Тема 3. Державні фінанси Федеративної Республіки Німеччини

1. Основні моменти історії державних фінансів ФРН.

2. Устрій фінансової системи Німеччини.

3. Органи управління фінансами.

4. Бюджетний процес у ФРН.

5. Загальна характеристика податкової системи ФРН.

6. Особливості сучасної фінансової політики Німеччини.

1. На відміну від Франції та Великобританії, становлення феодалізму в Німеччині відбувалось набагато повільніше. Це пов'язано із тим, що економічні відносини та державний устрій практично не зазнав впливу Древнього Риму (ці території не були колоніями, тут не було ні рабства ні колонату, а переважала сільська община як економічна одиниця). Це не сповільнювало попадання селян в залежність феодалів. В 962 р. король Оттон І після здійснення військових походів у північну Італію домігся від Папи Римського коронації, тоді ж була проголошена "Священна Римська Імперія".

У Х - ХІІІ вв. здійснювалась активна експансія на Схід. Території на схід від Ельби були заселені слов'янськими племенами. Їх поступово підкоряли, насильно вводили в християнство, обкладали даниною. З метою швидкої колонізації нових земель - колоністам надавали пільги у сплаті податків та несенні інших повинностей. Просування на схід було зупинене русичами під проводом Невського в 1240 р.

У ХІІ та ХІІІ в. відбулось активне становлення міст на основі відділення ремісництва та землеробства. Виникнення багатьох відособлених економічних центрів і політична роздробленість країни призвели до виникнення на території імперії багатьох князівств із значною політичною та економічною автономією - в подальшому єдиної центральної влади в державі по суті не було, як не було і єдиної економіки (економічних зв'язків).

У 1524-1525 рр. країну потрясла селянська війна. Головна її причина виступи проти поглиблення експлуатації селян, вимоги відміни церковної десятини, обмеження феодальних повинностей (панщини, оброки). Селяни зазнали поразки що в подальшому призвело до подальшого погіршення їх становища.

Економічна і політична роздробленість на території сучасної Німеччини зберігалась аж до середини ХІХ століття. Торгівлі перешкоджали внутрішні митні бар'єри (на початку ХІХ ст. при перевезенні товарів із Дрездена в Магдебург митні збори доводилось платити 16 разів). У 1833 р., на чолі із Прусією було створено митний союз для захисту внутрішнього ринку від торгової експансії з боку Великобританії. Після 1871 р. відбулось об'єднання країн на чолі із Прусією, у результаті чого утворилась німецька імперія. Важливу роль в цьому відіграв Отто фон Бісмарк (перший рейхсканцлер імперії). У 1878 році, уряд під його керівництвом запровадив "винятковий закон проти соціалістів", що передбачав заходи проти робітничого руху і профспілкових організацій. Проте саме під впливом робітничого руху, в Німеччині одній з перших держав світу запроваджено закони соціального характеру: страхування на випадок захворювань, втрати працездатності, пенсійне забезпечення робітників, обмеження дитячої праці.

За роки І світової війни державний борг збільшився з 5 млрд. марок до 160 млрд. марок (в 32 рази). Репараційні платежі на користь переможців, які необхідно було сплатити становили 132 млрд. марок.

Наслідки ІІ світової війни: в 1945 р. державний борг в 5 разів перевищував національний доход 38 року (довоєнний рівень), вже не говорячи про поточний рік, оскільки практично усю економіку держави було зруйновано. Інфляція досягла 600 %.

Капітуляція Німеччини перед чотирма союзними державами- переможницями (Великобританією, Францією, Сполученими Штатами та Радянським Союзом) у травні 1945 року розділила Німеччину на чотири окупаційні зони. Пізніше, з набуттям 24 березня 1949 року чинності

Конституцією з трьох західних зон утворилася Федеративна Республіка Німеччини. У відповідь, 7 жовтня 1949 року на території радянської окупаційної зони було створено Німецьку Демократичну Республіку. Отже, з 1949 до 1990 року на німецькій землі існували дві держави.

Для відродження післявоєнної економіки ФРН і розв'язання соціальних проблем було розроблено план допомоги Маршалла (1948 - 1951 р.). Уже в перший рік Німеччина отримала 2,4. млрд. дол. Реалізація плану Маршала дала значний ефект - кожен вкладений долар приніс від 10 до 20 доларів.

