Розділові знаки у безсполучникових реченнях.

Між частинами безсполучникових речень ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, тире і двокрапка.

Між відносно рівноправними частинами ставиться кома. На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли. Тире ставиться, коли а) зміст частин протиставляється (можна вставити сполучник а): Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять. б) у першій частині вказується на час або умову дії, про яку говориться в другій частині (можна вставити сполучники коли, якщо). Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся. в) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій частині (можна вставити сполучники через це, тому). Повіяв вітер по далині — пішла дібровою луна. г) у другій частині міститься порівняння з тим, про що говориться в першій частині (можна вставити сполучник немов): Говорить — шовком вишиває. Подивилась ясно — заспівали скрипки. д) якщо друга частина виражає різку зміну подій. Оглянувся — на порозі мати стоїть. Двокрапку ставимо, якщо друга частина: а) виражає причину того, про що говориться в першій (можна вставити чому). Погасли вечірні огні: усі спочивають у сні. б) розкриває зміст попередньої (можна вставити а саме). В душі у мене іншії бажання: я тільки думкою на світі буду жить.

44. Складна синтаксична конструкція.

Складне речення з різними видами зв'язку називається складною синтаксичною конструкцією. У такому реченні його частини сполуча­ються між собою і сполучниковим (сурядним, підрядним), і безсполуч­никовим зв'язком. Існують три типи складних синтаксичних конст­рукцій.

I. Складні речення з сурядним і безсполучниковим зв'язком. Здоровенна, наче винницький казан, голова його була закустрана цілим оберемком білого снігу, довга, як помело, борода виплетена з товстих віскряків криги; товсті настовбурчені брови густо покриті білим інеєм, і сіро-зелені очі, наче волосожари, виблискують холодним світом. […], […]; […], і […].

II. Складні речення з підрядним та безсполучниковим зв'язком. Книга — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить. […]: (хто..), (..,(хоч…),..).

III. Складні речення з сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язком.

Недарма люди, котрим лишилося небагато жити, й особливо ті, хто знає про це, здогадується чи хоч неясно почуває, загоряються якоюсь силою, іноді диявольською, руйнівною, а ще частіше творчою, встигають за короткий час стільки, що за звичайних обставин не завершили б і за десятиліття. […, (котрим..), й..(хто..),..], (що..).

44. Пунктуація української мови. Принципи пунктуації.

Пунктуація – розділ науки про мову, який вивчає правила постановки розділових знаків. У стародавніх рукописах текст писали без поділу на слова; нечисленні розділові знаки (крапка, три крапки, проставлені трикутником; чотири крапки, розміщені ромбиком0 позначали лише членування тексту, зумовлене перепочинком того, хто писав. З ХІУ стол. з’являється кома, згодом інші розділові знаки. Українська пунктуація в основному сформувалася до поч.. ХУІІІ стол. В подальшому відбувалося її вдосконалення. В основі нашої пунктуації лежать три принципи: смисловий, граматичний та інтонаційний. Основний термін пунктуації – пунктограма. Пунктограма – це вживання розділового знака, що відповідає правилу пунктуації.