Тема 4. Державні фінанси Японії

1. Органи управління державними фінансами в Японії.

2. Устрій фінансової системи.

3. Особливості бюджетного процесу в Японії.

4. Структурні особливості державного та місцевих бюджетів Японії.

5. Спеціальні фонди в Японії.

6. Основні риси податкової системи Японії.

1. Японія розташована на чотирьох великих островах — Кюсю, Сікоку, Хонсю і Хоккайдо, а також на більш ніж тисячі дрібних островів. Територія поді­ляється на 47 префектур і 14 округів.

Японія є унітарною державою із конституційною монархією. Муні­ципалітети володіють широкими правами місцевої автономії, державні посадовці обираються населенням.

Символом держави є імператор. Усі дії імператора, які стосуються державних справ, можуть бути здійснені лише за згодою уряду, або кабінету. Повноваження імператора:

• призначає прем'єр-міністра за поданням парламенту;

• призначає верховного суддю за поданням кабінету;

• промульгації (обнародування) поправок до конституції, законів, урядових указів і договорів;

• скликання парламенту;

• розпуск палати представників;

• підтвердження призначень і відставок державних міністрів;

• вручення нагород;

• підтвердження ратифікаційних грамот.

Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом є парламент, який складається з двох палат — палати представників і палати радників. Обидві палати складаються з членів, які обираються народом.

Виконавча влада здійснюється кабінетом. Очолює кабінет прем'єр-міністр. Прем'єр-міністр призначає міністрів, при цьому більшість міністрів має бути обраною з числа членів парламенту. Загальне управління фінансами країни здійснює міністерство фінансів через власні управління та секретаріат.

Судова система багаторівнева — Верховний суд, суди в префектурах, апеляційні суди. Крім того, діють суди з сімейних справ і суди загальної юрисдикції. Особливостями судової системи Японії є положення, які закріплені в ст. 76 Конституції, а саме:

• жоден адміністративний орган не може здійснювати судову владу з правом остаточного рішення;

• усі суди незалежні й діють відповідно до власного сумління, керуючись лише Конституцією і законами.

Японія за всі часи свого існування мала лише дві Конституції — Конституцію Мейдзі 1889 р. та Конституцію повоєнну, яка була промульгована імператором 3 листопада 1946 р. і набрала чинності 3 травня 1947 р. Характерною особливістю чинної Конституції є глава 7 — "Фінанси", де передбачені основні бюджетні процедури.

2. З початку 1990-х років економіка Японії знаходилася в стані тривалої рецесії, виходити з якої країна почала тільки останніми роками. З 1997 року до проблем неповернення кредитів, банкрутства підприємств і дефіциту бюджету додалася проблема наростаючої дефляції. В перші роки XXI століття держава продовжила приймати заходи по оздоровленню економіки, стимулюванню промислового розвитку шляхом податкової політики, упровадження нових технології, сприяння розширення внутрішнього попиту. Додатково, японський уряд йде по шляху зниження державної ролі в економіці, зменшення державних витрат та посилення ролі приватного сектору. Знаковим в цьому відношенні став 2005 рік. Саме тоді була почата реформа державної поштової служби, ухвалено рішення про перебудову державних дорожніх корпорацій, а також оголошено про реорганізацію бюджетних установ. У рамках цих заходів заплановане скорочення чисельності державних службовців на 5% протягом наступних п'яти років.

Були здійснені плани по реорганізації і вдосконаленню державних підприємств, 163 з них були реформовані, а 136 приватизовані. У результаті структурної реформи, японська економіка значно оздоровилась. Попередні оцінки річного зростання ВВП у 2006 року переглянуті з первинних 0,8 % до 2 %. У 2007 фінансовому році очікується зростання валового внутрішнього продукту на 2 %. Проте сьогодні виявилися і побічні результати політики, що проводилася. На початок 2006 року державний борг перевищив 800 трлн. ієн, що вище за суму ВВП.

Основні завдання економіки і фінансової політики сьогодні - досягнення тривалого і стабільного економічного зростання. Для цього планується прийняти нову стратегічну програму "Інновація 25", яка включатиме плани до 2025 у сфері медицини, інжинірингу, інформаційних технологій і в багатьох інших сферах. Перед країною стоять також завдання і у соціальній сфері. Проблемою є старіння суспільства і зменшення населення. Старіння населення є одним з чинників, який обмежує зростання економіки і створює фінансову напругу для соціальної безпеки.

Фінансова система Японії складається з державного бюджету, позабюджетних рахунків, місцевих бюджетів і фінансів державних підприємств. Державний бюджет Японії, (інша назва загальний рахунок), є головною ланкою фінансової системи.

У Японії діють два бюджетні рівні — державний та місцевий. Місцевий, у свою чергу, поділяється на префектурний та муніципальний. Наприкінці 90-х років в Японії налічувалось 3255 муніципалітетів.

Місцевим бюджетам характерна значна залежність від державного бюджету. Їх доходи на 40- 47 % формуються за рахунок субсидій із державного бюджету. Місцеві бюджети складаються спеціальними відділами місцевої адміністрації і затверджуються на зборах префектур і муніципалітетів.

Важливою ланкою фінансової системи виступають спеціальні рахунки, які є автономними. Їх нараховується значна кількість (кілька тисяч). Вони формуються як загальнодержавною владою, так і місцевою владою. Дані спеціальні рахунки передбачені головним чином для державних інвестиційних інститутів і спеціальних фондів, не підлягають затвердженню парламентом і покриваються головним чином за рахунок неподаткових надходжень, оскільки пов'язані із інвестиційною діяльністю держави. Спеціальними рахунками управляють відповідні міністерства та відомства.

Важливою ланкою фінансової системи є фінанси державних підприємств.

3. Бюджетний рік починається у Японії з 1 квітня і закінчується 31 березня наступного календарного року. Даний принцип застосовується для усіх ланок фінансової системи.

У бюджетному процесі беруть участь: парламент, кабінет, Міністерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у процесі обговорення бюджету. Бюджетний процес охоплює такі стадії:

1. Схвалення кабінетом "Основних принципів формування бюджету". Ці принципи кабінет має оприлюднити в липні. Вони мають передбачати верхні межі витрат, у тому числі щодо соціального забезпечення. Також передбачаються рівні зростання чи зниження у відсотках основних статей витрат.

2. Підготовка власних бюджетів міністерствами й урядовими агенціями. Здійснюється на основі затверджених принципів.

3. Підготовка бюджету Міністерством фінансів і подання на узгодження кабінету. Триває до кінця грудня.

4. Парламентський розгляд бюджету. Цей період досить нетривалий — з кінця грудня до кінця лютого.

5. Передання затвердженого бюджету в кабінет для виконання бюджету.

6. Передання інформації щодо виконання бюджетів міністерствами, урядовими агенціями в Міністерство фінансів. Це робиться в липні.

7. Надання кабінетом інформації щодо виконання бюджету правлінню

ревізії, яке не залежить від кабінету.

8. Подання кабінетом бюджету із зауваженнями Правління ревізії на затвердження парламенту. Цей підсумковий етап здійснюється в грудні.

Проект державного бюджету складає міністерство фінансів на основі державних програм економічного та соціального розвитку. Він узгоджується в управлінні економічного планування і після цього подається на розгляд до парламенту. Тут бюджет розглядає спочатку плата представників, а потім палата радників. Бюджетні права палати радників є обмеженими. Якщо палата радників прийняла рішення, яке відрізняється від позиції плати представників, може бути призначене спеціальне об'єднане засідання обох палат для узгодження суперечливих питань.

Якщо обидві палати не приходять до згоди, то рішення палати представників автоматично стає рішенням парламенту. Затверджений парламентом бюджет проголошується від імені імператора Японії.

Виконання бюджету покладається на міністерства і відомства. Органом касового виконання бюджету є Банк Японії.

Контроль за виконанням бюджету покладається на міністерство фінансів та ревізійну раду. Звіт про виконання бюджету затверджується парламентом одночасно із звітом актом ревізійної ради про проведених перевірках.

4. Бюджет як фінансовий документ охоплює такі розділи:

1. Загальні умови.

2. Доходи і видатки.

3. Довготривалі витрати.

4. Перенесені витрати.

5. Фінансування особливих проектів.

Характерною особливістю бюджету Японії є те, що невикористані кошти переходять у наступний бюджетний рік.

Податкові надходження становлять у державному бюджеті більше половини надходжень. Значну частину надходжень забезпечує випуск державних цінних паперів. Згідно з фінансовим законодавством Банк Японії як центральний банк країни не має права фінансувати кабінет.

Місцеві бюджети Японії включають місцеві бюджети 47 префектур, 3400 бюджетів муніципалітетів, численні бюджети селищ та сіл та близько 6 тис. місцевих спеціальних рахунків.

Місцеві органи влади, так, як і центральний уряд складають генеральний рахунок (бюджет) і ведуть спеціальні рахунки підприємств, та іншої господарської діяльності.

Видатки місцевих органів влади складаються з: адміністративних видатків, платежів по державному боргу видатків на поліцію, на освіту, протипожежну оборону та економічний розвиток. Високу частку у видатках місцевих бюджетів складають саме видатки на різного роду громадські роботи та підприємницьку діяльність держави (до 40 %). На соціальні потреби спрямовується близько 30 % загального обсягу витрат.

Обсяг державного бюджету на 2007 рік відповідно до урядового проекту становить 82,9 трильйонів ієн, зрісши у порівнянні з 2006 фінансовим роком на 4,0 %. Це близько 700 млрд. дол. по поточному курсу. Зростання пов'язане з підвищенням витрат на соціальні потреби, особливо пенсійних видатків, та розміру допомоги по догляду за дітьми, що повинне посприяти подолати негативну тенденцію до зниження народжуваності. В той же час бюджетні витрати за низкою позицій скорочуються. Асигнування на оборону, наприклад, будуть зменшені на 0,3 % - до 4,8 трлн. ієн.

В той же час уряд розраховує, що завдяки покращенню економічної ситуації в Японії, податкові надходження зростуть відразу на 16,5 % - до 53,47 трлн. ієн. Це дасть можливість скоротити випуск державних облігацій на 15,2 % внаслідок чого дефіцит бюджету скоротиться з 11,21 трлн. ієн до 4,43 трлн. ієн.

Уряд Японії особливу увагу приділяє розвитку науки і освіти, яку розглядає головним чинником економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15% складають асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85% видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи по розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати по ліквідації наслідків стихійних лих і так далі. Що стосується військових витрат, то їх рівень в Японії, в порівнянні з іншими розвиненими країнами, достатньо низький. Військові витрати в Японії не виходять за межі 1% ВВП.

Величезну частину витрат державного бюджету складають соціальні витрати, серед них - пенсії. Японський уряд звертає велику увагу на створення гідного рівня життя особам літнього віку. Це пов'язано з тим, що чисельність даної категорії постійно росте. Крім того, через зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також браку молодої робочої сили, літні люди стають важливим компонентом ринку праці. Пенсійна система Японії достатньо складна і багатошарова. Засобами державного бюджету забезпечується 1/3 виплати базової пенсії, решта виплачується за рахунок різних пенсійних фондів. Основним завданням пенсійної реформи є зниження пенсійного навантаження на бюджет і одночасне збереження виплат пенсіонерам на високому рівні не менше 50% від середнього рівня оплати праці в країні.

За рахунок бюджету фінансується також так звана суспільна взаємодопомога. Вона охоплює ту категорію населення, яка сама не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога виплачується: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони.

5. Особливістю фінансової системи Японії є розвинута система спеціальних фондів або автономних бюджетів. На відміну від інших країн загальний обсяг фінансових ресурсів, що знаходиться у таких позабюджетних фондах наближається за розмірами до генерального рахунку (державного бюджету).

Спеціальні державні фонди умовно можна поділити на 5 груп: страхові, кредитно-інвестиційні, державного контролю, будівництва і перерозподільчі.

Діюча сьогодні система соціального страхування була створена у Японії в 1946 р. Доходи фондів соціального страхування формуються за рахунок внесків застрахованих і роботодавців. Видатки складаються із виплат пенсій та допомог.

Щорічні сум видатків є нижчими від розмірів поступлень від відрахувань. Це перевищення використовується у якості інвестиційного та кредитного ресурсу держави.

Найбільшим інвестиційним фондом є бюро довірчого фонду. Інвестиції в промисловість здійснюються з фонду промислових інвестицій і фонду фінансування міського будівництва.

Суспільні роботи по створенню і розширенню інфраструктури фінансуються в Японії із фондів державного будівництва - шляхового, портового, гідротехнічного, аеродромного, електроенергетичного.

Фонди перерозподільчого характеру пов'язані із формуванням доходів у різних ланках фінансової системи. Наприклад для погашення державного боргу відкритий спеціальний рахунок, доходи якого формуються за рахунок перерахувань із державного і місцевих бюджетів, а також інших спеціальних рахунків. Дефіцит рахунку покривається за допомогою випуску облігаційних позик. Рахунок державних фіскальних монополій зажди є активним. Чистий дохід даного фонду повністю переводиться в державний бюджет.

6. Усього в Японії існує 25 державних і 30 місцевих податків. Усі види податків зафіксовані у відповідних законах. Місцеві податки також регулюються законом, мають верхню межу: місцеві органи влади мають право лише їх регулювання.

Розглянемо основні види податків.

1. Податок на прибуток юридичних осіб. Має найбільшу питому вагу. Сплачується в розмірі 33,48 %, що надходить у державний бюджет, 1,67 % — у бюджет префектури і 4,12 % — муніципалітету. Окремі види підприємців — медичні заклади, кооперативи, громадські організації — сплачують податок у розмірі 27 %. Прибуток до 8 млн. єн обкладається за ставкою 28 %.

2. Податок на доходи фізичних осіб. Податок стягується окремо в державний бюджет, префектури і муніципалітети. У державний бюджет податок сплачується за такими ставками — 10, 20, 30, 40, 50 %. Крім цього, у бюджет префектури стягується податок за ставками 5, 10, 15 %. Крім зазначених двох рівнів, цей вид податку стягується і на користь бюджету муніципалітету.

В Японії також є обов'язковий податок з фізичних осіб у розмірі 3,2 тис. єн за рік, який сплачується незалежно від величини доходу. Але такий рівень податків суттєво не відбивається на рівні життя японців. Це пояснюється тим, що рівень середньої річної заробітної плати становив наприкінці 90-х років XX ст. близько 7,5 млн. єн. Крім цього, досить великий неоподатковуваний мінімум, який ураховує сімейний стан платника податку, від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування. З урахуванням цих чинників у середньостатистичного японця близько 30 % доходу звільняються від оподаткування.

2. Податок на майно. Сплачується юридичними і фізичними особами за середньою ставкою 1,4 %. Оподаткуванню підлягає нерухоме майно, земля, цінні папери, відсотки за банківськими депозитами. Переоцінювання здійснюється кожні три роки.

3. Податок на продаж. Дещо нагадує ПДВ, який стягується за ставкою 3%.