24. Рід. Число. Відмінки іменників.

Рід - граматична категорія іменника, синтаксично незалежна.

1. Кожен іменник, крім тих, що вживаються тільки у множині, в однині має граматичне значення чоловічого, жіночого або середнього роду.

2. Рід іменника визначаємо, співвідносячи його з займенниками він, вона, воно, цей, ця, це.

3. Основним показником роду іменників є закінчення: чоловічого – нульове, зрідка – о, а (степ, дуб, герой, батько, Микола); жіночого – а, я (книга, мрія); середнього – о, е, а, я (вікно, поле, теля, курча).

4. Деякі іменники можуть бути подвійного (спільного) роду: сирота, нероба, сердега, сірома, бідолаха, лівша, базіка, гуляка, недотепа, нахаба, листоноша. Рід таких іменників визначаємо за текстом.

5. Рід незмінюваних іменників.

а) назви осіб мають рід відповідно до статі:

ч.р. - аташе, денді, конферансьє;

ж.р. - леді, мадам, фрау;

б) назви тварин мають ч.р. (шимпанзе, поні, какаду, колібрі, кенгуру);

в) назви неживих предметів, неістот - с. р. (інтерв’ю, кіно, резюме, бюро, пюре);

г) у географічних назвах рід визначаємо за приналежністю до загальної назви:

Капрі - ч.р. (бо острів), Колорадо - ж.р. (бо річка), Батумі - с.р. (бо місто), Огайо - ж.р. (бо річка);

д) рід абревіатур визначаємо за стержневим словом:

МО України - с.р. (бо міністерство), УПА - ж.р. (бо армія), УНР- ж.р. (бо республіка).

Рід в українській і російській мовах не завжди співпадає:

а) криза, президія, філія, путь - ж.р.

кризис, президиум, филиал, путь - ч.р.

б) біль, кір, сажень, насип, Сибір, степ, дріб - ч.р.,

боль, корь, сажень, насыпь, Сибирь, степь, дробь - ж.р.

Число – граматична категорія, яка вказує на одиничність чи множинність і теж, як і категорія роду, синтаксично незалежна. Більшість іменників мають як однину, так і множину (зошит, ялина, брат, хмара).

Тільки в однині вживаються іменники речовинні, збірні, з абстрактним значенням, власні назви (сліпота, пильність, давнина, далечінь, виконання, лічба, любов, деканат, мідь, золото, молоко, пісок, кисіль, милосердя, Волинь, Полісся, Прип’ять).

Тільки у множині вживаються іменники на позначення парних предметів, назви дій, станів, процесів, почуттів, обрядів, відрізків часу, свят, окремі збірні і власні назви (ножиці, сани, плоскогубці, обценьки, штани, ворота, двері, вуста, вуса, дрова, дріжджі, харчі, пожитки, любощі, лінощі, радощі, жнива, веселощі, фінанси, виставки, ресурси, кошти, обжинки, будні, канікули, роковини, іменини, заручини, досвітки, вечорниці, заздрощі, завидки, піжмурки, Суми, Ромни, Карпати, Альпи, Гімалаї, Піренеї, Чернівці).

Відмінок - граматична категорія іменника, яка служить для вираження синтаксичних відношень між словами. Кожен із семи відмінків має своє значення.

Відмінкові закінчення іменників виражаються за допомогою закінчень. Називний відмінок вживається завжди без прийменника, місцевий - завжди з прийменником; всі інші відмінки можуть мати і безприйменникові, і прийменникові форми.

25. Відміни іменників. Іменники, що стоять поза відмінами.

В українській мові змінювані іменники, крім тих, що вживаються тільки в множині, поділяються на чотири типи відмінювання, або відміни. Незмінювані іменники і ті, що вживаються тільки в множині, а також субстантивовані прикметники, абревіатури до жодної відміни не належить (ножиці, двері, вартовий, ланкова, Хмельницький, УНР).

Визначаючи відміну, треба пам’ятати про рід іменника і його закінчення в називному відмінку однини.

До І відміни належить іменники жіночого і чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення а, я (лелека, суддя, хмара, буря, тиша, сирота, душа).

До ІІ відміни належить іменники чоловічого роду з нульовим закінченням: (хліб, корінь, край, спів) та із закінченням о (дядько, Дмитро, Дніпро), іменники середнього роду, які в називному відмінку мають закінчення о, е, а також я - крім тих, що при відмінюванні набувають суфіксів ат, ят, ен (озеро, поле, добро, весілля, знання).

До III відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку закінчуються на приголосний та іменник мати (радість, любов, тінь, ніч).

До ІV відміни належить іменники середнього роду із закінченнями а, я, які при відмінюванні приймають суфікси ат, ят, ен (коліща, ягня, плем’я, ім’я, хлоп’я, теля, дівча).

За кінцевим приголосним основи іменники І та II відміни поділяються на групи - тверду, м’яку, мішану.

До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний (доброта, віра, малина, собака, світ, клен, буряк, друг, лист, Данило, озеро, вікно).

До м’якої групи належать іменники, основа яких закінчується на м’який, а також на напівм'який шиплячий (лінія, квасоля, неділя, Ілля, Франція, подружжя, узбережжя, обличчя, учитель, стілець, січень, щастя, питання), а також - лице, море, сонце, віконце.

До мішаної групи належить іменники, основа яких закінчується на твердий шиплячий (каша, площа, межа, ключ, плащ, гараж, плече, пасовище).