18. Історизми, архаїзми, неологізми в українській мові.

У словниковому складі української мови, як і будь-якої мови, існують слова, різні щодо ступеня використання. Одні слова використовуються зрідка, мають відтінок незвичності. В залежності від частоти використання у словниковому складі відрізняють два пласти: активна і пасивна лексика.

Активний словниковий запас – це вся сучасна українська лексика, що відзначається звичайністю, що використовується повсякденно. Це загальновживані слова, загальновідомі терміни.

Пасивний словниковий запас – це слова, що не є повсякденно вживаними, що перебувають поза основним словниковим фондом. Це вузько вживані слова – терміни, професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, просторіччя назви предметів, що рідко зустрічаються. До пасивної лексики належать застарілі слова – архаїзми та історизми.

Архаїзми – це застарілі слова, що є назвами предметів, речей, явищ, які існують зараз. Приклади: вепр (кабан), буй (хоробрий), звідець (шпигун), балій (лікар), рать (військо), ланіти (щоки), вия (шия), вої (воїни), зигзиця(зозуля), судець (музикант), гудьба (музика), тать (злодій), зело (дуже).

Історизми – це слова, що називають ті речі, явища, поняття,що відійшли в історію. Приклади: губернія, сажень, земство, пристав, городовий, фунт, чернь, хлоп, опричник, упрала, обозний, ратуша, волость, кожум’яка, лакей, жорна, змовники, подушне, пістоль, п’ядь, намітка, кирея, запаска, плахта, очіпок, досвітки, світилка, соха, сагайдак, копистка, хорунжий.

Функції архаїзмів та історизмів: точніше відобразити життя народу в певних історичних епохах.

Неологізми – це нові слова, які з’являються в мові майже щодня. Приклади: НОП, суверенітет, програміст, дисплей, автодиспетчер, екстрасенс, електростимуляція, радіогенний, комп’ютеризація, алгоритм, дизайнер, брокер, файл, менеджер, біокібер, ксерокс, маркетинг, аудіокасета. Нові слова лише деякий час зберігають у мові відтінок. З часом вони стають або загальновживаними або історизмами.

Приклади неологізмів, що стали загальновживаними: агітпункт, неоколонізатори, електрофізика, пилосос, масовка, багатотиражка, продмаг, космодром, універсам. Приклади неологізмів, що стали історизмами: колективізація, партієць, УРСР, робітфак, наркомат, волревком, соз, лікнеп, продрозверстка, непман, комбіт, одноосібник, незаможник.

Багато неологізмів – авторські.

19. Українська діалектологія. Діалектизми.

У поняття «українська мова» входять дві складові: літературна мова і територіальні діалекти. У нашій мові виділяють три діалекти (говори) – північний, південно-східний і південно-західний. Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного говору, ввібравши окремі ознаки двох інших діалектів. Діалектологія – розділ мовознавства, що вивчає діалектизми.

Діалектизми (слова, використання яких обмежене певною територією). Часто вживаються в усному мовленні, а в писемному – з метою краще відтворити місцевий колорит. Розрізняють акцентуаційні, фонетичні, словотвірні, граматичні, лексичні, фразеологічні діалектизми. Акцентуаційні (представлені часто в поетичних текстах: «Нам пора для України жить»), фонетичні (хтіти, меї, свої, горячий, богатий, арихметика, горувати, кождий), словотвірні (зустрічаються зрідка: дружитися замість одружуватися, спромога замість можливість), граматичні (баче, , просе, їсиш, дасиш, межою), фразеологічні діалектизми (ні в кут ні в двері, ні в ліс ні в поле). Найчисельнішими є лексичні діалектизми. Приклади: хижа (хата), банувати (сумувати), газда (хазяїн), когут (півень), крумпля (картопля), бартка (сокирка), кептар (кожушок без рукав), бистрець (потік), тайстра (торба), кресань (капелюх), бадьо (дядько), туск (жаль), легінь (парубок), перун (гнів), фудульний (гордий), мева (чайка). Значення діалектизмів подано у діалектних словниках та атласах. Діалектизми слід збирати, оберігати, оскільки вони – неоціненне і неповторне джерело у вивченні літературної мови. Серед визначних діалектологів ХХ стол. – Й. Дзендзелівський, М. Онишкевич, М. Грицак, П. Лисенко, житомирянин Микола Никончук.