33

1. Мова. Функції мови. Походження мови.

У житті суспільства надзвичайно важливу роль відіграє мова, власне, саме суспільство існує стільки, скільки існує мова. Загибель суспільства призводить до загибелі мови, так само загибель мови веде до зникнення того суспільства. що не вберегло свою мову. Мова – це невід'ємна ознака людського колективу, це риса, яка властива тільки людині. Історія не знає жодного народу, який би не користувався мовою. Спілкування між людьми, науковий і технічний прогрес, пізнавальна і творча діяльність людини неможлива без мови. Мова – неоціненний скарб кожного народу.

Функції мови:

• Комунікативна (мова – найважливіший засіб спілкування між людьми).

• Експресивна (мова допомагає людині висловити свої емоції, почуття).

• Гносеологічна (мова – це засіб пізнання світу).

• Мислетворча (мова – засіб формування думки).

• Культуроносна (мова – носій культури, культура кожного народу зафіксована у мові).

• Називна (слова служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак).

• Націєтворча (мова – засіб формування нації, мова – неодмінна ознака нації).

Питання про походження мови хвилювало людство давно. Ще у Давній Греції і Римі було висунуто ряд теорій з цього приводу, однак вони не давали вичерпної відповіді про те, як і коли виникла мова: 1. Звуконаслідувальна 2.Вигукова. 3.Договірна.

У марксистській теорії походження мови пов'язувалося з походженням людини.

Біблія пов'язує походження мови з Богом, у якого завжди було Слово.

На сьогодні питання про походження мови так і не розв'язане.

2. Українська мова – національна мова українського народу. Коротка історія.

Українська мова належить до індоєвропейської сім'ї мов, до слов'янської групи, до східної

підгрупи. У світі більше 3 тисяч мов, щодо числа розмовляючих нею українська мова займає 22 місце. У слов'янському світі українська мова відповідне має 2 місце. Українська мова є рідною для 40 мільйонів українців, які проживають здебільшого в Україні, а також на Кубані, Дону, в Алтаю, на Далекому Сході, в Казахстані, в Північній Америці, Канаді, Бразилії, Болгарії. Українська мова – національна мова українського народу. Вона – найхарактерніша ознака української нації поряд з такими ознаками, як спільність території, економічного життя, культури, історії, релігії, особливостей психіки.

Українська мова має давнє коріння. Є гіпотези, що початок нашої мови аж у 5 тисячолітті до н.е. Однак переконливо зафіксовано факт, що нашій мові не менш 3 тисяч літ ( про це свідчать колядки і щедрівки, вислови зарубіжних лінгвістів).

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч.

Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Він перший використав народно розмовні багатства полтавських говорів і фольклору у літературних творах.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови.

Українська мова пройшла складний і тернистий шлях свого розвитку, адже український народ кілька століть не мав своєї державності. Український народ був під'яремним Росії, Польщі, Румунії, Угорщини. Українців прагнули асимілювати, а нашу мову – знищити. Безпрецедентна у всьому світі боротьба проти української мови – душі українського народу - викликає пекучий біль. Мартирологи гонінь української мови в царській Росії і в колишньому Радянському Союзі вражають своїм цинізмом, нахабством. Але українська мова вижила. Завдяки Котляревському і Шевченку, Лесі Українці і Франку, Грінченку і Панасу Мирному, Іванові Огієнку, Максиму Рильському і Олесеві Гончару, Дмитрові Павличку. Їх самовіддана боротьба за рідну мову, за її багатство, чистоту, культуру допомогла українській мові вистояти.