136

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ТЕМА 1 ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО – ВИЗНАЧЕННЯ, ЗАДАЧІ ТА ПРИНЦИПИ, ДЖЕРЕЛА, ПРЕДМЕТ І МЕТОД. ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

1.1 Визначення, задачі та принципи екологічного права

1.2 Предмет і метод регулювання екологічних правовідносин

1.3 Джерела екологічного права

1.4 Екологічні права та обов’язки громадян

ТЕМА 2 ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

2.1 Природокористування – поняття та види

2.2 Суб’єкти та об’єкти права природокористування

2.3 Принципи права природокористування

2.4 Підстави виникнення права спеціального природокористування

2.5 Припинення права природокористування

ТЕМА 3 ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

3.1 Поняття та характеристика права власності

3.2 Форми власності на природні ресурси

3.3 Набуття та припинення права власності на природні ресурси

ТЕМА 4 ДЕРЖАВНЕ ТА ГРОМАДСЬКЕ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ

4.1Загальна характеристика

4.2 Повноваження Верховної Ради України та місцевих рад в сфері регулювання політики в галузі охорони довкілля

4.3 Компетенція органів виконавчої влади в галузі екології

4.4 Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів

4.5 Громадське управління в сфері охорони довкілля

ТЕМА 5 ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1 Загальна характеристика 5.2 Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

5.3 Цивільно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

ТЕМА 6 ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

6.1 Загальна характеристика

6.2 Функції і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

6.3 Правопорушення – підстава екологічної відповідальності

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

ТЕМА 7 ПРАВОВА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

7.1 Загальна характеристика земельного фонду

7.2 Права на землю

7.2.1 Право власності на землю

7.2.2 Право землекористування

7.2.3 Права на чужі земельні ділянки

7.3 Правова охорона земель

ТЕМА 8 ПРАВОВА ОХОРОНА ВОД

8.1 Загальна характеристика

8.2 Правове регулювання водокористування

8.3 Правова охорона вод в Україні

ТЕМА 9 ПРАВОВА ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ

9.1 Загальна характеристика правового регулювання використання тваринного світу

9.2 Полювання як спосіб спеціального використання тваринних ресурсів

9.3 Використання рибних ресурсів

9.4 Правова охорона об'єктів тваринного світу

ТЕМА 10 ПРАВОВА ОХОРОНА РОСЛИННОГО СВІТУ

10.1 Загальна характеристика

10.2 Порядок використання об'єктів рослинного світу

10.3 Правова охорона та відтворення рослинного світу

10.4 Правове регулювання використання та охорони лісових ресурсів

ТЕМА 11 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ НАДР

11.1 Загальна характеристика

11.2 Використання надр

11.3 Види надрокористування

11.4 Підстави та порядок виникнення права надрокористування

ТЕМА 12 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ТЕРИТОРІЙ І ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ЗЕМЕЛЬ ІНШОГО ПРИРОДООХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

12.1 Правовий статус і склад земель природно-заповідного фонду

12.2 Правові аспекти використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду

12.3 Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду

12.4 Правова охорона водно-болотних угідь

12.5 Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

Тема 13 правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів

13.1 Загальна характеристика

13.2 Правовий режим земель оздоровчого призначення

13.3 Правовий режим земель рекреаційного призначення

Тема 14 правове регулювання охорони атмосферного повітря

14.1 Загальна характеристика

14.2 Правові аспекти використання атмосферного повітря

14.3 Правова охорона атмосферного повітря

14.4 Антишумове законодавство

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 15 міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища

15.1 Загальна характеристика міжнародного екологічного права

15.2 Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища

15.3 Неурядові міжнародні організації екологічного спрямування

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Передмова

Дисципліна “Екологічне право” належить до циклу професійно-орієнтованих дисциплін.

Центральне місце в забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку країни належить законодавству у галузі регулювання відносин щодо використанню природних ресурсів, охорони довкілля і забезпеченню екологічної безпеки, тобто екологічному законодавству України.

Оскільки сучасний стан України характеризується різким погіршенням екологічної ситуації значна частина норм екологічного законодавства спрямована на упередження прояв екологічного ризику від техногенного впливу і стихійних явищ з урахуванням економічних можливостей держави.

Якісно нова характеристика становлення та розвитку правового регулювання ринкових екологічних відносин повинна мати теоретичне обґрунтування. Базою для вивчення студентами ОДЕКУ галузі екологічного права має стати даний конспект лекцій з екологічного права.

Метою дисципліни є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок, необхідних для роботи у наукових, науково-проектних, державних та відомчих виробничих підрозділах, що пов’язане з застосуванням екологічного законодавства.

