Предмет економічної теорії
1. Предмет економічної теорії
Кожна наука має свій предмет вивчення. З іншими споріднени-ми науками
вона пов'язана через об'єкт дослідження: наприклад, сукупність
економічних наук об'єднується розглядом проблем на-родного господарства.
Цільовою функцією кожної науки є розкриття і пізнання відповідних
об'єктивних законів природи чи суспільст-ва. Для цього вона користується
набутими в процесі історичного розвитку загальнонауковими та
спеціальними, притаманними лише їй методами пізнання об'єктивної
реальності.
Якою б розмаїтою не була людська діяльність, вона повинна мати власну
основу. Такою основою є економічне життя суспільства, тісно пов'язане з
потребами та інтересами людей. У перекладі з грецької слово "економіка"
означає мистецтво ведення домашньо-го господарства ("ойкос" - дім,
домашнє господарство; "номос" - вчення, закон). Вперше цей термін ввів
Арістотель (III ст. до н. е.). Він поділив науку про багатство на
економіку та хримастику. Під першою він розумів виробництво благ для
задоволення потреб людей, під другою - накопичення грошей, до якого
ставився нега-тивно.
Мислителі стародавнього світу робили спроби з'ясувати внут-рішні
підвалини економічного розвитку та формували окремі еле-менти
економічних знань. З тих пір, як давньогрецький філософ Ксенофонт
(IV-III ст. до н. е.) започаткував нову на той час еконо-мічну науку в
творах "Економіка" та "Про доходи", зміст її невпіз-нанне змінився.
По-перше, ведення господарства та управління ним здійснюються тепер не
тільки в рамках сім'ї, а й у межах регіону, країни, групи держав, всього
світу. По-друге, воно організується не тільки за територіальною, а й за
виробничою ознакою. Отже, нині поняття "економіка" охоплює: сім'ю,
підприємство (фірму); народ-не господарство певної країни чи його
частину; сукупність взаємо-пов'язаних господарств груп країн, об'єднаних
у різноманітні інте-гральні організації; світове господарство як
суперечливу цілісність взаємозалежних народних господарств усіх країн та
їхніх об'єднань.
2. Методи пізнання соціально-економічних процесів та принципи економічного аналізу.
Для того, щоб одержати нові знання, треба свідомо застосовувати науково обґрунтовані методи. Це важлива умова розвитку всіх наук, у тому числі економічної теорії. Метод науки (від гр. теtohodos "шлях до якої-небудь мети") покликаний забезпечити найбільш глибоко розкриття сутності її предмета.
Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст її методу.
Метод економічної теорії - це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.
Складність і багатовимірність економічної системи вимагає адекватних методів її пізнання. Фундаментальний принцип методології економічної теорії полягає в системному підході до аналізу. Економіка становить певну цілісність, в якій виявляється взаємозв'язок елементів, компонентів, що входять до її складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й різними зв'язками між ними.
Системний підхід в економічній теорії означає вивчення внутрішніх причинно-наслідкових, структурно-функціональних, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків. Саме їх пізнання дає змогу виявити складні процеси розвитку економічної системи, з'ясувати природу багатьох економічних процесів і явищ.
Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів (рис. 1.8). Системний підхід використовується як у загальнонаукових, так і у спеціальних для економічної теорії методах пізнання.
Діалектика як метод-загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих ще видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є внутрішні суперечності явищ, єдність і боротьба протилежностей.
Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що при вивчені економічних процесів не можна користуватися конкретними прийомами і технічними засобами, які широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Тут використовують наукове економічне мислення у виглядінаукової абстракції.
Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, категорій, виявлення і формування економічних законів.
