Основними ознаками податку є :

• Примусовість і обов’язковість, тобто відсутність у платника вибору (платити чи не платити) і встановлення відповідальності за ухилення від сплати податку;

• Безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов’язань з боку держави;

• Безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій з боку держави;

• Нецільовий характер, відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку;

• Розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;

• Безповоротність, тобто кошти , сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників.

Основні функції податку:

• Фіскальна – наповнення бюджетів всіх рівнів;

• Контрольна – перевірка ефективності функціонування податкової системи;

• Регулююча – регулювання виробництва і споживання.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює такі види функцій:

• Розподільна – розподіл частини національного доходу по різних сферах задоволення суспільних потреб;

• Стимулююча – створює орієнтири для розвитку чи згортання виробництва, діяльності;

• Накопичувальна .

Законодавство багатьох держав не розмежовує податки, збори, мито, а податкову систему визначають як сукупність податків і зборів. Проте , поряд із спільними ознаками між ними існують і певні відмінності. Податки, на відміну від зборів та інших обов’язкових платежів, мають головне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надходжень до його дохідної частини. Мета податків – задоволення потреб держави, тоді як збори й мито спрямовані на задоволення потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори чи мито сплачуються у зв’язку з наданням платникові послуги з боку державної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори та мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачуються з певною періодичністю.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за наявність певного права, а мито – за здійснення на користь платника дій, які мають юридичне значення.

Усі податки можна розділити на види за різними ознаками.

Залежно від характеру платника розрізняють: податки з юридичних осіб ( податок на прибуток, податок на додану вартість); податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел).

Залежно від періодичності справляння: разові – податки, які справляють один раз протягом визначеного часу при здійсненні певних дій ( податок із власників транспортних засобів тощо); систематичні – справляють регулярно, через певні проміжки часу й протягом усього періоду володіння чи діяльності платника ( щомісячно, поквартально).

За формою обкладення податки поділяють на прямі і непрямі.

До прямих або прибутково майнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки поділяються на: особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу ( прибутку) і зі урахуванням його платоспроможності; та реальні, що сплачуються з окремих видів майна (землі, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить недійсний, а передбачуваний прибуток. До особистих можна віднести податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними податками є податок на нерухоме майно ( нерухомість), плата ( податок ) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. Це – акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито.

Відповідно до Закону України „ Про систему оподаткування”, всі податки , залежно від органу державної влади та місцевого самоврядування, який їх встановлює, поділяються на загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних податків і зборів ( обов’язкових платежів) належать: податок на додану вартість; акцизний збір; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на прибуток підприємств тощо , а також збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; плата за торговий патент тощо.

Загальнодержавні податки встановлюються ВРУ і справляються на всій території України.

До місцевих податків віднесено податок з реклами, комунальний податок. До місцевих зборів ( обов’язкових платежів) віднесено : готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера за квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- та телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей;збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак тощо.

Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України. Існують і інші критерії поділу податків на види.

4. Система елементів правового механізму податку складається з обов’язкових і факультативних елементів. До основних елементів правового механізму податку і збору належать платник податку чи збору; об’єкт оподаткування та ставка податку чи збору.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки.

Облік платників податків здійснюється податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Об’єктами оподаткування є доходи ( прибуток), додана вартість продукції ( робіт, послуг), вартість продукції ( робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законодавчими актами про оподаткування.

Ставки податків і зборів ( обов’язкових платежів) встановлюються ВРУ, ВР АРК і місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавчих актів про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року.