Загальна частина

Тема 1. Екологічне право – визначення, задачі та принципи, джерела, предмет і метод. Екологічні права та обов’язки громадян

1.1 Визначення, задачі та принципи екологічного права

Норми екологічного права забезпечують правове регулювання всіх видів суспільних відносин, які тим чи іншим чином впливають (прямо або опосередковано) на природні геосистеми країни, викликаючи в них зміни та формують нові екологічні зв'язки в природному середовищі. Тим самим вони сприяють розвитку тих суспільних відносин, які формують нинішнє середовище перебування людини та екологічну ситуацію.

В еколого-правовій літературі немає єдності думок щодо визначення поняття і сутності екологічного права, при цьому спектр точок зору по даному питанню дуже широкий і охоплює думки як про різну природу екологічного права як галузі права (самостійної або комплексної), так і про повну відсутність даної галузі права¹ .

Комплексність галузі екологічного права мотивується в такий спосіб: 1) кожна галузь права, що входить до складу екологічного права, регулює самостійний вид екологічних відносин, в основі які лежать різні об'єкти. Тому й існують такі самостійні галузі права, як земельне, лісове, водне, гірниче, фауністичне, атмосфероповітряне і т.д.; 2) екологічне право – інтегрована правова спільнота (комплексна галузь права), що поєднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання, відновлення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації захисту екологічних прав².

Крім цього, існує версія про те, що екологічне право не є комплексною галуззю права. Ю.О. Вовк вважає, що «природоресурсне (екологічне) право має один тільки предмет правового регулювання – суспільні відносини, що складаються з приводу раціонального використання й охорони природних ресурсів»³ . В.В. Петров обґрунтовано доводить, що екологічне право з погляду його предмета є сукупністю однорідних суспільних екологічних відносин⁴ .

Деякі вчені (зокрема, професор Н.А. Орлов) як складний інститут «охоронного права навколишнього середовища» виділяють природоохоронне право⁵. Робить він це на наступних підставах: 1) норми природоохоронного права регулюють відразу кілька видів суспільних відносин усередині екологічного права (із приводу охорони землі, водних об'єктів, атмосферного повітря та інших природних об'єктів); 2) природоохоронні норми нерозривно пов'язані з основними суб'єктивними правами і юридичними обов'язками власників природних ресурсів і природокористувачів; 3) методи правової охорони багато в чому залежать від видів природного об'єкта.

Таким чином, екологічне право — це комплексна галузь права, за допомогою якої регулюються суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Задачею екологічного права, згідно ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є регулювання відносин в області охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження та ліквідації негативного впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генофонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій і природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Одна з найважливіших проблем існування правової реальності виражена в її принципах. Як самостійні компоненти системи права розглядаються вихідні нормативні ідеї, що визначають загальну спрямованість дії права. Принципи права підрозділяють на загально-соціальні і спеціально-юридичні. Серед загально-соціальних принципів права можна виділити: принцип пріоритету загальнолюдських цінностей над національними і груповими; принцип верховенства права; принцип відповідності індивідуальних і колективних прав людини; принцип паритету особистості і держави.

Спеціально-юридичні принципи класифікуються на загально-правові, міжгалузеві, галузеві, межінституційні та інституційні⁶ .

У сфері охорони навколишнього природного середовища діють усі вищевказані види принципів права.

Найбільш яскраво вираженими у відносинах з охорони довкілля є загально-правові і спеціальні (галузеві) принципи екологічного права.

До загально-правових принципів екологічного права відносяться:

• гласність і демократизм прийняття екологічно значимих рішень;

• невідворотність відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства;

• поєднання заходів стимулювання та юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу;

• міжнародне співробітництво в області використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

До спеціальних (галузевих) принципів екологічного права відносяться:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки;

• гарантії якості навколишнього природного середовища для життя і здоров'я людей;

• попереджальний характер і превентивність екологічних заходів;

• соціальна орієнтованість на формування екологічного світогляду в суспільстві;

• погодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства;

• об'єднання міждисциплінарних знань для досягнення сприятливого екологічного ефекту;

• прогнозування, планування і нормування якості навколишнього природного середовища;

• обов'язковість екологічної експертизи для екологічно значимих рішень і об'єктів;

• плата за погіршення якості навколишнього природного середовища⁷;

• правове забезпечення досягнення гармонічної взаємодії суспільства і природи;

• правове забезпечення раціонального та ефективного використання природних об'єктів власниками та природокористувачами;

• цільове використання природних об'єктів;

• правове забезпечення економічного стимулювання власників і користувачів природних об'єктів;

• правове забезпечення комплексного підходу до використання і відновлення природних об'єктів, а також до охорони навколишнього природного середовища⁸.