44. Правила постановки коми.

Кома ставиться а) між однорідними членами. Пахне в’ялою рибою, травою, квітами. б) перед відокремленими членами і після них. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. Упоравшись коло хазяйства, Чіпка поїхав. А я не знаю нічого ніжного, окрім берези. в) перед звертаннями і після них. Ой ти, вітре-вітровію, ти несеш завжди надію на щасливий урожай. г) перед вставними словами і після них. Я художник, пробачте, і уява завжди складала мою радість і моє прокляття. д) після прямої мови перед словами автора, в середині прямої мови перед словами автора і після них. «Ні, не клич мене, весно, - сказала я їй, - не чаруй і не ваб надаремне». е) у складному реченні. Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

44. Правила постановки тире.

Тире ставимо а) між підметом і присудком на місці пропущеної зв’язки. Жити – Вітчизні служити. б) після однорідних членів перед узагальнюючим словом. Вода, хмари, плав – все пливло, все безупинно неслося вперед, шуміло, блищало на сонці. в) після однорідних членів, перед якими стоїть узагальнююче слово, якщо речення продовжується. У будь-яку погоду: в туман, дощ, у шторм – виходять рибалки на промисел на великих сейнерах. г) на місці пропущеного члена у неповному реченні. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки – хата. д) у безсполучниковому складному реченні при протиставленні, а також якщо перше речення означає час, умову або друге вказує на наслідок. Грім гримить – хліб буд родить. е) після прямої мови перед словами автора або з обох боків слів автора, якщо вони стоять в середині прямої мови (у сполученні з іншими знаками) «Заходьте», — каже секретар Інженерам, які зібрались у приймальній . ж) перед кожною реплікою у діалозі. На дорозі зупиняється машина Зарудного.

- Привіт!

- Привіт!

- З новосіллям! Можна до вас?

и) з обох боків вставленого речення, якщо воно виражає додаткове зауваження Один купець, — забув, як звати,— із ярмарку багато грошей віз

44. Правила постановки двокрапки.

Двокрапка ставиться а) після узагальнюючих слів перед однорідними членами. Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда.

б) між частинами у складному безсполучниковому реченні, якщо друга частина виражає причину, пояснення, доповнення. І досі сниться: під горою між вербами та над водою біленька хаточка.

в) після слів автора перед прямою мовою. В дідуся затремтів голос: «Ну дивись, Даньку. На твоє щастя... йде! Йде ставрида!»

44. Пряма мова.

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації. Пряма мова звичайно супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Пряма мова має інтонацію питального, розповідного чи спонукального речення; слова автора мають розповідну інтонацію.

Чуже мовлення, передане не дослівно, без збереження форми та інтонації, а тільки із збереженням змісту, називається непрямою мовою.

Розділові знаки при прямій мові

1. Пряма мова береться з обох боків у лапки. Причому в лапки беруться також знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки.

2. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів автора замість коми ставиться крапка.

3. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а якщо в середині або після неї, то виділяється комою й тире і пишуться з малої букви.

4. Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапки. Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові.

Приклади прямої мови. Он бачиш, там питає дика рожа:»Чи я хороша?». «Чудовий Дніпро!», - скаже всякий, хто гляне. «Ні, не клич мене, весно, - казала я їй, - не чаруй і не ваб надаремно».