Після Другої світової війни економічний розвиток, частково завдячуючи "плану Маршалла", був настільки бурхливим, що дістав назву "німецького дива". Істотну допомогу країні надали США, але основну роботу німці виконали самі. Автором "німецького дива" був Людвіг Ерхард (1897—1977). Л. Ерхард разом з А. Мюллером-Армаком очолювали групу німецьких неолібералів, яка стала відомою як кельнська школа і яка розробила концепцію соціального ринкового господарства. Основою цієї концепції стало положення про еволюцію регулюючої ролі держави і ринку. Шляхом проведення грошової, господарської реформи, встановлення злагоди між профспілками, підприємцями й урядом йому вдалося вже до кінця 1949 р. довести валовий обсяг промислового виробництва до 98,4 % від рівня 1936 р., а до кінця 1950 р. — до 114,4 %. У 60-ті роки рівень безробіття становив менше 1 %.

2. Фінансова система ФРН складається з: фінансової системи федерації (федеральний бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних підприємств); фінансової системи земель (16), кожна з яких включає бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних підприємств; місцевих фінансів (бюджети і фінанси комунальних підприємств).

У Федеративній Республіці Німеччині розподіл функцій між федерацією та землями закладений в Основному законі. Ним закріплено, що федерація та землі є незалежними і автономними у вирішенні фінансових питань.

Загалом, на федерацію покладені такі обов'язки, які краще виконуються вищим керівництвом на даній території (національним урядом), тому що вони стосуються забезпечення існування держави як такої. Розмежовуючи функції, Основний закон розрізняє чотири основні категорії повноважень, які надаються органам державної влади:

Законодавчі повноваження федеральної влади: закордонні справи, оборона, питання валютної та монетарної політики, федеральні перевезення залізничним і повітряним транспортом, поштові та телекомунікаційні послуги, співробітництво між федерацією і землями у справі захисту Конституції і забезпечення виконання законів, права на промислову власність, тощо.

Паралельні законодавчі повноваження федерації та земель: землі користуються законодавчими повноваженнями так широко, наскільки це можливо. У цьому випадку підґрунтям законодавчих повноважень федерації є нездатність окремих земель належним чином вирішити питання; суперечливість інтересів окремих земель, або земель і спільноти в цілому; або коли це в інтересах правової або економічної єдності країни, надто коли йдеться про підтримання єдиних загальних життєвих умов поза межами окремої землі. Ця категорія об'єднує такі сфери як цивільне і кримінальне право, юридична та судова система, правове регулювання в різноманітних сферах суспільного життя (економічні питання, праця тощо), транспорт, довкілля, охорона здоров'я, тощо.

Федеральне законодавство, що утворює загальну правову систему держави: стосується таких галузей, як закони, що регулюють питання державної цивільної служби, охорони довкілля, діяльності університетів, засобів масової інформації тощо.

Законодавчі повноваження, що належать виключно землям: статтею 70 Основного закону обумовлено, що землі мають ті законодавчі повноваження, які за Основним законом не передано до компетенції федерації. До них можна віднести культуру, фінансування шкіл, поліції, муніципальне законодавство, а також будь-які інші галузі, які Основним законом чітко не визначено.

Бюджетна система ФРН у її сучасному вигляді почала формуватися у 20-х роках минулого століття, на початку 90-х суттєво доповнилась приєднаними землями колишньої НДР. Сучасний бюджетний устрій ФРН має три рівні — федеративний, земельний і общинний.

3. ФРН є федеративною республікою, країною парламентської демократії.

Німецький бундестаг, нижня палата Парламенту, яка обирається всенародно, має у ФРН вирішальне право законотворення. У процесі законотворення бере участь і бундесрат (Федеральна рада), верхня палата Парламенту, в якій зібрано представників від земель. Вона складається з членів земельних урядів і не являє собою виборний орган. Під час голосування голоси представників земель подаються єдиним блоком.

Бундесрат має право оскаржувати всі закони, схвалені в бундестазі. Закони, що торкаються основних принципів федерації, або зачіпають інтереси земель, потребують згоди верхньої палати Парламенту.

Глава держави — федеральний президент, але він є "слабкою" фігурою порівняно з федеральним канцлером — головою федерального уряду. Федеральний президент не входить до складу ні уряду, ні законодавчих органів. Тому ключова фігура з боку виконавчої влади - федеральний Канцлер, який і очолює уряд.

Після об'єднання двох частин Німеччини в 1990 р. територія збільшилась. В адміністративному плані поділена на землі, округи та общини. Земель 16. Усі землі мають широкі права автономії. Так, кожна земля має свою конституцію, свій парламент, прем'єр-міністра, котрий є головою виконавчої влади і главою землі, загальні вищі суди, суди першої та другої інстанції, Конституційний суд. Землі мають самостійний бюджет, а в Баварії навіть проголошено власне громадянство. Землі мають право укладати державні договори з іншими державами.

