26. Прикметник. Семантичні групи прикметників української мови. Морфологічні ознаки, синтаксичні функції прикметників.

Прикметник – самостійна змінювана частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на питання: який? чий?

Лексичне значення прикметника – ознаки за кольором, розміром, якістю, зовнішніми і внутрішніми властивостями, формою предмета, за відношенням до предмета в просторі, часі, за матеріалом, приналежністю: синє небо, довгий день, круглий місяць, далекий обрій, нічний сторож, яблучний сік, братова книга, м’яка шерсть, ранковий туман, здоровий хлопчик, весела дівчинка, щира людина.

Прикметник у реченні пов’язується з іменником. Цим зумовлені його морфологічні ознаки: прикметник змінюється за родами, числами, відмінками. Початкова форма прикметника – називний відмінок однини чоловічого роду.

Основна синтаксична роль прикметника – узгоджене означення. Прикметник може бути у реченні присудком:

Тихе озеро незриме віє духом трав’яним. Знов я юний – юний і веселий.

27. Розряди прикметників за значенням.

За лексичними ознаками прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники називають ознаки предмета, які можуть проявлятися більшою чи меншою мірою: веселий, теплий, солодкий, червоний. Це ознаки за кольором (синій, світлий, кремовий), розміром (великий, дрібний, маленький), вагою (важкий, легенький), слухом (голосний, тихий), смаком (гіркий, солодкій, кислий), запахом (різкий, духмяний), температурою (холодний, гарячий) за формою (круглий, довгий), на дотик (мокрий, твердий, тупий).

Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану: дерев’яний стіл, сонячний день, сонний вигляд. Ці прикметники виражають ознаки за матеріалом (кам’яне дно, дерев’яні стільці, ситцева блузка); за призначенням предмета (читальний зал, звітна доповідь, підйомний кран), за належністю установі, організації (міський парк, військова частина, шкільний зал), за просторовими або часовими ознаками (приміський вокзал, морський катер, вечірня розмова), за відношенням до вимірів предмета (п'ятипроцентний розчин, двадцятиградусний мороз, місячна відпустка).

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (Шевченкова хата, братів лист, мамин наказ, вовчий хвіст).

Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити у розряд якісних. Отже, виділяємо також проміжні розряди прикметників.

Відносно-якісні прикметники (срібна голова, золотий чоловік, дерев’яний язик, батьківське ставлення, молочне світло, льодяне серце).

Присвійно-якісні прикметники (ведмежа послуга, орлиний зір, лебедина пісня, вовчий погляд, овеча натура, заячий характер).

28. Утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників.

Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому. Найвищий отупінь порівняння вказує, що ознака виявляється найвищого мірою. Кожен із ступенів має дві форми: просту і складену, найвищий ступінь - ще й складну.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів ш, іш (довший, старіший). У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси к, ок, ек (тонший, глибший, дальший).

При творенні простої форми вищого ступеня відбувається чергування: коли основа закінчується на: г, ж, з – то жч, с – то щ (дорогий-дорожчий, дужий-дужчий, вузький-вужчий, красивий-кращий).

Окремі прикметники утворюють цю форму ступеня порівняння від основи іншого слова (великий-більший, малий-менший, гарний-кращий, поганий-гірший).

Складена форма вищого ступеня утворюється за допомогою слів більш або менш, які додаються до початкової форми (більш спритний, менш вдалий).

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою префікса най, що додається до простої форми вищого ступеня (найспритніший, найчистіший).

Складна форма найвищого ступеня утворюється за допомогою часток що, як; які додаються до простої форми найвищого ступеня (щонайправдивіший, якнайдорожчий).

Складена форма найвищого ступеня утворюється за допомогою слів найбільш або найменш, які додаються до початкової форми (найбільш скромний, найменш дорогий).

Не утворюють ступенів порівняння прикметники з суфіксами зменшеності, збільшеності та з префіксом пре (тихенький, тихесенький, білуватий, чорнявий, прекрасний).

Не утворюють ступенів порівняння прикметники німий, сліпий, голий, хворий, порожній, босий, мертвий, а також ті, що назирають певні кольори (шоколадний, брунатний, вороний, волошковий, янтарний, золотий, фіолетовий).