2. Окремо: з усіма частинами мови: ні море, ні синій, ні близько, ні читати.

44. Правопис прийменників, сполучників, вигуків.

Правопис прийменників

1. Разом: Складні прийменники і прийменники прислівникового походження: понад, навпроти, посеред, поміж, попід, наперекір, напередодні, навкруги, упродовж, наперед, внаслідок, спочатку.

2. Дефіс: з-за, з-над, з-поміж, з-попід, із-за, з-серед.

3. Окремо: незалежно від, за винятком, під час, згідно з, з метою, у відношенні до, незважаючи на, слідом за, поряд з.

Правопис сполучників

1. Разом: зате, проте, якщо, щоб, якби.

АЛЕ!!! за те, про те, як що, що б, як би (в контексті).

2. Разом: 10 порівняльних сполучників: начеб, начебто, неначеб, неначебто, мовби, мовбито, немовби, немовбито, нібито, буцімто.

3. Окремо: через те що, незважаючи на те що, для того щоб, тому що, подібно до того як.

Правопис вигуків

Вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно, пишуться через дефіс: ну-ну, гав-гав, цю-цю.

Після вигуку ставимо кому чи знак оклику. Не виділяється вигук, який стоїть на початку речення перед особовим займенником, після якого йде звертання: Гей ти, поле колоскове, молодість моя!

44. Перенос слів.

Основні правила переносу:

1. Частини слова з одного рядка в другий слід переносити за складами.

2. Не можна розривати сполучення дж, дз, які позначають один звук (гу-дзик, хо-джу).

3. Апостроф і м’який знак не відокремлюються від попередньої літери (бур’-ян, Лук’-ян, міль-йон).

4. Одна літера не залишається в попередньому рядку і не переноситься в наступний (або, моя, шия, алея, олія).

5. Не можна розривати ініціальні та комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень та цифр( УАПЦ, АЕС, МАГАТЕ, ЛАЗ -105).

6. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (12 кг, 5 м, 8 т).

7. Не відривають від префікса останній приголосний, щоб приєднати його до кореня, а також – перший приголосний кореня не приєднують до префікса( роз-стелити, наді-рвати, зі-йти, роз-квіт, про-кричати, від-крити).

44. Односкладні речення. Слова-речення.

Односкладні речення – це речення з одним головним членом. Наявний головний член може співвідноситися з присудком або з підметом.

Види односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, називні.

Означено-особові – речення, в якому головний член виражається дієсловом у 2 ос. одн. чи множ. теп., майб. часу або дієсловом наказ. спос. і називає дію певної особи. Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися, а за свого миленького Богу помолися.

Неозначено-особові – речення, в якому головний член виражається дієсловом 3 ос. множ. усіх трьох часів, а діюча особа невизначена, невідома. Відправили жінку додому. Козака несуть і коня ведуть.

Узагальнено-особові - речення, в якому головний член виражається дієсловом 2 ос. одн., а діюча особа мислиться узагальнено. Решетом воду не носять. Людей питай, а свій розум май.

Безособові - речення, в якому головний член називає дію або стан, що сприймається незалежно від будь-якої діючої особи чи носія стану. Головний член виражається безособовим дієсловом, неознач. формою дієслова з прислівником, особовим дієсловом у безособовому значенні, дієслівними формами на –но, -то, словами нема, треба, можна. Світає. Нам треба голосу Тараса.

Називні - речення, в якому головний член стверджує наявність предмета чи явища у дійсності і виражається іменником, або іменником із означенням. Туман. Ось ці хлопці. Весняний ранок. Яка краса!

Слова-речення – це особливий тип простих речень; вони не мають у своєму складі ні головних, ні другорядних членів і вживаються у діалогах. Слова-речення синтаксично нерозкладні, їх не можна віднести ні до двоскладних, ні до односкладних речень. Значення їх розкривається лише у контексті.

Групи слів-речень за смислом:

1. Стверджувальні (є стверджувальною відповіддю на поставлене питання): авжеж, о так, звичайно, гаразд, еге, правда, добре, атож, справді.

2. Заперечні (виражають заперечену відповідь на поставлене питання, незгоду з чимось): ні, неправда, неправильно, навпаки, навряд, ніскільки, нічого.

3. Емоційно-оцінні (виражають волевиявлення, емоції мовця, передають оцінку дій): ой, ого, факт, тю, хіба, невже, хм, е, гм, овва, тьху, цур тобі, пхе.

4. Слова-речення, що виражають вітання, подяку, прохання, вибачення): дякую, привіт, спасибі, будь ласка, пробачте, на добраніч.

5. Питальні: хіба? справді? дійсно? правильно? добре?