Конституція Німеччини була ухвалена 23 травня 1949 р. Надалі мали місце певні зміни і доповнення. Суттєво доповнена була у 1993 р. Характерною особливістю Конституції є чітке розмежування повноважень федерації і земель, а також наявність особливого розділу — "Фінанси", де передбачені фінансові

відносини, включаючи перелік федеральних податків і зборів.

4. У ФРН фінансовий рік для всіх суб'єктів державного права співпадає із календарним.

У бюджетному процесі головну роль відіграють такі органи влади та їхні структурні підрозділи: уряд і міністерство фінансів; представницькі органи — бундестаг: бюджетний комітет (традиційно заведено, що голова цього комітету обирається від представників опозиційних партій), підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова палата, а також бундесрат (затверджує закон про бюджет як верхня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

Федеральний казначейський двір є незалежним державним закладом, який діє згідно з Федеральною і земельними конституціями. До його функцій входить контроль економічної і фінансової діяльності, і він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.

На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів, уряд подає його на розгляд парламенту. Парламент при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення, депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засідання відповідних урядових осіб.

До основних видів даних, які необхідні парламенту, належать:

• основні макроекономічні показники, їх обґрунтування;

• детальний загальний фінансовий звіт уряду;

• повідомлення Федеральної рахункової палати;

• доповіді та висновки експертів незалежних організацій про фінансовий та економічний розвиток;

• критичні конструктивні публікації з бюджетних питань у засобах масової інформації.

У Німеччині протягом тривалого періоду склалася традиція подання науковими економічними інститутами й організаціями експертних доповідей щодо бюджетного процесу. Особливою популярністю користуються детальні аргументовані висновки Експертної ради, які містять оцінку загальноекономічного розвитку і публікуються у пресі в листопаді кожного року. До Експертної ради входять п'ять найавторитетніших учених-економістів, яких в народі називають "п'ятеро мудреців". Подають свої висновки також Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Процес обговорення бюджету, як і його виконання та звіт, широко висвітлюються в засобах масової інформації, що попереджає негативні тенденції в бюджетному процесі. При обговоренні бюджету на засідання уряду зазвичай запрошуються провідні політики — члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюджетного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки вони володіють необхідною інформацією й узгоджують свої позиції з урядом. Процес обговорення у двох палатах парламенту доволі тривалий — від трьох до трьох з половиною місяців.

Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту — спочатку він має бути прийнятий бундестагом, а потім отримати схвалення бундесрату.

Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади, згідно з яким виконання бюджету — абсолютна компетенція уряду, і парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у повному обсязі виконував окремі статті — контролюються лише основні цифрові показники.

У політичних колах, особливо в період виборчої кампанії, вважаються популярними додаткові програми щодо витрачання бюджетних коштів. Для того, щоб узгодити з політиками спільні дії, уряд погоджує з лідерами політичних партій так звані священні цифри. Такими цифрами можуть бути: загальна величина бюджетних витрат, відсоток їх збільшення порівняно з попереднім роком, обсяг дефіциту бюджету.

Згідно з німецьким бюджетним правом міністр фінансів може здійснювати додаткові витрати лише в тому разі, коли є економія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені контрольні цифри.

Виконання бюджету покладене на міністерство фінансів, касове виконання - на Бундесбанк.

Контролюють виконання бюджету органи виконавчої, законодавчої влади, а також громадські інституції. З боку органів виконавчої влади контроль здійснюють Міністерство фінансів, уряд. Усередині міністерств існують власні контрольні підрозділи. З боку органів законодавчої влади основна роль належить підкомітету з перевірки звітності бюджетного комітету. За окремими напрямами виконання бюджету контроль здійснює Федеральна контрольна рахункова палата. З боку громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути та громадські організації. Так, наприклад, "Союз платників податків" досить ретельно відстежує оптимальність використання бюджетних коштів. За результатами перевірок контрольних органів проводиться регулярне інформування громадськості. Закінчується цикл бюджетного процесу затвердженням звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про виконання бюджету досить довгий — два з половиною роки. Це викликано необхідністю ретельної перевірки витрат бюджету. Нині вживаються заходи щодо скорочення цього терміну, щонайменше до шести місяців.

5. Податкова система Німеччини базується на принципах, сформованих свого часу ще Л. Ерхардом, другим федеральним канцлером ФРН, який обіймав цю посаду в 1963-1966 роках. Зараз Німеччина - одна з небагатьох країн, де застосовується не тільки вертикальне, але і горизонтальне вирівнювання доходів. Високодохідні землі, як, наприклад, Баварія, Вюртемберг, Північний Рейн- Вестфалія, перераховують частину своїх фінансових ресурсів менш розвиненим землям, таким, як Саксонія. Це з'явилося підсумком багаторічного розвитку податкової системи.

З 2001 року податкова система ФРН поступово реформується у напрямку зниження податкового тягаря для бізнесу та фізичних осіб. Так, якщо в 2002 році ставка корпоративного податку сягала 36%, то в 2005 використовувалась базова ставка 25 %. У 2002 податок на доходи фізичних осіб справлявся по прогресивній шкалі від 19% до 53%, в 2005 діапазон шкали змінено від мінімальної ставки 15% до максимальної в 42%. Доходи в розмірі до 7664 євро в податком не обкладаються взагалі, у розмірі до 52152 євро в рік - обкладаються по ставці в 15%, далі - по ставці в 42%.

Податкові надходження складуть у 2007 році 210,2 млрд. євро. Серед нововведень - запровадження податків за використання комп'ютерів і мобільних телефонів з можливістю доступу до телебачення і радіо через Інтернет. Крім того, введений новий податок „на багатих", який припускає підвищену процентну ставку для громадян з надприбутками. Підвищено також ПДВ, тепер ставка становитиме 19%.

У Німеччині налічується 40 видів податків. Найбільш важливі податкові джерела формують відразу два або три рівні бюджету - федеральний, земельний і місцевий. Спільними є податок на доходи, податок на корпорації, ПДВ. Федеральними: доходи від фінансових монополій, митні збори, податок з вантажного автотранспорту, разовий податок на майно. Земельними є податок на майно, податок на спадок, податок на автомашини, податок на пиво тощо. У державних доходах податок на додану вартість складає приблизно 28%. Але основні продовольчі товари, а також книжкова продукція обкладаються по ставці 7%. Взагалі не обкладаються податком медичні і страхові послуги.

Податки за їх рівнями можуть бути такі: спільні, федеральні, земельні, общинні.

Спільні: прибутковий податок, податок на корпорації, податок з обороту. Федеральні: доходи від фінансових монополій, митні збори, податок з вантажного автотранспорту, разовий податок на майно, податки на користь Європейського Союзу. Земельні: податок на майно, податок на спадок, податок на автомашини, податок на пиво тощо. Общинні: частина надходжень від прибуткового податку,

частина платежів від фізичних осіб.

Податкова система передбачає певні критерії вирівнювання, перерозподіл податків від більш економічно розвинутих земель на користь менш розвинутих через федеральні трансферти, обов'язкове узгодження рівня місцевих податків з адміністрацією земель і федерації.

У Німеччині налічується 40 видів податків. Найбільшу питому вагу мають податок на заробітну плату, податок на оборот, податок на пальне, податок на підприємства.

Податок на заробітну плату. На цей вид податку припадає майже третина всіх податкових надходжень. При стягуванні податку враховуються податкові класи і види діяльності, використовуються таблиці, карти. Податкові класи такі:

1. одинокі працюючі без дітей;

2. одинокі, розлучені, овдовілі люди, які мають на утриманні дитину;

3. подружні пари, якщо в сім'ї працює один із подружжя. Якщо працюють обоє, один із них за спільною згодою переходить у п'ятий клас;

4. обоє з подружжя працюють, але обкладаються окремо;

5. обоє з подружжя працюють, але один із них обкладається за третім класом;

6. працюючі, які отримують заробітну плату в кількох місцях.

Податок на додану вартість. На нього припадає приблизно 28 % усіх податкових надходжень. Загальна ставка — 15 %, але на основні продовольчі товари, книги, журнали — 7 %. Обороти кафе і ресторанів оподатковуються за підвищеними ставками. Цей вид податку має пільги.

Акцизи здебільшого надходять у федеральний бюджет, крім акцизу на пиво, який сплачується в бюджети земель.

Корпоративний податок на прибуток. Якщо прибуток не розподіляється відносно дивідендів — ставка 50 %, якщо розподіляється — 36 %.

Податок на власність. Цей податок на німецьких землях уперше був уведений у 1278 р. королем Рудольфом фон Габсбургом. З 1 січня 1995 р. ставка піднята до 1 % для фізичних осіб.

