- •Мова. Функції мови. Походження мови.
- •Українська мова – національна мова українського народу. Коротка історія.
- •Престиж мови. Пуризм.
- •Сучасний стан української мови. Двомовність. Суржик. Жаргон.
- •Мова і держава. Мова і школа. Мовні обов’язки громадян.
- •Видатні українські мовознавці і борці за українську мову.
- •Огляд науково-популярної літератури про українську мову.
- •Питання української мови в змі.
- •Тема рідної мови в українській літературі.
- •Культура мовлення.
- •Письмо. Етапи розвитку письма. Українське письмо.
- •Слово. Значення слова. Тлумачні словники.
- •Ономастика. Значення українських імен і прізвищ.
- •Українські топоніми.
- •Синоніми. Види синонімів. Синонімічні ряди. Антоніми. Антонімічні пари.
- •Омоніми. Види омонімів. Пароніми.
- •Іншомовні слова в українській мові. Інтернаціоналізми.
- •Історизми, архаїзми, неологізми в українській мові.
- •Українська діалектологія. Діалектизми.
- •Іменник. Семантичні групи іменників української мови. Морфологічні ознаки, синтаксичні функції іменників.
- •Лексико-граматичні категорії іменників.
- •Групи іменників на –р чоловічого роду іі відміни.
- •Закінчення іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини.
- •Рід. Число. Відмінки іменників.
- •Відміни іменників. Іменники, що стоять поза відмінами.
- •Прикметник. Семантичні групи прикметників української мови. Морфологічні ознаки, синтаксичні функції прикметників.
- •Розряди прикметників за значенням.
- •Утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників.
- •Дієслово. Семантичні групи дієслів. Система граматичних форм дієслів.
- •Перехідні і неперехідні дієслова. Стан дієслів. Дієвідміни.
- •Способи дієслів. Змінювання дієслів. Час дієслів.
- •Українська фразеологія. Семантичні групи фразеологізмів.
- •Джерела української фразеології.
- •Українська лексикографія.
- •Українська орфоепія.
- •Милозвучність української мови. Наголошування в українській мові.
- •Словотвір української мови.
- •Морфемна будова слова.
- •Стилістика української мови. Стилістичні норми.
- •Відмінювання прізвищ.
- •Відмінювання числівників.
- •Словосполучення.
- •43. Українська орфографія. Принципи орфографії. Правопис префіксів.
- •Правопис найуживаніших суфіксів.
- •Апостроф і м’який знак.
- •Чергування приголосних.
- •Подовження і подвоєння.
- •Правопис складних і складноскорочених слів, абревіатур.
- •Правопис прислівників.
- •Правопис часток.
- •2. Окремо: з усіма частинами мови: ні море, ні синій, ні близько, ні читати.
- •Правопис прийменників, сполучників, вигуків.
- •Перенос слів.
- •Односкладні речення. Слова-речення.
- •Неповні речення.
- •Однорідні члени речення.
- •Вставні частини і звертання.
- •Відокремлені означення, прикладки.
- •Відокремлені додатки, обставини.
- •Складносурядні речення.
- •Складнопідрядні речення.
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •Безсполучникові речення.
- •Розділові знаки у безсполучникових реченнях.
- •Складна синтаксична конструкція.
- •Пунктуація української мови. Принципи пунктуації.
- •Правила постановки коми.
- •Правила постановки тире.
- •Правила постановки двокрапки.
- •Пряма мова.
Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
Складнопідрядні речення з кількома підрядними — це такі складнопідрядні речення, до складу яких входять дві або більше підрядних частини.
Складнопідрядні речення з кількома підрядними поділяються на два різновиди: а) складнопідрядні речення із супідрядністю, б) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю.
Супідрядність – це підпорядкування підрядних частин головній частині. Супідрядність буває однорідною і неоднорідною.
Однорідною супідрядністю називається така підрядність, при якій однакові за значенням підрядні частини відносяться до одного й того ж члена головної частини чи до всієї головної частини: У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину. [ … ], (як...), (як...), (як...).
Неоднорідною, або паралельною підрядністю називається така підрядність, при якій: а) кілька однакових за значенням підрядних частин відносяться до різних членів головної частини; б) кілька різних за значенням підрядних частин відносяться до одного члена головної частини; в) кілька різних за значенням підрядних частин відносяться до різних членів головної частини: На березі затоки, яка почала вже склитися кригою, Андрій побачив дику качку, що відстала від гурту. […, (яка…), ..], (що…). Коли війна в Європі скінчилася, людство схильне було думати, що мирні часи настали назавжди. (коли..), […], (що..). Якби я втратив очі, Україно, то зміг би жить, не бачачи лугів, поліських плес, дніпровських берегів, де на покосах, наче хвилі, сіно. (якби…), […], (де..).
Послідовною підрядністю називається таке підпорядкування, при якому перша підрядна частина залежить від головної, друга — від першої підрядної частини, третя — від другої і т. д.: Я син народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох. [... ], (що...), (хоч...).
Безсполучникові речення.
Безсполучниковими називаються складні речення, частини яких з'єднуються в одне граматичне та смислове ціле не сполучниками і сполучними словами, а лише інтонацією: Пора була весняна, ранішнє сонце так любо світило, не пекло, а гріло; поля зеленіли, як рута; всяка пташка співала-щебетала. На поле синєє вечірній впав туман, над річкою пливуть його мінливі хвилі. Був теплий день, світилася весна.
За характером смислових зв'язків між частинами у безсполучникових реченнях вони поділяються на дві основні групи: а) з однорідними частинами, які не підпорядковані одна одній: Минула зима, (і) весна настала). […],[…]. Рожевий день палав, (і) гули на квітах бджоли, (і) пташки сміялися. […],[…],[…]. Літо дбає, (а) зима поїдає. Такі речення схожі на складносурядні.
б) з неоднорідними частинами, одна з яких пояснює іншу: Ліс рубають — тріски летять. (..) - […]. [(коли) Ліс рубають, тріски летять]. Глибше орати — більше хліба мати. (..) - […]. [(якщо) Глибше орати, більше хліба (будеш) мати]. Не жди сподіваної волі вона заснула .[Не жди сподіваної волі, (бо) вона заснула]. Такі речення схожі на складнопідрядні.