38. Морфемна будова слова.

Слова мови діляться на морфеми. Морфема — це найменша значуща частина слова, яку можна виділити в структурі слова шляхом співставлення його з іншими словами. Наприклад: ліс — лісок — лісник — перелісок — виділяється морфема ліс-; прихід — прилітати — приробити — приписати — виділяється морфема при-; коник — слоник — ключик — виділяється морфема -ик-; слово — дерево — марево — паливо — виділяється морфема -о. Розрізняють кореневі та афіксальні морфеми. Кореневі морфеми виражають основне лексичне значення слова, афіксальні — додають відтінки.

Корінь — це неподільна морфема, яка є спільною для всіх спільнокореневих слів і містить основне лексичне значення слова. Наприклад: книга — книгарня — книголюб — книжковий (корінь книг-книж). Стіл — стільниця — столяр — столярство — настільний (корінь стіл-стол)

Суфікс (від латинського — "підставлений") — це морфема, що стоїть після кореня і утворює нові слова або нові форми того самого слова. Ліс — лісник — суфікс утворює нове слово. Зелений — зеленіший — суфікс утворює форму того самого слова

Префікс (від латинського — "прикріплений спереду") — це морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або форм того самого слова. Хотіти — розхотіти — префікс утворює нове слово. Читати — прочитати — префікс утворює форму того самого слова

Інтерфікс (від латинського — "поміжскріплювальний") — це сполучний елемент, що використовується при творенні нових слів. Пароплав, атомохід, лісостеп, зореліт, ломикамінь.

Флексія (від латинського — "згинання, перехід") чи закінчення — це морфема, що стоїть після кореня або суфікса та виражає зв'язки між словами. Веселий, веселого, веселому, веселим, вікна, дверей

Постфікс (від латинського "прикріплений після") — це частки -ся, -небудь, -будь, -по, -де, що стоять у кінці слова і можуть утворювати нові слова чи форми того самого слова. Вчити — вчитись, який — який-небудь (нові слова); витирати — витиратися, спи-но (форми того самого слова)

Одним з основних термінів є термін «основа». Основа слова — це частина слова без закінчення, яка містить у собі лексичне значення даного слова. Основа може бути похідною і непохідною. Непохідна основа не членується на морфеми і не мотивується іншою основою. Похідна, навпаки, членується на морфеми і мотивується іншою основою. Наприклад: ліс — основа ліс непохідна; лісний — основа лісн похідна (членується на морфеми — ліс-н та мотивується основою ліс). Твірними в процесі словотворення можуть бути як непохідна, так і похідна основи. Наприклад: земля — земляний — землянка.

39. Стилістика української мови. Стилістичні норми.

Розділ мовознавчої науки, який вивчає стильові особливості мови, принципи і способи добору мовних засобів для кожного стилю, називається стилістикою. Стилі — це основні різновиди літературної мови, які використовуються за різних обставин спілкування. У сучасній українській літературній мові розрізняються такі стилі: розмовно-побутовий, художній, науковий, публіцистичний, діловий. Окрім того, останнім часом мовознавці виділяють епістолярний та конфесійний стиль. В українській мові добре розвинуті всі стилі. Це свідчить про самодостатність нашої мови.

Стилі мовлення	Сфера вживання	Мета спілкування	Основні види висловлювань	Основні стильові риси
Розмовний	Побут, родинні чи дружні стосунки	Обмін думками з людьми	Бесіда (розмова), записки, приватні листи	Довільність, емоційність, широке використання загальновживаних слів, уживання слів з суфіксами пестливості, згрубілості, простих речень, часто неповних, звертань тощо
Художній	Художня література	Вплив на людей силою художнього слова	Романи, п'єси, повісті, вірші, оповідання та інші жанри	Оцінність вчинків, емоційність, використання мовних засобів у художньому стилі зумовлене його призначенням — образно відтворювати дійсність
Науковий	Наука, техніка, культура, навчальний процес	Повідомлення про певні досягнення науки, техніки, культури тощо	Виступ, доповідь, лекція, диспут, стаття, реферат, книга, підручник	Точність, логічність, аргументованість, широке використання складних речень, зокрема складнопідрядних з чітким логічним зв'язком між компонентами, "сухість" викладу
Публіцис­тичний	Політика, громадське життя	Інформація з метою впливу на суспільні події	Виступ, лекція, промова, стаття, нарис, брошура, фейлетон	Закличність, схвильованість, певний пафос, оцінність інформації, широке використання суспільно-політичних слів-термінів
Офіційно-діловий	Офіційні відношення	Регулювання офіційних відношень	закони, укази, договори, ділові папери	Офіційність, сувора точність формулювань, тексти не припускають двозначності приймання змісту, відсутність індивідуальних авторських рис