6. Після об'єднання двох частин Німеччини в 1990 р. територія та населення суттєво збільшились, однак з'явились і додаткові проблеми економічного та соціального характеру. Темпи економічного зростання є нижчими середньоєвропейських. У останні 15 років у Німеччині було два роки, коли спостерігався спад ВВП - у 2003 р., а також у 1993 р. - тоді зниження становило 0,2 %. За попередніми даними Федерального статистичного бюро, за результатами 2006 року валовий внутрішній продукт країни виріс на 2,5 процента. Це найбільші рівень економічного росту економіки ФРН за минуле десятиліття. Досі, протягом уже тривалого періоду не вдається подолати проблему високого рівня безробіття. У 2003 році рівень безробіття в країні становив 9,9%, а в 2004 - 10,3 % від загальної чисельності робочої сили.

Розвиток економіки безпосередньо позначився на функціонуванні державних фінансів. Фінансовий стан держави протягом другої половини 90-их років характеризувався існуванням постійного дефіциту. У 2001 році дефіцит бюджетів усіх рівнів становив 2 % від ВВП. Показники за 2002 - 2003 роки становлять відповідно 1,4 та 1,1 відсотків. У 2005 році дефіцит бюджету збільшився і склав 3,2% от ВВП. Очікувані показники на 2007 рік - 1,4% від ВВП. Частка державного боргу в річному ВВП також є досить значною і сягає 60 % ВВП. Тому сьогодні основні зусилля уряду направлені на оздоровлення державних фінансів. Для покращення фінансового стану держави приймаються заходи по раціональному використанню бюджетних коштів.

Загалом у найближчому майбутньому фінансова політика буде більш жорсткою у порівнянні із 90-ми роками. Частку державних видатків у ВВП, яка складала у попередні роки близько 50 % ВВП, планується поступово скорочувати. Адже високе податкове навантаження перешкоджає просуванню товарів в умовах єдиного ринку. Проте, хоча й існує потреба скорочення перерозподільчої ролі держави, ряд чинників, зокрема демографічна ситуація (старіння населення) і необхідність підтримання високих соціальних стандартів не дозволять кардинально змінити параметри фінансової системи. Тому модифікація бюджетної політики пов'язується скоріше із зміною підходів: адресною допомогою незабезпеченим і поступовим переходом до добровільного соціального страхування замість системи соціальної допомоги.

В урядовому проекті державного бюджету на 2007 рік видатки заплановано в обсязі 267,6 млрд. євро, що на 2,3% більше, ніж в минулому році. Проект відповідає критеріям бюджетної політики ЄС: передбачені заходи по зниженню дефіциту до 2,5% від ВВП. Прогнозується ріст податкових надходжень, у тому числі і за рахунок підвищення ставки оподаткування ПДВ, яку з початку 2007 року збільшено на 3 %, тепер вона становитиме 19%. Урядом у рамках стратегічного бюджетного планування, що застосовується у ФРН розроблено фінансовий план розвитку до 2010 року. Особливою рисою бюджетів наступних років буде значна частка інвестиційної складової. Інвестиції в 2007 році складуть 23,5 млрд. євро. Їх пріоритетними напрямками будуть наукові дослідження, освіта, видатки розвитку.

Істотно збільшилося фінансування міністерств освіти, у справах сім'ї, літніх людей, жінок і молоді, закордонних справ, економічного розвитку і співпраці і ін. Це пов'язано, перш за все, з реалізацією ряду нових програм. Передбачається реалізація програми по покращенню регіональної економічної структури. На сприяння підвищенню продуктивності і конкурентоспроможності малих і середніх підприємств виділено 700 млн. євро. Не обійшло увагою питання містобудування - вирішення енергетичних і структурних проблем міст, сприяння їх економічному розвитку і, разом з тим, захисту навколишнього середовища. Ця сфера отримає близько 1,5 млрд. євро. Витрати на оборону виросли майже на 2%. Вони будуть покриті в основному за рахунок засобів, отриманих від продажу рухомого і нерухомого майна.

Найбільший блок витрат складають соціальні виплати, особливо такі статті витрат, як пенсії (78,4 млрд. євро), виплати допомог із безробіття, перенавчання безробітних і фінансування бірж праці. Ключовим пунктом соціальної політики є збільшення так званих „батьківських грошей" - допомоги при народженні та догляду за дитиною. Витрати в цій сфері складуть 3,5 млрд. і будуть рости з кожним роком. Знижено обсяги фінансування Міністерства охорони здоров'я. Це пов'язано з проведенням реформи охорони здоров'я у ФРН, згідно якої буде створений Фонд охорони здоров'я, з якого фінансуватимуться каси медичного страхування. Остаточна реалізація цих планів відбудеться лише в 2009 році.