починаючи з літа 1997 року, звучить на хвилях українського радіо. Виклад гостро полемічний, жвавий, популярний).

8. Питання української мови в змі.

В цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах присутність української є вкрай низькою або тяжіє до нуля, як-то в бізнесі, Інтернеті.,сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо.

Українська та російська мови в телевізійному ефірі.

Згідно нової редакції закону «Про телебачення та радіомовлення» частка української мови в мовленні загальнонаціональних каналів має становити 75%. З метою вирішення мовних проблем у вітчизняному телерадіоефірі 14 липня 2006 року між телекомпаніями та Національною радою з телебачення та радіомовлення було підписано Меморандум про співпрацю, спрямований на розбудову національного інформаційного простору, однією з цілей якого було збільшення в ефірі частки україномовного продукту. Статтею 6 Меморандуму було визначено, що пріоритетною метою для телеканалів є дотримання у прайм-тайм (у будні дні - сукупний час з 06.00 до 10.00 та з 17.00 до 24.00, у вихідні та святкові - з 9.00 до 13.00 та з 17.00 до 24.00) частки україномовного мовлення. Однак на сьогодні частка україномовних програм, фільмів та серіалів, які виходили в прайм-тайм на шести провідних загальнонаціональних телеканалах, склала 48,2%, а російськомовних - 51,8%. Оскільки значна частина території України покривається через кабельні мережі міжнародними версіями російських телеканалів, то насправді частка російськомовних програм у прайм-таймі українського національного ефіру складає 61,4%, україномовних - 38,6%.

Стовідсотково або здебільшого російськомовними залишаються найрейтинговіші програми, котрі збирають найбільшу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми, концерти - транслюються винятково або переважно російською мовою - навіть ті з них, які вироблено в Україні, оскільки продукуються вони на російські гроші насамперед для російських каналів, а в Україні їх демонструють вже після прокату в РФ.

Українська мова в цілому переважає лише в мовленні УТ-1 та державних обласних телерадіокомпаній, які мають вкрай низькі рейтинги та незначну аудиторію. Слід наголосити, що в східних та південних регіонах серед місцевих телеканалів ОДТРК запишаються єдиними з україномовним мовленням.

Українська та російська мова в радіоефірі.

Українська мова переважає лише на т. зв. дротовому радіо. На РМ-радіостанціях домінує російськомовний музичний продукт, хоча за останні два-три роки відчутно збільшилась і кількість україномовного музичного продукту. Тенденція до збільшення україномовного продукту характерна і для музичних телеканалів.

Українська та російська мови в друкованих ЗМІ.

За даними Держкомтелерадіо, в 2005 році за кількістю назв газет, що видавалися, україномовні газети склали 51%, російськомовні - 40%. В Україні поширеною є практика, коли в україномовних за назвою газетах чи журналах взагалі відсутні україномовні матеріали. Якщо взяти разовий тираж газет за 100%, то з них на україномовні газети припадає 31%, а на російськомовні - 64%. Причому протягом 10 років вага україномовного накладу скорочувалась, а російськомовного - зростала. Щодо річного накладу, то в україномовних газет він становить 34% супроти 63% у російськомовних. За даними Рахункової палати, оприлюдненими ще в 2003 році, на сто українців припадало 46 примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні, - 386 примірників або у 8,4 разів більше. В Україні виходить лише дві загальнонаціональні щоденні газети виключно українською мовою - «Україна молода» та «Газета по-українськи». Ще кілька щоденних газет виходить паралельно двома мовами. Найбільш тиражні загальнонаціональні щоденні видання («Сегодня», «Фактьі», «Вечерние Вести», «Комсомольская правда») виходять виключно у російськомовному варіанті. В той же час кілька україномовних газет, котрі виходять з періодичністю від разу до кількох разів на тиждень, входять до числа лідерів за накладами - зокрема, «Експрес», «Сільські вісті», „Високий замок".

Співвідношення річного накладу журналів (періодичних видань) становить 70% на 19% на користь російськомовних видань. Щодо сегменту так званих глянцевих (жіночих, чоловічих журналів тощо), спеціалізованих журналів, то тут україномовний продукт практично відсутній.

Офіційна статистика не враховує контрабандних потоків, якими потрапляють в Україну з Росії російськомовні ЗМІ, не зареєстровані в Україні.

Російськомовна преса розповсюджується по всій території України. В деяких регіонах Півдня та Сходу україномовна преса майже відсутня в мережах розповсюдження. Єдиними україномовними газетами в цих регіонах є видання, засновані Радами та держадміністраціями.