2. Біологічна дія радіаційного випромінювання

Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.

Іонізація речовин супроводжується з змінами їх фізично-хімічних властивості, а для біологічної тканини порушенням її життєдіяльності. При малих дозах ураження тканина відновлює свою функціональну діяльність, але можливо виникнення різного виду хвороб, спровокованих випромінюванням: щитовидної залози, хвороби крові, внутрішніх органів та інших. Великі дози випромінювання можуть викликати променеву хворобу різного рівня розвитку або смерть.

Деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

1. Органи чуття не реагують на випромінювання;

2. Висока ефективність поглинутої енергії, висока її руйнівна сила. Навіть мала кількість поглинутої енергії випромінювання може викликати глибокі біологічні зміни в організмі.

3. Наявність прихованого чи інкубаційного періоду дії іонізуючого випромінювання. Цей період називають періодом уявного благополуччя. Термін його скорочується при випромінюванні в великих дозах.

4. Малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект). Дія кумуляції небезпечна на плід вагітної жінки (може бути викид плоду,розумова відсталість, смерть плоду);

5. Випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект); Дія іонізуючого випромінювання може відчуватися в майбутніх поколіннях. Сьогодні у колі вчених існує думка, що реальні наслідки від Чорнобильської катастрофи будуть проявлятися через 15 років;

6. Різні органи мають різну чутливість до випромінювання. При щоденному впливі дози 0,002-0,005 Зв (0,2-0,5 рад) вже наступають зміни в крові. Одноразове опромінення сім'яників дозою 0,15 Зв (15 рад) приводить до тимчасової стерильності а при дозі 3,5-6,0 Зв постійна безплідність, 0,5-2 Зв викликає помутніння кришталиків ока, а 5 Зв катаракту;

7. Не кожен організм в цілому однаково реагує на опромінювання.

8. Опромінювання залежить від частоти. Одноразове випромінювання в великій дозі викликає більші наслідки чим періодичне. Іонізуюче випромінювання особливо небезпечне при попаданні в організм людини. Вода та продукти харчування можуть бути джерелом внутрішнього опромінювання.

Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати.

Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), інші залишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій), накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.

Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують ліміти дози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини та інше.

Форми променевої хвороби: гостра і хронічна.

Тяжкість променевої хвороби залежність від величини дози опромінювання.

Променева хвороба I ступеня (легка група) виникає при сумарній дозі 100-200 рад. Прихований період триває 3-5 тижнів, після чого з'являються загаль­на слабкість, нудота, запаморочення, підвищення темпе­ратури. Після одужання працездатність, як правило, зберігається.

Променева хвороба II ступеня (середня гру­па) виникає при сумарній дозі 200-400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається вершкова реакція організ­му (нудота і блювання). Потім триває прихований період (15-20 діб). Ознаки захворювання виявляються яск­равіше. Одужання за умови активного лікування настає через 2-3 місяці.

Променева хвороба III ступеня (важка гру­па) виникає при дозі 400-600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період — 5-10 діб. Хвороба проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3-6 місяців.

Променева хвороба IV ступеня (надважка група) виникає при дозі понад 600 рад. У більшості ви­падків закінчується смертю.