Лекція: „ Основи фінансового права України”

План.

1. Поняття, предмет, метод та джерела фінансового права.

2. Поняття бюджету, бюджетна система України.

3. Податкова система України. Поняття, ознаки та класифікація податків.

4. Платники податків, їх права і обов’язки. Об’єкти оподаткування.

5. Відповідальність за порушення фінансового законодавства.

1. Фінансове право становить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері формування, розподілу й використання централізованих й децентралізованих грошових фондів держави й територіальних громад.

Відносини, що становлять предмет фінансового права , відрізняються низкою рис:

• Складаються в сфері фінансової діяльності держави;

• Реалізуються в процесі руху ( формування, розподілу й використання) грошових фондів публічного характеру;

• Об’єктом відносин є грошові фонди держави й територіальних громад;

• Припускають виключну роль держави в цих відносинах.

Отже, предметом фінансового права є суспільні відносини в сфері фінансової діяльності держави й територіальних громад із приводу формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів публічних фінансів.

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини, а також ступінь впливу на поведінку учасників суспільних відносин, на характер їх взаємозв’язків. Основним методом фінансово-правового регулювання є імперативний метод. Він допускає нерівність суб’єктів відносин, що забезпечує надзвичайний стан і роль держави. Цей метод виявляється у владних приписах, наказах одним суб’єктам із боку інших, що представляють державу та органи самоврядування. Імперативний метод фінансово-правового регулювання доповнюють і підлеглі, похідні від нього методи рекомендацій, погоджень.

Система фінансового права – це об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру фінансового права, зміст і особливості розміщення норм, що регулюють фінансові відносини.

В системі фінансового права виділяють частини, підгалузі, інститути. До загальної частини належать фінансово-правові норми, що закріплюють основні принципи, форми й методи фінансової діяльності; поняття й функції фінансів; систему фінансових органів, їх повноваження; правове положення інших суб’єктів фінансового права; загальні положення організації фінансового контролю. Особливу частину становлять фінансово-правові норми, що регулюють відносини в сфері бюджетної системи; державних доходів і видатків; обов’язкового державного страхування; кредитування; публічного регулювання банківської діяльності; валютного регулювання.

Джерелом фінансового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми фінансового права. Тобто, це правові акти представницьких, виконавчих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що містять фінансово-правові норми. Нормативно-правовий акт – найважливіше, а іноді єдине джерело фінансового права. На основі владно-територіальної ознаки їх поділяють на загальнодержавні нормативні акти; Республіканські ( АРК); місцеві нормативні акти. Таким чином, під терміном „фінансове законодавство” охоплено закони України; міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ; постанови ВРУ; укази Президента; декрети й постанови Кабінету Міністрів, прийняті в межах їх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

2. Центральною ланкою фінансової системи держави виступає бюджетна система, що складається з державного та місцевих бюджетів. Саме за рахунок бюджетних надходжень формують відповідні грошові фонди, що фінансово забезпечують виконання державних завдань і функцій, функціонування державних органів. Питання бюджету регулюються ст..95-98 Конституції України та Бюджетного кодексу.

Термін „ бюджет” має економічний і правовий зміст. Як економічна категорія бюджет є централізованим грошовим фондом, який акумулюється на рівні певного утворення ( держави або територіальної громади) та яким розпоряджається відповідний орган державної влади. Із правової категорії бюджет становить правовий акт, основний фінансовий план створення, розподілу й використання централізованого грошового фонду держави або територіальної громади.

Як правовій категорії бюджету притаманно кілька особливостей:

• Бюджет затверджує відповідний представницький орган державної влади;

• Термін дії акта, що затверджує відповідний бюджет, дорівнює бюджетному періоду;

• Бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права та обов’язки учасників бюджетних відносин.

Бюджет складається із дохідної та видаткової частини. Доходи бюджету класифікують за чотирма групами:

• Податкові надходження;

• Неподаткові надходження;

• Доходи від операцій з капіталом;

• Трансферти.

Всі можливі доходи та видатки бюджетів відображено та закріплено в бюджетній класифікації, яка становить єдине систематизоване угрупування доходів, видатків ( у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Видатки класифікують за різними підставами й групують за :

• Функціональними ознаками;

• Економічними ознаками ( дана класифікація уточнює використання бюджетних коштів відповідно до їх предметних ознак – заробітна плата, оренда , капітальні витрати тощо);

• Відомчими ознаками ( визначає розподіл бюджетних призначень за основними розпорядниками бюджетних коштів);

• Програмними ознаками ( програмна класифікація побудована на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами).

Бюджетна система складається із Державного бюджету та місцевого бюджету. До місцевого бюджету входять : бюджет АРК; обласні бюджети ; районні бюджети; бюджети районів у містах; бюджети місцевого самоврядування ( бюджети територіальних громад сіл; селищ та бюджети територіальних громад міст і їх об’єднань).

Підставами розмежування бюджетів на місцеві й бюджети місцевого самоврядування є повноваження певних органів влади щодо їх прийняття та виконання й особливостей формування дохідної частини.

Бюджетний процес – це регламентована нормами правова діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом , затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний кодекс закріпив такі стадії бюджетного процесу:

• Складання проектів бюджету;

• Розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

• Виконання бюджету, в тому числі в разі потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

• Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету й прийняття рішення щодо нього.

Всі стадії бюджетного процесу перебувають під контролем Рахункової палати, яка діє від імені ВРУ й місцевих органів влади, що зміцнює фінансову дисципліну учасників бюджетної діяльності.

3. У широкому розумінні податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у державі; принципів , форм і методів їхнього встановлення чи зміни, скасування; дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Під податком слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки.