Контрольні запитання:

1. Як формується форма грудей у жінок?

2. Які різновиди форм грудей у жінок Ви знаєте?

3. Як розрізняються типи тілобудови жінок за системою Шкерлі?

4. Де розташовуються зони локалізації жирових відкладень у чоловіків?

Лекція №5

Тема: «Антропометрія фігури людини»

План:

1. Антропометричні площини

2. Антропометричні прилади

3. Види антропометричних вимірів

4. Основні антропометричні точки і правила вимірювання тіла людини

Мета: - ознайомлення із наукою антропометрією;

- ознайомлення із приладами антропометричними;

• відображення ролі, що виконують антропометричні точки при вимірі тіла людини

Ключові слова: антропометрія, лінійні та дугові виміри, сантиметрова стрічка, толстотний циркуль, ростомір, штангенциркуль, антропометр, стрічково-тангенціальний антропометр, фотограмметрія,

Кількість годин: 4

Література:

1. Дунаевская Т.Н. Размерная типология населения с основами анатомии и морфологии: учебник для высших учебных заведений легкой промышленности / Т.Н.Дунаевская и др. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Легкая индустрия, 1980.

2. Пармон Ф.М., Кондратенко Т.П. Рисунок и графика костюма, – М.: Легпромбытиздат, 1987

Антропометрія ставить своєю метою вивчення розмірів тіла шляхом їхнього виміру в статиці й динаміку.

Ця інформація може бути використана для конструювання різних об'єктів - одягу, машин, верстатів і т.п., у медичних цілях, для побудови розмірних стандартів і ін.

Необхідною умовою для одержання достовірної інформації про розміри тіла людини є точне дотримання методики й техніки вимірів. Під час антропометричних досліджень чоловіків і дітей вимірюють у трусах, жінок і дівчин - у трусах і бюстгальтері.

Вимірюваний повинен стояти прямо, без напруги, зберігаючи звичну для нього поставу. Руки повинні бути опущені уздовж тулуби, пальці витягнуті; ноги выпрямлены в колінах, п'яти разом, носки розгорнуті на 15-20 см. Вимірюваний не повинен змінювати пози під час виміру.

Для того щоб під час виміру мати чітку й стійку по положенню на фігурі лінію талії, фігуру переперізують шнурком або тонкою гумкою по самому тонкому місцю тулуба над тазовими костями. Шнурок повинен розташовуватися строго горизонтально.

Для цих же цілей на тілі відзначаються антропометричні точки кольоровим або графічним олівцем, фломастером. Їм відповідають ясно виражені й утворення, що прощупуються легко, кістяка, точно обкреслені границі (лінії, виступи, западини) на м'яких тканинах або специфічні шкірні утворення. У класичній антропометрії використовують більше 100 крапок, а в прикладний - близько 20.

Лінійний вимір — це найкоротша відстань між двома крапками тіла, виконана не по його поверхні.

Лінійні виміри ділять на проекційні й прямі.

Проекційні виміри визначають як відстань між двома крапками поверхні тіла в проекції на вертикальну або горизонтальну площини. До них ставляться висоти й глибини (Вп, Пк, Гт₁ Гт₂ і ін.).

Прямі виміри встановлюють найкоротша відстань між двома крапками поверхні тіла. До них ставляться діаметри ( передні-задні, поперечні, вертикальні dn-з, dn, dв) і відстані між центрами (Цл, Цг).

Дугові виміри — це відстань між двома крапками тіла, виконані по його поверхні. До них відносять різні обхватные розміри (Ош, Ог, Від і т.д.), що вимірюють довжину периметра якої-небудь ділянки тіла), дугові, що вимірюють довжину (Д) або ширину (Ш) якоїсь ділянки тіла.

Класична антропометрія розробила методику зняття більше 300 вимірів. У швейній промисловості використовують близько 100 вимірів.

До горизонтальних конструктивних поясів відносять: верхівкову крапку голови (0), що визначає ріст людини; шийний конструктивний пояс (А), що бере участь у формуванні комірів і горловини одягу; плечовий конструктивний пояс (П), що є опорною поверхнею для плечового одягу, від відповідності одягу йому залежить якість її посадки на фігурі людини; грудний конструктивний пояс (Г), що визначає ступінь об'ємності й ширини одягу й номер її розміру; конструктивний пояс талії (Т), службовець опорою для поясного одягу й місцем її членування; тазовий конструктивний пояс (Б), що визначає об'ємність, ширину й членування одягу на цьому рівні, а також номер її повноти; підсідничну складку /кроку/ (Я), конструктивний пояс визначає рівень крокового шва штанів; колінний конструктивний пояс (ДО) характеризує об'ємність і ширину низу одягу; конструктивний пояс ікр (И); конструктивний пояс низу (Н).

До вертикальних конструктивних поясів відносять: середню лінію спини (1), що є місцем членування одягу; підстава шиї (2), що визначає ширину горловини виробу; задню бічну пройму (3) — границю ширини спини; бічну лінію (4), що визначає середину тіла й розділяє одяг на передньої й задню; передню бічну пройми (5), що визначає границю ширини підлоги; грудну (Г), що проходить через виступаючі крапки грудних залоз; передню середню (7), що проходить через середину переду; крокову (8), що проходить уздовж бічної поверхні ноги. З урахуванням параметрів і місця розташування цих ліній будують розгорнення поверхні тіла або одяги.

