Висновки

Постмодернізм – світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ. Постмодернізм (постмодерн, поставангард), сукупна назва художніх тенденцій, що особливо чітко позначилися в 1960-і роки і які характеризуються радикальним переглядом позиції модернізму і авангарду. Поняття «постмодернізм» багатозначне й умовне, однак це не заважає його глибокому вивченню й визначенню характерних ознак, які, звісно, не є остаточними, оскільки це явище надзвичайно динамічне й не застигле у своїх формах.

Метою даного наукового дослідження курсової роботи є виявлення характерних ознак постмодернізму в музичній культурі ХХ ст. та показ його особливостей на прикладах творчості найбільш яскравих представників музичного мистецтва. Так проаналізувавши теоретичні підходи вітчизняних та зарубіжних дослідників до вивчення особливостей розвитку культури ХХ ст. нами встановлено, сучасна епоха є унікальною та характеризується своєю різноманітністю і парадоксальністю в художній творчості. А загальними характеристиками сучасної художньої культури є: уніфікація і стандартизація; інтернаціоналізація культурного життя, глобалізація процесів; виникнення нових, синтезних (синтетичних) видів творчої діяльності, нових жанрів мистецтва і способів творчого самовираження: кінематографа, дизайну, мультиплікації (анімаційного кіно), взаємопроникнення видів і жанрів мистецтва, стирання граней між стилями; диференціація культурних форм (поява безлічі нових стильових напрямів, прагнення представників національних культур зберегти свою самобутність).

А надзвичайно істотну роль у виникненні нових художніх течій в культурі ХХ ст. відіграла теорія психоаналізу Зиґмунда Фрейда, філософія Фрідріха Ніцше, особливе бачення творчого процесу художником Андре Масоном та ін., що в свою чергу примушує задуматися над перспективами особливостей розвитку культури у ХХ ст. та її впливу на сучасну музику.

А виявляючи риси постмодернізму у мистецтві та вивчення феномена постмодернізму в наукові літературі було сформовано загальні його ознаки. Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Жаку Дерріді, Жоржу Батаю, Мішелю Фуко,особливо в книзі французького філософа Жана-Франсуа Ліотара «Стан постмодерну». Першими постмодерністськими творами є романи Умберто Еко «Ім'я троянди», П.Зюскінда «Запахи», Д. Апдайка «Версія Роджерса» та ін. Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Л.Дереша, О.Ульяненка, С. Процюка, В. Медведя, О.Забужко та ін.

На основі аналізу наукової літератури нами було виявлено, що визначальними рисами постмодернізму є: культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді; суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; сюжети творів – це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях; як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача; іронічність та пародійність.

Аналізуючи питання характеристики ознаки постмодернізму в сучасній музиці, нами встановлено, що в епоху модернізму «Популярна» музика розглядалася як другорядна по відношенню до більш «вагомих» жанрів. Але філософія постмодерну поставила під сумнів правомірність і прийнятність розподілу культури на «високу» та «низьку». Особливо чітко риси постмодернізму сформувались в так званому «третьому витку». Саме «третій виток» постмодерної музики пов'язаний із фундаментальною зміною уявлень щодо того, «про що» має бути музика. Із ствердженням постмодернізму стверджувалась ідея про те що «музика є сама про себе». Стильові алюзії і цитати стали не тільки технічним прийомом, але сутнісною стороною музики, перерісши з можливості в потребу. Основними елементами музичного мистецтва стали такі елементи як інтонація, ритм і мотиви. Отже постмодерн зводить роль мистецтва до коментування споживацької спільноти та її продуктів, відмовляючись від модерного прагнення осягнути «реальність» всесвіту в його фундаментальних формах.

Нами було проведено історико-естетичний зріз тенденцій формування та популяризації стилю постмодернізму в культурному просторі, який було показано на прикладі аналізу творчості композиторів світу та надано характеристики творчості деяких знакових композиторів – представників постмодернізму в сучасній музиці ХХ ст. Представники додекафонії – Г.Малер, Р. Штраус, Н.Скрябін, І.Стравінський в українській музиці В.Сильвестров, В. Годзяцький, Л. Грабовський; серійної та серіальної музики – Антон Веберн, Альбан Берг; цитування та музичного колажу – Ріхард Штраус, Чарльз Айвз, Д.Шостакович, А.Шнітке, Л.Беріо та ін.; звукові петлі у техно- та хауз-музиці, «скретч» хіп-хопової музиці гурту The Residents. Аналізувалось як постмодерний джаз вплинув на сучасну поп і рок- музику це – інновації Чарлі Паркера, Орнета Колмена, Джон Колтрейн, Альберт Ейлер та Sun Ra, Джона Зорна, Кептейна Бітхарда та ін.

Отже, другу половину ХХ століття в музичному мистецтві визначають як епоху постмодернізму де не припиняється новаторство. Для багатьох композиторів пошук нових форм перестав бути самоціллю, а перетворився в один з засобів виразності. Постмодерністами цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною загальних естетичних настанов. Якщо раніше головною естетичною категорією було прекрасне, все мистецтво попереднього сторіччя пронизане гуманізмом, то тепер популярною категорією стає потворне, ідеал цілісної людської особистості зникає. Головною цінністю визнається внутрішній світ художника, право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.

Отже постмодернізм – це епоха музичної свободи та творчої пристрасті.