4. Слідча діяльність та її характеристика

Діяльність слідчого є невід’ємною частиною судочинства, завдяки якій відбувається процес втілення права та соціальної справедливості. Слідчу діяльність не можна розглядати відокремлено від діяльності суду або прокуратури.

Основним завданням слідства є розкриття злочину.

Слідчий — це спеціаліст юрист, працівник спеціального відом­ства, який у встановленому законом порядку здійснює досудове розслідування кримінальних справ для їх подальшого розгляду в органах правосуддя — судах.

Риси слідчої діяльності:

1. Основне призначення слідчої діяльності є розслідування злочинів.

2. Слідча діяльність дуже чітко регламентована кримінально-процесуаль­ним законом, хоча, з іншого боку, у прийнятті рішень слідчий залишається процесуально незалежною постаттю.

3. Здійснення слідства передбачає наявність у відповідного суб'єкта владних повноважень, які гарантовані державою та здійснюються від імені держави.

4. Діяльність слідчого характеризується високим рівнем відповідаль­ності, а також надмірним рівнем емоційного напруження.

5. Слідчій діяльності властиві також елементи примусу. Це пояснюється не тільки власне харак­тером слідчої діяльності, а й тим, що в ході встановлення об'єктивної істини зацікавлені, в тому учасники процесу, чинять протидію, для подолання якої і необхідно застосовувати примус.

6. Слідча діяльність, виходячи зі специфіки об'єкта свого впливу, перед­бачає виявлення елементів творчості у ході пошуку об'єктивної істини.

Вимоги до кандидатів на посаду слідчого – вища юридична освіта, знання специфіки роботи системи правоохоронних органів, знання процесуального законодавства та навички його застосування, розвинений інтелект, уміння використовувати закони логіки, високий рівень комунікативності, моральної культури тощо.

5. Поняття адвокатської діяльності та її характеристика

Українське законодавство про адвокатуру в цілому відповідає зазначеним міжнародним стандартам. Так, стаття 59 Конституції України проголосила щонай­важливішу соціальну функцію адвокатури — забез­печення права на захист від обвинувачення та на­дання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Згідно із Законом України «Про адвокатуру» адво­катура є добровільним професійним громадським об'єднанням адвокатів, що здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Адвокат має право займатись адвокатською діяль­ністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокат­ські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.

Відповідно до законодавства України адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юри­дичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв При­сягу адвоката України.

Виконуючи свої функції, адвокати дають консуль­тації та роз'яснення з юридичних питань, усні і пись­мові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; по­свідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах; виконують свої обов'язки відповідно до кри­мінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Ті високі вимоги, що висуваються до адвоката, яскраво проявляються в тексті Присяги, що складає особа, яка бере на себе обов'язки адвоката. Адвокат урочисто клянеться у своїй професійній діяльності суворо додержуватися законодавства України, між­народних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відпо­відальністю виконувати покладені на нього обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську та­ємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адво­ката, бути вірним присязі.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адво­кат зобов'язаний використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів гро­мадян та юридичних осіб і не має права використову­вати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийня­того на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Необхідною передумовою повноцінного функціонування адвокатури виступає дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і пра­вил. Так, Правила адвокатської етики вимагають від адвоката протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюван­ні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів. Правила закріплюють, що адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямо­вані на полегшення скоєння правопорушень, або ін­шим чином зумисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами.

Від адвоката вимагається високий рівень професій­ної підготовки, фундаментальне знання чинного за­конодавства, практики його застосування, опануван­ня тактики, методів і прийомів адвокатської діяль­ності, ораторського мистецтва.

Адвокатура — шляхетна професія, що керується піднесеними ідеалами. Істинна велич адвоката, за вдалим висловом Ж.Фавра, полягає у невтомній від­даності пошукам всього, що справедливо, захисті того, що законно. Як зауважують самі адвокати, вони ко­штують стільки, скільки коштує право, яке вони за­хищають. Покинути його, значить знищувати себе; зрадити йому — зганьбити себе! Адвокатура повинна постійно пам'ятати про небезпеку перетворення із шляхетної професії, що присвятила себе безкорис­ливому і чесному служінню суспільству і правосуддю, в нікчемне ремесло, що підкоряється лише негідному інстинкту грошової наживи.

Особливістю професії адвоката є її висока мораль­ність. Адвокат має бути чесним і порядним; не вдава­тися до омани, погроз, шантажування, підкупу, ви­користання тяжких матеріальних чи особистих обста­вин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей.

Адвокат повинен, дбаючи про престиж свого зван­ня, забезпечувати високий рівень культури поведін­ки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по мож­ливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристой­ний зовнішній вигляд.