Д ля виміру тіла людини використовують контактні і безконтактні способи виміру.

а

б

д в г

Перші одержали таку назву внаслідок, того, що в процесі виміру інструмент або пристрій стикається з тілом людини, у другому — не стикається. Найбільше поширення одержав контактний спосіб, до якого ставиться і стандартний метод антропологічних вимірів тіла людини. Виміру виконують за допомогою сантиметрової стрічки (в), толстотного циркуля (а), ростоміра (г) та набору спеціальних лінійок для проекційних вимірів (б – штангенциркуль, д – антропометр). Недоліком способу є невисока точність, обумовлена:

- деформацією м'яких тканин від контакту з вимірювальним інструментом;

- відсутністю на тілі строго фіксованих антропометричних крапок;

- послідовним методом виміру;

- тривалістю виконання процедур.

Ці недоліки стандартного способу привели до створення ряду нестандартних вимірювальних інструментів, пристроїв і приладів. По більшій частині це неавтоматизовані інструменти, крім стрічково-тангенціального антропометра.

До нестандартних пристроїв ставиться жилет, роз роблений М.А. Воро- ніним і В.У. Несмеяном.

З метою автоматизації процесу обмірювання фігури людини інститутом проблем передачі інформації АН СРСР і ВНИИЛТекемаш був розроблений пристрій для обмірювання фігури людини (патент № 936847 СРСР 1980 р.) — стрічково-тангенціальний антропометр. Недолік пристрою - непристосованість до вимірів в області плечового пояса.

У Великобританії був розроблений автоматичний пристрій для зняття мірок у вигляді футляра, усередині якого змонтовані датчики, пов'язані із пристосуваннями для обмірювання.

Безконтактні способи вимірів

До них відносять фотометричний, стереофотограмметрический, лазерний.

Особливість цих методів полягає в тому, що виміру фігури в натурі заміняються вимірами зображень на фотографічних знімках. Фотограмметрія вперше набула застосування в антропометричних дослідженнях в 30-х роках В.В. Бунаком. Фігуру, що підлягає виміру, фотографують у трьох проекціях на тлі сітки. За рубежем цей метод знайшов широке застосування для зняття мірок з фігури при виготовленні одягу по індивідуальних замовленнях. Проекційні й лінійні розміри визначають по фотознімках, а обхватні - безпосередньо на людині (ФРН - патент № 624560, Японія - № 47-51426).

Уперше для антропометричних цілей стереофотограмметрическая зйомка з малих відстаней була виконана проф. Хаккелен на початку минулого сторіччя. Подальший розвиток цей метод знайшов у роботах М.В. Стебельского. Незважаючи на широкі можливості, стереофотограмметрический метод не знайшов широкого застосування через складність і досить великої кількості знімальної й обробної апаратури. Зображення фігури виходить у вигляді топографічних планів. На відміну від попереднього, спосіб симультантной стереофотограмметрії дозволяє одержати симультантное (одноразове) зображення по всій поверхні тіла.

Із всіх методів практичне застосування одержав фотометричний метод.

Достоїнством цього методу порівняно з іншими безконтактними є невисока вартість апаратури, простота в обслуговуванні, наочність інформації. Для замовника цей метод досить етичний; нестомлюючий, тому що відрізняється швидкодією, дає можливість організувати широку мережу прийомних стаціонарних і пересувних пунктів, що дуже важливо при організації роботи з індивідуальних замовлень, як у міських, так і в сільських умовах.

Недолік — низький рівень автоматизації процесу. Фотографування повинне проводитися на тлі масштабної сітки із шириною кроку, рівної 2 див. Для зйомок рекомендується широкоформатний фотоапарат з форматом кадру 24x36 мм і фокусною відстанню 50 мм. За правилом Моллизона, відстань об'єкта від апарата повинне перевищувати найбільшу вісь об'єкта, що фотографують не менш чим в 2,5 рази. Орієнтовно найбільшу вісь цього об'єкта (від верхівкової крапки до лінії підлоги) приймаємо рівної Р = 170. Звідси відстань між апаратом і об'єктом повинне бути рівним 425 див. Апарат установлюється на такій висоті, щоб головна оптична вісь проходила через зовнішні кути очей при встановленні голови в око-вушної горизонталі. Зйомка повинна вироблятися зі спалахом. Знімки індивіда (об'єкта) виконуються у фронтальної, вид попереду й з боку спини, і в профільної площинах. Фотографуємий повинен стояти прямо, без напруги, ступні стикаються п'ятами, а відстань між носками 15-20 см, голова орієнтований так, щоб око-вушна горизонталь була паралельна підлоги. Головна вертикаль повинна проходити при зйомці фігури у фас уздовж лінії медіонально-сагитального розтину, при зйомці в профіль — на 4 див спереду мишелкової лінії стоп. Одяг того, кого фотографують повинен бути мінімальним (білизна), поверх якого закріплюються три сантиметрові стрічки для виміру Ог₃, От, Об. В області точки сьомого шийного хребця і акроміальних точок наносяться спеціальні мітки.