44. Правопис найуживаніших суфіксів.

1. ик (Ім. ІІ в.) – кулеметник, апаратник, краник, хлопчик, ключик, дощик, вітрик.

2. ив (Ім. ІІ в.), лив (Пк) – вариво, куриво, прядиво, меливо, розважливий, турботливий, збудливий, суперечливий, передбачливий.

АЛЕ!!! марево.

3. ичок, ичк (и не випадає) – хлопчичок, кошичок, паличка, вогничок.

4. иц (Ім. І в.), ищ (Ім. ІІ в.) – палиця, вулиця, околиця, ударниця, страдниця, месниця, вогнище, становище.

5. ин а) Ім. І в. – рівнина, височина, Рівненщина, Одещина; б) множинні Ім.. – входини, заручини, пострижини, оглядини.

6. ин, їн (присвій. Пк) – бабусин, свекрушин, Валин, Маріїн, Софіїн, Надіїн.

7. ень, ець, тель (Ім. ІІ в.) – велетень, учень, в’язень, мовознавець, любитель, учитель.

8.енн (я) (віддієслівні Ім.) – звернення, напруження, прискорення, входження.

9. ен а) Ім. ІУ в. – гусеня, каченя, вовченя; б) Дпк – здійснений, уповноважений, закінчений.

10. ечк, єчк (О) – діжечка, копієчка, віконечко, ручечка.

11. енк (о) – Кравченко, безбатченко, Ватченко.

12. еньк, есеньк, ісіньк, юсіньк – ніженька, білесенький, чорнісінький, малюсінький.

13. івна, ївна, ович, йович (жін. і чол.. по батькові) – Петрівна, Сергіївна, Ігорович, Геннадійович, Юрійович.

14. ов, ев, єв, ів,їв (присвій Пк) – Олегова, Ігорева, Валерієва, Петрів, Андріїв.

44. Апостроф і м’який знак.

Ь пишемо

1. Після м’якого приголосного, що стоїть у кінці слова чи складу: сіль, мідь, дядько, лізьте, тінь, близько.

2. У суфіксах еньк, оньк, есеньк, ісіньк, юсіньк: рибонька, рученька, білесенький, чорнісінький, малюсінький.

Ь не пишемо

1. Після шиплячих ж, ч, ш та після губних б, п, в, м, ф, а також після р: ніч, ріж, дощ, кров, степ, сімсот, календар.

2. Після м’якого приголосного (крім Л), якщо далі йде інший м’який чи шиплячий: пісня, менше, свято, інший, тонший, волинський, кінський, громадянський..

АЛЕ!!! більший, Гуцульщина, Польща, сільський, ковальський.

ЙО, ЬО у словах

ЙО → на початку складу слова, кореня: йод, майор, вйокати, зйомка, підйом, мільйон.

ЬО → Ь в середині складу перед О : трьох, цього, бадьорий, сьогодні, льон, всього.

Апостроф

1. Після губних приголосних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї, якщо у корені слова перед цими губними не стоїть ніякий інший приголосний (крім р): б’ю, п’ю, в’язи, м’ята, мореф’янський, В’ячеслав.

Але! свято, мавпячий, медвяно, дзвякнути, рутвяний.

Але! верб’я, черв’як, торф’яний.

Але! зв’язок, зм’якшити, зв’ялити, підв’язати.

2. Після р, що стоїть у кінці складу: бур/’ян, матір/’ю, сузір/’я, пір/’я.

Але! ря/бий, ряд, бу/ряк/.

3.Після префікса, що закінчується на приголосний, перед наступними я, ю, є, ї: з’єднати, під’їхати, від’ємний, пів’яблуні, роз’юшити, дит’ясла.

4. У словах іншомовного походження: комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як, Рів’єра, Руж’є, Монтеск’є.

44. Чергування приголосних.

1.

а) ПК цьк → Ім. (ин) чч (донецький – Донеччина, німецький – Німеччина, турецький – Туреччина, овруцький – Овруччина, прилуцький – Прилуччина. Але: Галичина).

б) ПК ськ→ Ім. (ин) щ (одеський – Одещина, житомирський – Житомирщина).

2.

а) г, ж, з + ськ → зьк; ств → зтв (убогий – убозтво, Запоріжжя – запорізький, Волга – волзький, боягуз – боягузтво).

б) к, ч, ц + ськ → цьк; ств→ цтв (парубок – парубоцтво, дивак – дивацтво, ткач – ткацтво, молодець-молодецькй).

в) х, ш, с + ськ → ськ; ств → ств (товариш – товариство, товариський, птах – птаство, Одеса-одеський).

3.

а) с→ щ, б) г, ж, з → жч (високий – вищий, дорогий – дорожчий, вузький – вужчий).

АЛЕ!!! заводський, багатство, людський, інтелігентський, студентський, братство, пропагандистський.